Китай охопила рекордна хвиля віруса. До чого тут Одеса? А вона завжди до того ж…

Ну для початку скажу: БЕЗ ПАНІКИ! А тепер докладніше. У китайському місті Фошань, повідомило безліч авторитетних ЗМІ, зафіксовано понад 3000 випадків небезпечної інфекції чикунгунья, що передається комарами.

У липні у місті Фошань було виявлено 3195 заражень – це найбільший показник із 2008 року, коли у КНР зафіксували перший випадок цієї інфекції. Захворювання передається через укуси інфікованих комарів та викликає раптову лихоманку та сильний біль у суглобах. Серед інших симптомів – головний біль, м’язові болі, нудота та загальна слабкість.

У Всесвітній Організації Охорони Здоров’я зазначили, що понад 5 мільярдів людей у світі зараз живуть у зонах ризику. Цікаво, а Одесу вони врахували чи “мали на увазі”?

Одеса – місто багатонаціональне, і це її величезна гідність. Декілька десятків народів представлені тут своїми громадами. Серед інших, в Одесі проживає чимало китайців. Це і представники місцевої діаспори, і громадяни КНР, котрі приїхали до нас на навчання.

Гадаю, що в основному це студенти консерваторії (назву її так по-старому). Проходячи повз неї, часто їх там помічаю. Цілком нормальні, адекватні, охайні молоді люди, виглядають набагато пристойніше, ніж деякі з їхніх місцевих однолітків, змальованих з ніг до голови “татухами” і підмітають тротуари дикої ширини “кльошами”. 

Зустрічаю молодих людей із КНР нерідко й у продуктових супермаркетах – спокійні, коректні, не конфліктні. Спробував я одного з них “дістати” – не вийшло. Це було на барахолці Старокінної на вул. Сєрова, хлопець торгує, ваги цифрові в асортименті продає. По-нашому непогано “шпрехає”. Я уточнив, чи він з Китаю, і, отримавши позитивну відповідь, приступив до журналістського експерименту. 

Один за одним нудно я поставив йому з десяток абсолютно тупих запитань, чекаючи, коли він психане. Кожен із місцевих уже давно направив би мене “на хутір метеликів ловити”, але китаєць – хоч би хни: стійкий, коректний. Молодця!

Що ж, хай собі вчаться на здоров’я, то валютою наш бюджет поповнюють. Є чому в Україні вчитись! Та й ще користь може бути від їхнього перебування у нас. Приїдуть додому – нехай розкажуть своєму Сі, що помиляється він, стверджуючи, що в Україні криза чи якийсь там конфлікт.

Війна у нас! Війна! Якщо хтось із цих китайців живе в одеській комуналці, то він чітко зможе пояснити, що конфлікт – це коли на спільній кухні хтось комусь у каструлю з борщем демонстративно плюнув. А коли в загальний туалет черга вишикувалася, а там хвилин на 30 хтось засів із цікавою газетою (не виключено, що це “Одеське життя”) – ось це вже криза. А на нас ціла орда пішла війною! І бачать одеські китайці її результати і чують, і порох нюхають.

А тепер – до основної теми цієї публікації. Що може китайський студент, злітавши додому і повернувшись до Одеси, привезти із собою, окрім цифрових ваг на продаж? Далі не факти і не висновки, а лише побоювання автора цих рядків – пересічного обивателя, який ще не забув, наприклад, той КОВІД, який, за офіційними даними, під час пандемії в Україні забрав 112 тисяч 418 життів.

Досі на 100% ніким не підтверджено, що первісне джерело було в Китаї, проте існує і думка, що це непідтвердження – суто політичний маневр, “козирний туз”, залишений у рукаві Америкою.

Якщо США його викладуть із “залізними” доказами, весь світ зможе пред’явити Китаю матеріальні претензії на просто гігантські, навіть для КНР, суми. Та й моральні претензії також.

У період пандемії одна зі співробітниць моєї херсонської редакції таки підчепила КОВІД, але, на щастя, переборола його. Єдина “дрібниця”: вона отримала серйозний удар по нюху! Вона його загубила, але не зовсім. Гірше! Кілька місяців після хвороби все, що колега нюхала, для неї пахло, пардон, калом. Навіть французькі парфуми! Як вам такі моральні муки?

У наші дні ВООЗ відзначає в КНР чергову хвилю розповсюдження чергового підваріанту КОВІД. Пишуть, що симптоми на кшталт “леза в горлі”: втрата голосу, стомлюваність, кашель, температура тощо. і т.п. 

За даними “Чайна дейлі”, пік був у липні… Чи можна сюди привезти цю заразу? Не знаю, у мене освіта не та. Наша редакція зробила офіційний запит до МОЗ України, заступника міністра, він же Головний державний санлікар Ігор Кузін. 

Це було ще 20 червня, але й досі ні відповіді, ні привіту. Не шанує, схоже. Питання – кого: наше ЗМІ чи багато тисяч наших читачів? Скажу так: ігнорує і те, й інше, і третє – це закон України, який зобов’язує відповісти на запит ЗМІ у конкретний термін.

А тепер ще ця чортова чукунгунья додалася. Чи привезуть нам її з Китаю наші шановні студенти? Чи це практично неможливо? Принаймні агентство Блумберг повідомляє, що в китайській провінції Гуандун через це введено протиковідні заходи.

А ось що повідомляє РБК-Україна з посиланням на Facebook Полтавського обласного центру контролю та профілактики хвороб. У Полтавській області зафіксовано новий штам коронавірусу Stratus. Нині у світі частка цього варіанта COVID-19 за місяць зросла з 7,4% до 22,7%.

Чи є у Полтаві китайські студенти? А як же! У китайців не лише мізки є (а вони у них таки є!), а й зуби. А в Полтаві чудовий стоматінститут зараз став медуніверситетом, диплом за кордоном визнаний, демократичні розцінки, галушки, вареники – ну що ще треба майбутньому китайському “зубодралу”? 

Повторюся, знову ж таки: ласкаво просимо до України, товариші китайці! І до Одеси, і до Полтави… Ми навчимо вас і на скрипочці грати й зуби депульпувати. Тільки хочеться впевненості в тому, що ви, якщо додому до мами погостювати в Гуандун з’їздили, назад нам тільки валюту привезете, та й підлогові ваги, щоб на барахолці продавати. А то щось немає впевненості, що у нас хоч якийсь із наших “гуандонів” ваше дороге здоров’я на в’їзді в Україну контролює.

Хтось мені скаже: ну ти, шановний, реально біса гониш, паніку роздмухуєш. Ні, друзі, за чверть століття у журналістиці я чудово розібрався, що – актуальна тема, а що – не тема.

Якщо я зараз напишу трактат про вплив відходів життєдіяльності лобкових вошей на орбіту Марса – народ це не читатиме. А ось про те, що я вище написав – так про це на Привозі говорять! 

Це не жарт. При мені нещодавно цілу лекцію оточуючим прочитала там дуже огрядна леді. Судячи з апломбу, за спиною у неї, як мінімум, факультет міжнародних відносин може навіть Гарвард! Ну і товар у неї елітний: “дуже лагідний кОвуН” написано на картонці.

Так от, вона голосно оголосила, що щойно не продала “кОвун” двом китайцям, тому що “їхній Сі”… (редактор не пропустить, хоча в цьому я з тією жінкою цілком солідарний). Але далі – гірше: мовляв, нафіг вони тут потрібні, тільки Ковід до нас привозять, гнати їх звідси! А це вже неприпустимо, ще цього в міжнародній Одесі не вистачало!

До речі, ось свіже повідомлення Інтерфаксу: “Департамент охорони здоров’я Київської міськадміністрації повідомляє про збільшення кількості госпіталізацій через Covid-19 з початку липня. Тоді у стаціонарах 15 людей лежали, а зараз – 68”. Що це: місцеві “запаси” Ковіда, що тліє ще з пандемії, про себе нагадали або їх з “першоджерела” поповнили? Адже в Києві теж китайських студентів чимало.

До речі, в тему нагадаю: той самий острів у Херсоні, де розташований мікрорайон Корабел, що розстрілюється орками, і міст, який ці мразоти майже розбили, споконвіку має офіційну назву – острів Карантинний. Це тому, що ще наприкінці XVIII століття тут дислокувався лазарет, в якому в умовах епідемії чуми приїжджий люд – флотський та цивільний – проходив карантин. Чи не заразний? Вперед та з піснею! А зараз це не практикується?

Коротше кажучи, нашим ескулапам – інфекціоністам час від летаргічного сну прокинутися і провести лікнеп стурбованим громадянам з вищевикладеної теми. Впевнений, що наше ЗМІ – чудова трибуна для цього.

Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса