На Одесу завжди дивилися крізь призму легенд. Деякі з них виявляються правдою, інші — лише красивими казками. Розглянемо найпопулярніші міфи одеського краю і з’ясуємо, що з них відповідає дійсності.
У 1970-х радянська влада ухвалила рішення збудувати метро у великих обласних центрах України — Дніпрі, Харкові та Одесі. Населення цих міст стрімко зростало і наближалося до мільйона. Але грошей на будівництво в трьох містах одночасно не було, тому вибір стояв між Одесою та Харковом.
Дослідження виявили, що будівництво метро в Харкові вийде дешевшим. До того ж там була гостра потреба доставляти працівників на великі підприємства — Харківський тракторний завод, завод Малишева. Так одеське метро “поїхало” в Харків, а одеситам пообіцяли побудувати до 1980 року.
Проект передбачав депо за селищем Котовського та дві черги метро: перша мала з’єднати район Поскот з Пересипським мостом, друга — везти пасажирів через центр до Таїрова. Катакомби не заважали б будівництву — їх можна було затампонувати сумішшю піску та вапна. Надійність цієї технології підтверджують багатоповерхівки на Балківській, що понад 50 років стоять над засипаними катакомбами.
Але Московська Олімпіада-80 поглинула всі державні кошти. У 1985 році навіть з’явилися робочі майданчики метробуду, але Чорнобиль у 1986 році знову відклав проект на невизначений термін. Сьогодні ходять чутки про таємну гілку, що з’єднає воєнні гавані Одеського та Львовського портів.
Одеські катакомби — найдовші у світі, понад 2,5 тисячі кілометрів. Але це не єдина система, а безліч приватних штолень для видобутку черепашника. Як сучасні бізнесмени не хочуть дірки в паркані між підприємствами, так і власники катакомб не бажали, щоб їхня штольня з’єднувалася з конкурентом.
У XIX столітті місто мало безліч глибоких ярів, які переривали пласти черепашника й обмежували довжину виробок. Згодом яри засипали, а входи до старовинних копалень поховали назавжди. Пройти під землею весь центр Одеси неможливо — це лише міф.
У Михайлівській катакомбі під однойменною площею розташований єдиний у Європі підземний палеонтологічний музей-заповідник. Тут знайдені рештки доісторичних тварин, що жили тут 5 мільйонів років тому, — від сумчастих хом’яків до мастодонтів. Серед артефактів є останки зі слідами обробки людиною розумною. Тому перших одеситів цілком могли звати не Адам і Єва, а Моня та Соня.
Довгий час над одеським міфом про можливість вилізти з катакомб на дах Оперного театру сміялися всі скептики. Але під час реконструкції театру на початку 2000-х поруч зводили житловий будинок. Копаючи котлован, знайшли отвір до катакомб.
Дослідників привернув сильний протяг — рідкісне явище для одеських підземель. За його напрямком знайшли штольню, що піднімалася до гори та з’єднувалася з вентиляційним каналом театру. Всередині були скоби-сходинки, що вели прямо на дах.
Фахівці пояснили це інноваційним для XIX століття рішенням: різниця температур і атмосферного тиску між катакомбами та дахом створює стабільну тягу, що виводить з театру зайве тепло. Коли промислових кондиціонерів ще не існувало, це забезпечувало комфорт глядачам та артистам.
Одеса цікава без міфів і легенд. Зазвичай їх вигадують, щоб щось приховати або просунути дивну ідею. А справжня історія міста настільки захоплююча, що не потребує жодних прикрас.
