Сьогодні мова піде про ботанічні барельєфи, які створює Тетяна Яловець. Її роботи мають поціновувачів не тільки в Україні, а й у Великобританії, Болгарії, Чехії, Японії, США…
У інтерв’ю «ФАКТАМ» майстриня із Чернігова Тетяна Яловець розповіла про секрети створення ботанічних барельєфів, які вражають красою та вишуканістю.
— Я знайшла улюблену справу у створенні ботанічних барельєфів, — розповідає Тетяна Яловець. — Отримання модної в часи моєї юності економічної освіти і робота за фахом не приносили бажаної самореалізації. Хотілось створювати щось нове, вийти за межі звичних жіночих хобі — вишивки та кулінарії. Технологія створення барельєфу полягає в тому, що спершу робиться відбиток бажаного зображення в глині — це можуть бути квіти, рослини, намисто чи будь-що інше, а потім в отриманий відбиток заливається рідкий гіпс. Застигаючи, він стає плитою з об’ємним зображенням. Як і в будь-якій іншій справі тут є чимало нюансів, важливо буквально все — вологість глини, температура гіпсу, характер поверхні…
Займаюсь створенням барельєфів близько семи років, але і досі не впевнена, що знаю геть усе. Але коли з бруду, пилу і жмута трави створюєш нову річ, якої ще годину назад не існувало в природі, почуваєшся як мінімум чарівницею. Мить, коли знімаєш барельєф з глини, вартує всіх зусиль і переживань. Далі починається майже невидима кропітка робота зі шліфування й тонування. Я багато експериментувала з різними матеріалами і техніками, і, на мою думку, найгарніші роботи — чисті, в яких колір не сперечається з рельєфом.
Довгий час я не наважувалась показати роботи у соціальних мережах. Було багато сумнівів, адже я не професійна художниця. Та зрештою я зрозуміла, що крім ілюзій втрачати мені нема чого. На мій подив, робота отримала у соцмережах чимало схвальних відгуків. Я раділа і думала, що так буває лише в кіно. Але я також сприйняла це як величезний аванс довіри до мене. Тож я продовжую ретельно працювати і над технікою виконання, і над композиційними рішеннями, і над сенсами.
— Створення барельєфів — філігранна робота.
— В них я можу втілити безмежне коло задумів, як емоційних та філософських, так і інтер’єрно-декоративних. Дуже цікаво спостерігати, як рослини по-різному поводяться у відбитках, як на рельєфі стає видимим те, що зазвичай приховано від очей. Для мене найбільший виклик — зробити композицію живою: щоб вона дихала, зберігала природну пластичність і невимушеність рослин. Бо коли вони виглядають надто правильними, це звучить фальшиво. Я ціную дрібні недосконалості, бо саме в них справжня природність.
— До якого інтер’єру пасують роботи в такій техніці?
— Барельєфи з ботанічними сюжетами не мають прив’язки до конкретного стилю — вони легко вписуються і в класику, і в скандинавський мінімалізм, і навіть в хай-тек. Бо рослини так чи інакше поряд з нами завжди, тільки в різних формах. Тут головне зрозуміти, який саме настрій потрібен вам і вашому простору — спокій і елегантність, затишок і ніжність чи динаміка і виразний акцент. Тоді і барельєф можна підібрати відповідний. До того ж ботанічна тематика доречна не тільки в житлових інтер’єрах, такі роботи органічно виглядають в кав’ярнях, офісах, шоурумах…
— Рослини використовуєте живі чи сушені?
— Тільки живі, сушені неможливо видалити з глини, не пошкодивши відбиток. З об’ємними ягодами працювати складніше, ніж з листям і стеблами. Потрібна практика, знання певних прийомів. Але технологія та ж — відбиток в глині.
— Що найскладніше у процесі роботи?
— Все починається з глини — я розкачую її, як тісто для пирога. Намічаю формат майбутньої роботи, розкладаю рослини згідно зі своїм задумом і притискаю їх. Потім рослини видаляються, а сліди від них залишаються в глині. Далі роблю опалубку (тимчасову конструкцію) з тієї ж глини чи дерев’яних планок і заливаю гіпс. І через годину маю застиглу гіпсову плиту, що зберігає рельєф рослин.
Технологія насправді дуже доступна — щоб спробувати, не потрібні дорогі матеріали чи обладнання, достатньо глини, гіпсу і бажання. Але для своїх робіт я використовую найбільш якісну і пластичну глину та спеціальний гіпс. Це гарантує міцність і довговічність, адже мова йде про твір, який має жити багато років. Та найскладніше — говорити мовою рослин, побудувати композицію так, щоб вона зберігала природність і мала задуманий мною настрій.
— Чи використовуєте спеціальне обладнання?
— Для роботи мені потрібен великий стіл, жодного спеціального обладнання я не застосовую. Працювати з глиною непросто, оскільки вона важка і щільна. Існують апарати для її вимішування і пристрої для розкатки, але я поки все це не використовую.
— Мене вразила мереживна рамка з гіпсу. Як досягаєте такого ефекту?
— По периметру роботи вдавлюю мереживо, а далі працюю, як і з рослинами. Такий барельєф виглядає завершеним, йому не потрібна додаткова дерев’яна рама.
— Як доглядати за ботанічними барельєфами в інтер’єрі?
— Найкращий догляд — прибирання пилу м’яким пензлем або ганчіркою.
— Чи траплялись у вашій творчості дива?
— Сама творчість — це вже диво. Можливість працювати попри війну, створювати щось нове, зберігати красу — це безцінно. Для мене важливі й відгуки людей, яким подобаються мої роботи. Якось дівчина, яка хворіла, сказала, що барельєф з квітами нагадує їй про весну і допомагає одужати. Це було дуже зворушливо.
— Для мене робота з рослинами — це не лише спосіб зберегти їх красу, а і можливість створити композицію з настроєм. В одних серіях — це атмосфера казки і зачарованості, в інших — медитативність. Я хочу, щоб мої ботанічні барельєфи викликали асоціації, емоції, нагадували про те, наскільки природа гармонійна і різноманітна. Це мій спосіб пізнавати і себе, і навколишній світ.
