Поїздку анонсував сам Дональд Трамп у четвер, 31 липня, заявивши: «Так, Віткофф збирається до Ізраїлю, і потім він їде до Росії, вірте чи ні». Три попередні візити Віткоффа до Москви та Санкт-Петербурга були у лютому, березні та квітні. І кожного разу після його зустрічей з очільником Кремля, як і після кожної телефонної розмови Трампа з Путіним (а їх за ці пів року було вже шість), Росія здійснювала масштабні удари по Україні. Гинули десятки цивільних людей у мирних містах. Вже не кажучи про просування ворога на фронті, якому лише сприяли два призупинення постачань Україні американської зброї, що відбувалися за наказом адміністрації Трампа.
Відповідаючи на запитання про черговий масований удар Росії по Києву в ніч проти 31 липня, внаслідок якого загинула 31 людина, зокрема п’ятеро дітей, Трамп сказав, що «дуже сумно й огидно» те, що роблять росіяни. Президент США підтвердив, що збирається запровадити санкції проти Росії, хоч і не впевнений, чи вони спрацюють.
«Так, ми запровадимо санкції. Я не знаю, чи турбують його (Путіна — Ред.) санкції. Ви знаєте, вони знають про санкції. Я краще за будь-кого знаю про санкції, тарифи та все інше. Я не знаю, чи це матиме якийсь ефект, але ми це зробимо», — заявив Трамп.
Тож коли США запровадять ці санкції? Якщо Трамп вже точно ухвалив це рішення, навіщо тоді Віткофф знову їде до Москви? Та який новий дедлайн для Кремля озвучили у Вашингтоні? Читайте в матеріалі ТСН.ua.
У статті «Літній наступ Росії перетворюється на ескалацію кризи для України» CNN пише, що нестача людських ресурсів у України, турбулентність у відносинах з адміністрацією Трампа та невизначеність у постачанні озброєння, — це ідеальний шторм, який розгорівся під час російського літнього наступу, прогрес якого вже не є поступовим, а змінює конфлікт і швидко наближає Путіна до деяких його цілей.
За цим пильно стежать у Конгресі США. Саме тому у четвер, 31 липня, комітет Сенату з питань асигнувань переважною більшістю голосів підтримав законопроєкт про витрати на оборону на 2026 фінансовий рік — Defense Appropriations Act — що передбачає $1 млрд на військову підтримку України. Повний склад Сенату розгляне американський оборонний бюджет на наступний рік найближчими тижнями, а потім допрацьовуватиме його з Палатою представників, щоб ухвалити пізніше цього року.
Як пише The Washington Post, зміна ставлення Трампа до Путіна та війни Росії проти України призвела й до зміни ставлення багатьох його прихильників у Конгресі, що додало сміливості прихильникам України в лавах Республіканської партії, зокрема членам комітету Сенату з питань асигнувань, наполягати на більшому тиску на російську економіку та наданні більшої кількості зброї Україні.
«Законопроєкт передбачає виділення коштів на продовження військової допомоги Україні — $800 млн на потреби програми USAI (Міноборони США — Ред.) та $225 млн на потреби програми Baltic Security Initiative. Це фінансування є частиною ширшого комплексу заходів, спрямованого на стримування Росії та Китаю, а також на підтримку союзників і партнерів США, що відображає бачення Республіканської партії», — зазначила в своєму дописі на Facebook амбасадорка України у США Оксана Маркарова.
Звісно, що на сьогодні спрогнозувати долю цієї законодавчої ініціативи неможливо, адже розгляд бюджету на 2026 рік американські законодавці розпочнуть лише у вересні. До того ж є й інші законопроєкти. Так, за словами Оксани Маркарової, співголова комітету Сенату із закордонних справ Джин Шахін та сенаторка Ліза Мурковскі подали двопартійну ініціативу, яка передбачає багатомільярдну допомогу Україні на 2026-2027 роки, що здійснюватиметься у вигляді внесків США до Інвестиційного фонду відбудови України, створеного відповідно до положень міжурядової українсько-американської угоди. Крім цього, сенатори-республіканці Роджер Вікер та Джим Ріш мають свій законопроєкт зі створення спецфонду, який мають наповнювати європейські союзники для купівлі американської зброї для України.
Проте, головним на сьогодні механізмом все ж залишається принципова домовленість Трампа та європейських союзників по НАТО щодо закупівель американської зброї для потреб Сил оборони України за кошти європейських столиць. Так, наприклад, у п’ятницю, 1 серпня, міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус заявив, що Берлін поставить Києву дві системи ППО Patriot після досягнення принципової угоди з Вашингтоном щодо отримання від США нових систем Patriot натомість.
Разом із цим, як пише The Wall Street Journal, посилаючись на західних експертів та дипломатів, хоч окремі ініціативи Трампа й заслуговують на схвальну оцінку, загальний підхід залишається несистемним і ситуативним, а припинення вогню чи пауза у війні — це не те саме, що припинення війни й побудова міцного миру на довгострокову перспективу.
Так, у четвер, 31 липня, під час засідання Радбезу ООН американський дипломат Джон Келлі заявив, що «і Росія, і Україна повинні домовитися про припинення вогню та міцний мир, і президент Трамп дав чітко зрозуміти, що це має бути зроблено до 8 серпня». Разом із цим, як зауважують експерти та аналітики, хоча цей ультиматум і важливий, проте він не містить деталей і чіткого плану реалізації.
Також у четвер, 31 липня, в інтерв’ю Fox News держсекретар Марко Рубіо заявив, що на початку цього тижня США мали розмову з деякими посадовцями в оточенні Путіна в надії досягти певного порозуміння, який приведе до миру, але не побачили жодного прогресу з боку Кремля. Він нагадав, що президент Трамп чекає на дії росіян вже понад шість місяців, і доклав усіх можливих зусиль.
«У нього є варіанти запровадження санкцій щодо вторинного продажу російської нафти, що становить величезну частину їхніх (Росії — Ред.) доходів. Є секторальні банківські санкції, які також були б дуже потужними. Наша надія полягає в тому, щоб уникнути цього та знайти спосіб зупинити бойові дії. Але поки що з російського боку не було щирого інтересу до досягнення цієї мети. Очевидно, що президент не збирається чекати вічно», — додав Марко Рубіо.
Проте, незрозуміло, навіщо вкотре давати Москві ще один останній шанс, відправляючи туди Стіва Віткоффа? Щоб він вкотре засвідчив своєю присутністю російські бомбардування мирних українських міст, за які Кремль не несе жодної відповідальності? До того ж, як вже неодноразово писав ТСН.ua, вторинні санкції проти російської нафти, якими погрожує Трамп, — це можливість запровадження США додаткових мит на експорт із тих країн, які найбільше купують російські енергоносії. У першій трійці — Китай, Індія та Туреччина.
Щодо індійського експорту до США, від 1 серпня вже почав діяти додатковий 25% тариф. Проте, його запровадження не пов’язано з купівлею Індією російської нафти та зброї, а радше з особистим намаганням Трампа вирівняти перевагу у двосторонній торгівлі на користь Америки. Щодо Китаю, про додаткові 100% тарифи на його експорт до США теж говорити не доводиться, адже лише нещодавно Вашингтон і Пекін досягли домовленостей про рамкову двосторонню угоду. Про Туреччину водночас в США взагалі ніхто не згадує.
