До початку навчального року залишились лічені дні. Поки діти ще насолоджуються канікулами, батьки дедалі частіше замислюються над викликами, які чекають їхніх школярів. Адже сучасне навчання – не лише про оцінки, а й складнощі з мотивацією, булінг, емоційне вигорання, вікові кризи.
Особливо це відчутно в умовах війни: порушений освітній процес, нестабільність.
"УП. Життя" поговорила з керівницею відділу освітніх програм та аналітики благодійного фонду SavED Анастасією Онатій, вчителькою історії у старшій школі деокупованого села Плоске на Київщині Юлією Гавріяновою та Галиною Антоненко, яка працює із дітьми молодшої та середньої школи села Стольне на Чернігівщині.
Ми попросили їх дати поради батькам, аби допомогти дітям у новому навчальному році та стати справжньою опорою у команді "батьки – учні – вчителі".
Аналізуйте з дитиною саме її історію, не оглядаючись на однолітків, сусідів, родичів, адже кожна дитина різна.
"Не треба дивитися на Івана, Петра, Ольгу, Оксану, в яких все успішно, а я такий лузер. Це дуже провальна історія. Концентруйтесь на історії вашої дитини: стало гірше, ніж було, чи дитина просто, наприклад, має якісь проблеми і це тимчасове погіршення, у зв'язку зі стресом. Завжди варто показувати і фокусуватися на здобутках ось цієї конкретної дитини", – пояснює Анастасія Онатій.
Працювати разом над підвищенням самооцінки дитини радить Юлія Гавріянова:
"Це дозволить дитині бути більш впевненою у собі та не закриватись від спілкування. Показуйте різні фільми, розповідайте історії про те, що кожен може досягнути успіху, незалежно від обставин, у яких живе", – зауважує вона.
У мотивації до вивчення предметів батькам варто пояснити дитині, навіщо їй все це в житті, додає Галина Антоненко.
"Якщо дитина не знає, навіщо їй алгебра, чи історія, розкажіть, що так вона розвиває свою пам’ять і зможе, наприклад, швидко вивчити правила і без проблем скласти іспит на водія. Користуйтесь вже розробленими відео про ручку і цеглину – алегорію майбутнього", – переконує вчителька.
Діти дуже відчувають нещирість і шаблонність, пояснює Онатій, тому таких фраз краще уникати, вони не працюють на підтримку дитини.
"Діти, особливо підлітки, сприймають їх негативно, тому що це не якийсь персоналізований коментар, що стосується конкретної ситуації, а просто токсично-позитивна фраза, за якою нічого немає. Тому їх точно не раджу використовувати для мотивації. Що гарно працює – це позиція друга, ментора, наставника, тьютора, старшого дорослого, який поруч. Важливо з дітьми проговорювати і дорослі неуспішні історії. І єдиний меседж, який в нас має бути тут, – що кожен є відповідальним за свої дії, навіть якщо вони були неуспішними", – радить фахівчиня.
З цим також погоджується Галина Антоненко, яка радить батькам радше проводити більше часу із дитиною та говорити.
"Ідеальний варіант – коли дитина після школи ділиться, які оцінки отримала, з ким дружила, сварилася. Але для цього треба час, бажання, розуміння важливості. І це про справжню підтримку", – каже пані Галина.
Позиція наставника та розмова зі справжньою зацікавленістю думками допоможе батькам ще й розвинути медіаграмотність і критичність мислення, додає Юлія Гавріянова:
"Обговорюйте з дітьми новини, останні суспільні події. Це допоможе їм розуміти основні процеси та прикладність навчання, що це не просто теорія", – каже вона.
Фахівчиня радить бути обережними у такому підході та спрямовувати дитину на щось суспільно корисне, наприклад, донати.
"Напишеш контрольну на 12 – куплю тобі iPhone" – це погана історія. Але якщо є така можливість, то зовнішню мотивацію можна вшивати в довгострокові програми. Наприклад, дитина систематично працює увесь тиждень, то на вихідних йде із сім’єю на вечерю до якогось закладу. Дуже класно працює також, коли за таку роботу не купують подарунок дитині, а, скажімо, пропонують задонатити 100 грн на той збір, який хоче вона підтримати", – ділиться Анастасія Онатій.
Ще один спосіб заохочення, який радить Юлія Гавріянова – подорожі"Виводьте дитину із "бульбашки". Вона має бачити інші приклади, манеру поведінки, стиль спілкування", – каже педагогиня.
Це можна зробити за тижні два після початку нового навчального року, коли дитина вже трохи призвичаїться до ритму, психологічно адаптується, сфокусується на навчальному процесі.
"На платформі Всеукраїнської школи онлайн є тести з ключових предметів за різними циклами. Ці тести зазвичай вимагають трішки часу – в середньому треба виділити хвилин 40 Так батьки матимуть розгорнуту картинку щодо ситуації із рівнем знань.. Там є дуже зручні шкали, це такий дуже зрозумілий орієнтир. Щоб зрозуміти, що є втрати, їх треба поміряти", – пояснює Анастасія Онатій.
Таке тестування, додає Юлія Гавріянова, можна проводити періодично, особливо якщо йдеться про учнів старшої школи, адже це можливості для повторення вивченого, які зекономлять ресурси на етапі підготовки до вступу.
Значить, вчителю не байдуже. Як би було неприємно це чути, варто увімкнути холодний розум без зайвих емоцій. Не потрібно різко реагувати, краще разом з вчителем проговорити, чому так могло статися, адже за освітніми втратами у кожної дитини можуть ховатися свої причини. Будьте партнерами для вчителів, тоді діти матимуть емоційний комфорт у класі та краще вчитимуться.
"Будьте дуже толерантними, наскільки можна. Поважайте і вчителя, і клас учнів, в якому навчається ваша дитина. Всі не ідеальні. То треба зрозуміти, з думкою переночувати, і все, можливо, піде іншим шляхом", – роздумує Галина Антоненко.
За кожною історією освітніх втрат може стояти інша, психологічна: тривоги та безпекова ситуація в регіоні, в якому дитина живе, стосунки у сім’ї, навчання онлайн-офлайн, зв'язок з друзями, внутрішнє переміщення, досвід проживання війни. Тому потрібно піти на діалог і розібратися, що саме спричиняє втрати і що можна з цим зробити.
"Можливо, дитині треба додатково позайматися вдома, відвідувати якісь факультативи, теми пройти з батьками додатково, що не дозволяють їй рухатись далі за програмою. Тому тут може бути тільки діалог", – зазначає Анастасія Онатій.
Зі слів освітянки, на сьогодні є дуже багато безкоштовних програм з надолуження освітніх втрат в громадському секторі, наприклад, "Catch up", "Повір" чи "Освітній суп". Вона зазначає, що часом освітні втрати не тотожні академічним:
"Часто це втрати соціоемоційні: не навчився вести діалог, домовлятися, розуміти емоції через те, що сидів в онлайні три роки. Тому і проблеми з навчанням. Батькам треба роззирнутися в своїй громаді і подивитися, що є з таких опцій. Ну і варіант батькам самим стати наставниками", – радить фахівчиня.
Це правило діє у багатьох сферах життя, у навчанні – не виняток. Напрацьована звичка переросте з часом у хороший результат та не буде тягарем, як може видаватися спочатку. Воно також діє й тоді, коли треба підтягнути "хвости".
"Треба зрозуміти, що надолуження втрат – це як спортзал. Ти маєш ходити хоча би двічі на тиждень туди і отримаєш результати через кілька місяців. Бо якщо раз на місяць, то краще і не починати. Має бути дисципліна і чіткий графік. Щонайменше двічі на тиждень, тому що між засвоєнням інформації має бути короткий проміжок часу, щоб працювала і короткострокова пам'ять, і в довгострокову це все правильно пакувалось", – пояснює Анастасія Онатій.
З таким графіком приблизно за три місяці можна надолужити згаяне та знову виміряти результат, показати дитині позитивні зміни.
Щоб він був максимальним, додає Галина Антоненко, обговорюйте з дитиною дозованість віртуального світу, гаджетів. Взаєморозуміння зможе значно пришвидшити процес.
"Вчитель не може конкурувати з іграми, соцмережами. А навчання вимагає дисципліни, уваги, зосередженості. Треба навчити дитину тримати баланс, а ще показати це на власному прикладі", – зауважує вчителька.
Зазвичай конфліктні ситуації виникають через надмірне фокусування на емоціях. У вчителів є певна зона відповідальності, погляд на ситуацію, водночас для кожних батьків її дитина – найкраща. Тож якщо вчитель каже батькам про якусь проблемну ситуацію – наприклад, що не виконує домашні завдання так, як раніше, не реагує на зауваження тощо, – намагайтеся сприймати це з холодним розумом.
"Батькам перш за все треба налаштуватися на прийняття факту, спробувати беземоційно подивитись на ситуацію, наскільки це можливо. Ми завжди несемо з собою багаж досвіду, бо кожен із учасників діалогу перебуває в дуже стресовій ситуації: чоловік на фронті, пропав безвісти, в загрозливій зоні. Це дуже впливає на емоційний стан", – каже Анастасія Онатій.
Максимально відкритими до діалогу радить бути батькам і Юлія Гавріянова, адже вчитель може побачити дитину у контексті навчального процесу, а також направити.
"Де допрацювати, щоб дотягнути до рівня, а де працювати посилено, бо все добре виходить. Це може стати основою майбутньої професійної діяльності дитини", – зауважує вона.
Дитина має знати, що батьки приблизно розуміють, що відбувається у школі, що до них можна прийти з проблемами. Вчитель не може бути відповідальним за все: виховання, патріотичну налаштованість, предмет, соціальні вміння.
"Здорова включеність і залученість – це відкритий діалог і розуміння ситуації не в критичних точках навчання, а постійно. Можна заходити раз на два тижні на навчальну платформу, дивитися щоденник, слідкувати за повідомленнями у месенджерах, цікавитись рівнем успішності, розуміти, що вивчає дитина", – зазначає Анастасія Онатій.
Варто дотримуватись балансу – не впадати в гіперконтроль чи відпускати ситуацію повністю, адже це також і історія про формування у дитини відповідальності.
"Відповідальність має бути органічною: є свобода, я контролюю, але за тебе нічого не роблю. Мене не забагато, я інколи цікавлюся і розумію загальну ситуацію, але ти відповідаєш за свій шлях у школі, це твоя відповідальність", – пояснює фахівчиня.
Юлія Гавріянова також радить не вимагати надміру, адже діти у стресі через умови війни. Тож залякування чи маніпуляції не додадуть ваги батькам, ані допоможуть зосередитися на навчанні. Також вона рекомендує бути обережними із нав’язуванням власних нереалізованих мрій у процесі навчання.
"Із сучасними дітьми такий шаблон не працює, ви втратите стосунки та дорогоцінний час, якщо дитина піде таки за вами, а не за своїми бажаннями. Є багато випадків, коли діти отримують диплом "для батьків", а потім врешті йдуть туди, куди мріяли. Краще разом вивчити попит на професії та визначитися з майбутнім, не тиснучи. І нічого страшного, якщо у травні ваша дитина хоче бути ветеринаром, у серпні – психологом, а в листопаді – фахівцем із розробки родовищ", – каже вчителька.
Лише батьки, які самі мають емоційний ресурс, можуть грамотно і наповнено працювати зі своїми дітьми
"Працюємо зі своєю втомою, навантаженням, не забуваємо про себе. Якщо з цим все ок, і хочемо допомогти нашим дітям, то є багато варіантів, з якими можна підставити плече. Дитина втомилась? Проаналізуйте графік, кількість годин за гаджетами тощо", – ділиться Анастасія Онатій.
Час на відпочинок так само потрібний і школярам, додає Юлія Гавріянова, проте вони не завжди можуть зорганізувати його самостійно, тож тут треба теж про все подбати дорослим.
"Це такий же ресурс для навчання, без цього ніяк. Нехай дитина знає, що після часу навчання у неї є законне право на відпочинок, який вона сама собі обирає. Адже це і про свободу. А ви можете порадити", – каже педагогиня.
"Навіть, якщо вам захочеться порівняти свою дитину з іншими, і ви побачили, що щось не так, вірте у ваших дітей і приймайте їх. Це єдиний правильний шлях. І підставляйте плече, коли їм це справді потрібно у складних шкільних моментах", – резюмує Анастасія Онатій.
Вміння бути поруч з дитиною у будь-яких ситуаціях теж підтримує Галина Антоненко, адже так ваш школяр відчуватиме безпеку і довіру.
"Вчіть дітей чуйності та відповідальності. Підтримувати слабких, протистояти булінгу, розуміти основні життєві цінності. Показуйте приклад вдома, слідкуйте за розмовами – ви найкращий приклад для дитини. І не скупіться на похвалу. Нехай дитина відчує себе прийнятою", – зауважує вчителька.
