Цього року літо в Україні поки що нетипово прохолодне, але метеорологи вже прогнозують украй спекотний липень. І навіть у відносно свіжому червні вже фіксувалися температурні рекорди: у Києві, наприклад, 6 червня середньодобова температура сягнула майже 25 °C – це найвищий показник за всю історію спостережень.
Це – частина глобального тренду. Минулий рік став найтеплішим за всю історію планети, і є всі шанси, що наступні п’ять років принесуть нові невтішні "рекорди". Екстремальна спека – серйозний виклик для людства, що вже впливає на сільське господарство, безпеку та здоров’я.
Особливо вразливими до змін клімату є мешканці міст: асфальт, бетон і щільна інфраструктура нагріваються значно сильніше за природні середовища й повільніше віддають тепло. Саме тому міста по всьому світу вже шукають способи боротися з наслідками спеки.
Перше, що спадає на думку від згадки про спеку, – це затінок. Сьогодні дійсно одним із найпростіших та водночас найефективніших способів протидії потеплінню є створення зелених зон. Базове рішення – активне висаджування дерев. Навіть прості вимірювання показують: вулиці, обсаджені деревами, можуть бути прохолоднішими на 5, 10 °C.
Міста по всьому світу запускають програми масового висаджування дерев. Так, Сантьяго в Чилі планує висадити 30 000 дерев у місті й передмісті, а в австралійському Сіднеї ставлять ще амбітнішу мету – 5 мільйонів дерев до 2030 року.
Більш просунуте рішення – озеленення самої інфраструктури. На фасадах будівель, дахах і навіть усередині споруд облаштовують сади, газони, дерева чи навіть міські ферми. Це суттєво знижує температуру як поверхонь, так і повітря.
Ще один дієвий спосіб боротьби зі спекою – збереження великих зелених зон, що вже існують у межах міста. Ботанічні сади – як-от Королівські ботанічні сади в К’ю та Аптекарський сад Челсі в Лондоні або "Сади біля затоки" в Сингапурі, а також масивні міські ліси чи не найефективніше знижують температуру й забезпечують затінені простори.
Для Києва, зокрема, це один із найперспективніших способів протидії спеці. Температурна мапа столиці наочно показує: місто "рятують" Дніпро з його островами, а також парки, сади й ліси.
Сама лише територія ВДНГ охоплює 287 гектарів, з яких 156 займає ліс. Це не просто зелена зона, а важливий охолоджувальний буфер для всього району. І ми ставимося до неї відповідно: ведемо облік і контроль дерев, регулярно очищаємо територію під наглядом відповідних служб, дбаючи про здоров’я лісу.
Коли відкриваються локації в лісовій частині, дерева не пошкоджуються. Навпаки – облаштовуючи, наприклад, глемпінг минулого року, автори проєкту висадили понад 800 кущів і рослин для підтримки екосистеми. А ми на ВДНГ зі свого боку з року в рік розвиваємо інфраструктуру навколо цієї зони – прокладаємо стежки, облаштовуємо простори, встановлюємо навігацію тощо.
Водночас досвід показує, що навіть невеликі, але регулярні екоактивності можуть допомогти з "охолодженням" міста. У різних країнах світу люди об’єднуються в низові ініціативи, щоб озеленювати свої райони, – і навіть кілька десятків дерев, висаджених щороку, вже створюють відчутну різницю.
Цей підхід ми також застосовуємо для роботи із центральною частиною ВДНГ. Через її особливе призначення – виставкова діяльність і проведення масових заходів – знижувати температуру тут складніше. Тому ми обираємо точкові рішення.
Наприклад, регулярно залучаємо відвідувачів до висадження дерев – часто іменних, що додає особистої мотивації. Цього року ми пішли далі й створили "Сад кохання", де 50 закоханих пар висадили свої дерева: сакури, магнолії та ялинки. Ще один важливий елемент на центральній площі – фонтан, який є не лише декоративною прикрасою, а й джерелом свіжості.
Ми щороку облаштовуємо додаткові зелені й затінені простори, а також разом із партнерами відкриваємо нові локації – зокрема з думкою про комфорт у спекотну погоду. У межах цьогорічного сезону "Квітоліта на ВДНГ", наприклад, працюватимуть "Сад гамаків", Оранжерея, кав’ярні та заклади просто неба. Згодом відкриється й Терапевтичний сад – публічний зелений простір для взаємодії з природою, що сприятиме відновленню, зокрема, ветеранів.
Віримо, що головне в цьому процесі – регулярність і послідовність.
Євген Мушкін, директор з розвитку Національного комплексу "Експоцентр України" (ВДНГ), спеціально для УП. Життя
Публікації в рубриці "Погляд" не є редакційними статтями і відображають винятково точку зору автора.
