Історія бренду TOM. Як авантюра друзів зі Львова перетворилася на бренд солодощів з оборотом 200 мільйонів гривень.
Історія виробника солодощів TOM починалася без інвесторів, грантів чи бізнес-планів – лише стара радянська кавомолка, ідея, яка виникла в університеті, та наполегливість. Те, що стартувало як експеримент з арахісом, за 13 років перетворилося на виробництво з обігом 200 млн грн на рік. Бізнес зростає.
Рішення почати власну справу з’явилося без великого осяяння, розповідає Михайло Бойко, один із засновників бренду TOM. На той час дещо авантюрний проєкт виник під час навчання в університеті разом з двома друзями – Тарасом Фітьо і ще одним хлопцем – Остапом, який майже відразу відійшов від бізнесу. З перших літер імен "батьків-засновників" з'явився впізнаваний бренд солодощів.
Починали тодішні студенти у 2012 році, аби зайняти вільний час між парами в університеті. Виробництво саме арахісової пасти обрали не випадково: вони спробували її під час участі в програмі Work and Travel у США і тоді це відклалося в пам’яті. На той момент в Україні цей продукт був майже відсутній.
Одного разу, знайшовши баночку крафтової арахісової пасти в магазині під домом, вони вирішили спробувати її відтворити.
"З'явився сумнів: якщо продукт уже є, то, можливо, не варто розвивати справу. Однак вирішили спробувати зробити свою версію", – розповідає Михайло.
Так почався експеримент. Першим обладнанням стала радянська кавомолка: хлопці спробували змолоти арахіс. Вийшла хрустка паста з грубим помелом. Механізм став зрозумілим і крафтове виробництво почало потроху розвиватися.
Перша інвестиція – особисті заощадження. За 2 тис. дол. хлопці замовили в Китаї прилад для перемелювання арахісу. Чекали на нього кілька місяців. Коли замовлення прибуло, то виявилося, що приїхав не той, який був потрібний.
"Прийшов апарат для мелення сезаму – маленького кунжутного насіння, а нам треба було для арахісу, який удесятеро більший. Нам допоміг хороший чоловік: щось перекрутив, модернізував апарат і той почав працювати з арахісом. Це було перше обладнання", – каже співзасновник MasloTom Бойко.
Свою пасту хлопці спочатку продавали на ярмарку у Львові, що стала своєрідною школою для молодих підприємців. На початках, зізнається Михайло, були внутрішні бар’єри: як це політологи будуть "впарювати" комусь свій продукт.
Однак політологічна освіта допомогла підприємцям вибудовувати їх майбутню культуру співпраці з клієнтами. Бізнесмени зі Львова отримували відгуки від споживачів напряму, не сперечалися з ними та вдосконалювали продукт.
"Ми нічого не знали, але кожен фідбек брався в роботу. Наприклад: "Велика фракція". Ми: що це? Вивчали все: як робити пасту, яке обладнання потрібне. Це була школа. Ми ставали ідеальними учнями своїх клієнтів", – пригадує Михайло.
Клієнтську базу формували одразу: на баночках залишали номер телефону з написом: "Хочеш ще? Телефонуй". Кожного клієнта записували в зошит і коли він дзвонив, то починалася бізнес-комунікація: "Як справи? Скуштували? Хочете ще?".
Власноруч вони продали десятки тисяч баночок: їздили з ярмарками всією країною: Київ, Львів, Одеса. Кілька років вибудовували власну клієнтську базу. Новим етапом розвитку бізнесу стала відмова від звичних ярмарків і перехід до повного циклу виробництва. Як зробити цей крок – підказала інтуїція.
"Ми зрозуміли: народжується щось системне. Настав день, коли ми сказали: досить ярмарків. Це був крутий день", – згадує з усмішкою Михайло.
Між продажем у дерев'яних хатинках на ярмарках та появою виробничого циклу минуло кілька років. Щось схоже на першу лінію запустили у 2015 році.
Масштабувалися поступово. Хотіли будувати партнерську модель, як у США, але в Україні тоді не було навіть базової довіри. Кілька разів спробували і зрозуміли: краще все робити самим. "Робили хаос, але самостійно", – зізнається Михайло.
Виробництво арахісової пасти починали з повного циклу. Нікого не долучали, оскільки хотіли відповідати за кожен крок. "Знайшли старе обладнання, купили за сім тисяч доларів. Старе, але модернізували і запрацювало. Смажили, обробляли, пакували самі. Примітивно, але з філософією", – каже співзасновник фірми.
Зараз потужності, розташовані у Львові, мають сучасне турецьке обладнання. Усе виглядає як євросоюзівська компанія серйозного рівня, запевняє Бойко.
Підприємці імпортують арахіс з Аргентини та Індії. Вони також експериментували з вітчизняним продуктом з Полтавщини та Херсонщини, але він не підійшов. Паста виробляється із сирого арахісу, який очищають від шкаралупи та обсмажують. Далі горіхи подрібнюють на спеціальних млинах, які допомагають досягати однорідної консистенції. Готову масу після цього фасують у банки та маркують.
У виробництві "батомчиків" (назва шоколадних батончиків компанії TOM) використовують італійські фісташки та бельгійський шоколад. Лише в травні 2025 року компанія виробила 200 тис. одиниць цієї позиції. Шоколадні вироби продаються навіть краще, ніж горіхові, зізнається співвласник фірми.
Зараз виробництво працює у дві, а іноді – у три зміни. До планування ставляться серйозно: календар розписаний майже на рік уперед. "Коли все в останній момент – можна збожеволіти, ми це проходили. Коли є планування, теж можна збожеволіти, але градус нижчий", – пояснює такий підхід Михайло.
Тарас постійно перебуває у Львові, фактично живе на виробництві. Він спостерігає за процесами, аналізує їх і доводить кожну деталь до досконалості. Михайло ж занурений у "віртуальне" виробництво: керує адміністративними системами, відповідає за логістику, аналітику та штучний інтелект.
У 2017-2018 роках був момент вибухового зростання продажів, коли підприємці почали експериментувати з промоцією в блогерів. Результат – десятикратний ріст з 3 тис. до 33 тис. клієнтів. Друга хвиля – пандемія: люди вдома, онлайн і продажі знову зросли. Наразі клієнтська база компанії налічує 400 тис. осіб.
"Навіть якщо щось трапиться з виробництвом, у нас є ці люди. Відновити стіни можна, а лояльність і любов – ні. Це треба формувати", – каже Михайло.
Географія споживачів продукції компанії покриває майже всю країну. Київ дає 40% продажів. Комунікують з клієнтами через сайт та додаток, а продукти відправляють поштою. Також є канали збуту через ритейл, зокрема METRO та "Сільпо".
Грошовий обіг компанії у 2024 році становив 200 млн грн. Бойко стверджує, що "це круто", але бачить більший потенціал через фокус на нові продукти.
Коли Михайло і Тарас масштабували виробництво, вони зіткнулися із стелею можливостей: у лінійці одночасно було 30 смаків арахісової пасти. Згодом вони усвідомили: замість того, щоб копати глибше, варто було рухатися ширше. Так у продуктовій лінійці з'явилися шоколадки, карамельки, кульки, цукерки та вже згадані "батомчики". Ринок одразу відреагував: продажі зросли.
У 2026 році команда планує випустити п'ять нових категорій продуктів, не пов'язаних з наявним асортиментом. Один з них уже дозріває: комбуча з назвою "Томбуча". "Буде п’ять смаків, класний дизайн і геніальний смак", – з усмішкою розповідає Михайло. А ще TOM готується до запуску власної кави.
Проте справа не лише в нових продуктах. "Ми хочемо, щоб компанія виглядала так, як навіть не можемо уявити. Нас драйвить створення нового", – каже Михайло.
Кожен продукт проходить внутрішню експертизу команди: якщо не "зачіпає", то його або відкидають, або доводять до ідеалу. Мабуть, саме так і приходить успіх.
