Військовий медик з Дніпра, відомий за позивним «Док», приєднався до Сил оборони України на другий день повномасштабного вторгнення, попри те, що офіційно був визнаний непридатним до військової служби через стан здоров’я. Наразі він служить начальником медичної служби Дніпровського батальйону 108-ї окремої бригади Сил ТрО ЗС України, пише «Наше місто» з посиланням на пресслужбу Сил територіальної оборони ЗСУ.

«Мій позивний “Док”, дуже оригінальній, чи не так?» – посміхається військовий медик, розповідаючи про свій шлях.

Олександр мав значний військовий досвід, закінчивши військово-медичну академію та послуживши у радянській армії на кордоні з Афганістаном, але потім звільнився за станом здоров’я.

«Я думав що вже ніколи більше не вдягну військову форму. До війни мав деякі проблеми зі здоров’ям, пройшов комісію у військкоматі, був визнаним непридатним. І зараз в мене в «Резерв+» стоїть відмітка, що я не підлягаю мобілізації…», – каже він.

Незважаючи на це, вже 25 лютого 2022 року Олександр був у розташуванні Дніпровського батальйону, де його відразу призначили начмедом.

«Через декілька місяців підготовки ми виступили на Донеччину і прийняли важкі бої. Вже у першому штурмі у нас був один “200”. Я особисто його відвозив. Надавав допомогу декільком “300”. Під час другого штурму ми втратили вже 11 хлопців, один потрапив у полон. Поранених було дуже багато. У мене – лише контузія, але ж добряча, скажімо так, я трішки загубився, коли мене вивезли через Курахово на Покровськ», – ділиться «Док».

Перші місяці вторгнення рф були найважчими, проте підрозділ вистояв, згадує «Док». Нині 108-ма бригада перебуває на Запорізькому напрямку, де ситуація відносно стабільна, і військові ведуть активну оборону, стійко утримуючи позиції.

«Хлопці тримаються з усіх сил, у багатьох відчувається втома, – характеризує ситуацію начмед. – Потрібно активізувати поповнення, аби хоча б частково зняти навантаження з тих, хто воює давно».

Попри майбутнє звільнення за віком, Олександр не виключає можливості повернення на фронт.

«Мені ж залишилось до звільнення 10,5 місяців – виповниться 60 років. Думаю, якщо я буду потрібен і будуть активні бойові дії, піду знову», – ділиться «Док».

Він продовжує виїжджати на евакуацію, кажучи, що «шкода молодих, адже у них все життя попереду». А ще сумує за річкою і рідним містом – Дніпром.

«Мрію і зроблю все, щоб мій онук був готовий взяти зброю до рук. Ілюзій не маю: допоки в нас є такий сусід, як рашка, війна не закінчиться. Хіба ми залляємо її бетоном, шарів так… у п’ять», – підсумовує військовий медик, дивлячись у майбутнє.

Нагадаємо, Вебдизайнерка, психолог й військовослужбовиця: історія захисниці з ТрО Дніпра.

Раніше ми писали: У ЗСУ з 19 років: історія захисника з ТрО Дніпра, який тренує бійців.

Категорія: Війна, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Україна