Чи те, що твориться цими днями в Лос-Анджелесі, це вже та громадянська війна в Сполучених Штатах, про яку вже кілька років ведуть розмову різноманітні конспірологи, про яку Голівуд зняв антиутопічний бойовик Civil War, до якої так затято закликали кремлівські пропагандисти? Ні, аж ніяк. І присутність на лос-анджелеських вулицях вояків Національної гвардії, а навіть морських піхотинців з каліфорнійської бази «Кемп-Пендлтон» не свідчить ні про спалах війни, ні про передумови для серйознішого збройного протистояння.
Так, долучення нацгвардійців до придушення заворушень, звісно, свідчить про серйозність намірів, але не про фатальність розвитку подій. Пригадаймо, за останні 70 років влада штату чи федеральний уряд США вже неодноразово звертався по допомогу до Нацгвардії, коли звичні поліційні підрозділи не давали собі ради з масовими протестами, які виходили за певні межі. Так, наприклад було влітку 1963, коли губернатор Алабами Джордж Воллес, який був прихильником расової сегрегації, намагався перешкодити афроамериканцям вступати до місцевого університету. Тоді президентові Джонові Кеннеді довелося залучити Нацгвардію для гарантування безпеки чорношкірих абітурієнтів.
1965 року, знову ж в Алабамі, але вже президент Ліндон Джонсон відправив війська для захисту демонстрантів за громадянські права в місті Селмі. І знову ж усупереч губернаторові Воллесу.
Вісьмох тисяч нацгвардійців довелося залучити в Детройті 1967 року. Тоді під час расових заворушень в місті загинули понад 40 осіб.
Пригадаймо теж «Кентську різанину» четвертого травня 1970 року, коли Національна гвардія відкрила вогонь по студентах, які протестували проти війни у В'єтнамі в університеті Кент (штат Огайо). Тоді загинули чотири студенти, ще дев’ятеро отримали поранення.
У тому ж Лос-Анджелесі 1992 року довелося задіяти 10 тисяч нацгвардійців, а також армію та морську піхоту, коли почалися масові заворушення. Причиною стало виправдання судом поліціянтів, які жорстоко побили чорношкірого активіста Родні Кінґа.
Пригадаймо й часово ближчі події: протести після вбивства поліцією афроамериканця Джорджа Флойда 2020 року. Демонстрації, організовані оперативно створеним рухом BLM (Black Lives Matter) прокотилися тоді ледь не всією країною. Тож у трьох десятках штатів довелося залучати Нацгвардію, яка допомагала місцевій поліції слідкувати за порядком.
І вже зовсім близька подія – штурм Капітолію прихильниками Дональда Трампа шостого січня 2021 року. Щоправда на сам штурм нацгвардійці не встигли, але були залучені до охорони будівлі Конґресу вже опісля, щоб не сталося рецидиву.
Отже, залучення підрозділів Національної гвардії до придушення масових заворушень чи запобігання їм – справа не нова, можна сказати, майже звична для Сполучених Штатів. Інше питання, чи аж так були потрібні додаткові силові структури в актуальній ситуації в Лос-Анджелесі – другому за кількістю мешканців місті США? Біло досить очікувано, що саме в цьому місті, в цьому штаті Каліфорнія з губернатором-демократом жорстка міграційна політика Дональда Трампа наразиться на потужений спротив, і справа врешті-решт дійде до заворушень. Потрібна була лише одна невелика провокація.
Боротьбу з нелегальною міграцією чинний президент проголосив одним із своїх ключових своїх завдань. Він собі навіть встанови річний план: вигнати з країни один мільйон іммігрантів. Чому саме така цифра? Чи від цього комусь стане краще? Чи не зазнає економіка критичного дефіциту робочих рук від депортацій? Відповіді на всі ці запитання ні найменшим чином не хвилювали Трампа, як і те, якою буде реакція іспаномовного населення на жорсткі дії агентів федеральної міграційної служби.
Загалом міграційне питання в Сполучених Штатах – історично країні мігрантів – доволі складне. Цікаво було спостерігати, як нещодавно під час візиту до Вашингтона канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, той досить елегантно й дотепно нагадав (потролив) господареві Білого дому про міграційне минуле родини Трампів. Німецький гість презентував Трампові свідоцтво про народження його діда Фрідріха Трампа. Документ, в якому засвідчувалося, що вказана особа народилася в німецькому містечку Кальштадті 1869 року, був красиво й по багатому обрамлений у золотій оправі. Все як любить онук того німецького іммігранта – першого з родини Трампів, який прибув на відкриту Колумбом землю. Не знати, чи вразив цей подарунок американського президента, але точно не зупинив у твердому намірі жорсткою рукою боротися з мігрантами, що ми нині й спостерігаємо в Лос-Анджелесі.
Як вже було сказано, дуже символічно, що полем міграційного бою стала саме Каліфорнія з її переважно ліберально налаштованим населенням, яке недолюблює чинного президента, з демократичною владою, вільною натурою та потужною латиноамериканською присутністю.
Все почалося в п’ятницю ввечері, шостого червня. У Лос-Анджелесі спалахнули протести через масштабні рейди федеральної міграційної служби ICE. Агенти-федерали займалися виловом та депортацією осіб, які їм здавалися нелегальними іммігрантами. Діяли вони жорстко, очевидці повідомляли, що федерали під час рейдів використовували сльозогінний газ та світлошумові гранати. Після цього в центрі міста зібралося понад 300 протестувальників, які виступили проти жорстких методів ICE. У ході протестів відбулися сутички між демонстрантами та федеральними агентами. Міністерство внутрішньої безпеки повідомило, що «протестувальники оточили федеральну будівлю і напали на співробітників, проколювали шини їхніх автівок, руйнували будівлі та державне майно».
Так, демонстранти діяли, очевидно, занадто жорстко, але їх було лише кілька сотень – не тисяч. Начальник поліції Лос-Анджелеса Джим Макдоннелл чітко заявив, що місцева влада цілком спроможна взяти ситуацію під контроль. «У нас є багаторічний досвід управління великомасштабними публічними демонстраціями, і ми, як і раніше, впевнені у своїй здатності робити це професійно та ефективно», – запевнив він на зустрічі з журналістами.
Навіщо Трамп вирішив викликати на допомогу кілька тисяч бійців Нацгвардії та ще посили їх морпіхами – не зрозуміло. Хоча, скажемо відверто – таки зрозуміло: главі Білого дому захотілося покарати демократичну владу штату й міста, навести там свій порядок.
«Якщо губернатор Каліфорнії Ґевін Ньюсом і мер Лос-Анджелеса Карен Басс не виконують своєї роботи, про що всі знають, то федеральний уряд втрутиться і розв'яже проблему», – написав Трамп на своїй платформі Truth Social. І зразу ж оприлюднив указ: «Владою, даною мені як президенту, (...) я закликаю на федеральну службу військовослужбовців та підрозділи Національної гвардії (...) для захисту федеральної власності у місцях, де відбуваються протести». Згодом Трамп вирішив подвоїти чисельність нацгвардійців, залучених до придушення протестів, та ще й відрядити до міста морських піхотинців.
Не треба бути пророком, щоб спрогнозувати, що такі дії Білого дому лише підлили олії у вогонь. Протести стали набирати масовості й жорсткості, запалали автомобілі на вулицях.
Ґевін Ньюсом назвав «антиамериканським» рішення Трампа вдатися до використання морської піхоти для придушення протестів у Лос-Анджелесі. «Морські піхотинці США з честю служили у кількох війнах на захист демократії. Вони – герої. Такі підрозділи мають боротися зі зовнішніми загрозами, а не діяти всередині країни. Їх не слід відправляти на американську землю, де вони битимуться з власними громадянами, щоб втілити в життя божевільну фантазію президента-диктатора», – заявив каліфорнійський губернатор Ньюсом і подав судовий позов проти Трампа, звинувативши його в спробі порушити суверенітет Каліфорнії і захопити владу в штаті. Своєю чергою, Трамп пригрозив заарештувати Ньюсома за перешкоджання роботи федеральним органам.
Варто зазначити, що використання Нацгвардії якогось штату всупереч волі тамтешньої влади востаннє відбувалося у згаданій історії з протистоянням президента Ліндона Джонсона і губернатора Алабами Джорджа Воллеса. Це було ще 1965 року. Після цього випадку, що б не відбувалося, федеральна влада й влада штату намагалися спершу знайти порозуміння. Бо, погодьтеся, входити в клінч в таких випадках – справа вкрай небезпечна для єдності країни.
Чому Трамп вдався до цього небезпечного кроку? Більшість експертів сходяться на думці, що главі Білого дому дійсно надзвичайно хочеться підкорити Каліфорнію – найбагатший і найзаселеніший штат Америки. Згідно з даними Міжнародного валютного фонду та Бюро економічного аналізу США, якби Каліфорнія була окремою країною, то вона б займала четверту позицію у рейтингу найпотужніших господарок світу. Адже валовий внутрішній продукт штату досяг 4,10 трильйона доларів у 2024 році. Таким чином Каліфорнія обігнала Японію, де ВВП становив за минулий рік 4,01 трильйона доларів. Поступаються каліфорнійці лише Німеччині, Китаю та, зрозуміло, США загалом.
Чи вдасться Трампові підкорити Каліфорнію? Можна впевнено стверджувати, що ні. Те, що федеральна влада явно перестаралася як з виловом мігрантів, так і з придушенням протестів, явно не піде на користь чинній адміністрації у Вашингтоні. Як вже було сказано, каліфорнійці й так недолюблювали Трампа, а тепер, після всіх лос-анджельських подій вони його просто зненавидять. Підпорядкувати штат силою в президента ну ніяк не вийде, тут, окрім нелюбові мешканців, йому на заваді потужним муром стануть Конституція, традиції і суди.
Дарма очікують конспірологи й кремлівські завсідники на громадянську війну в США. Все це залишиться тільки у хворих фантазіях російських політиків і ненаукових фантастичних фільмах. Наразі жодних підстав для розколів немає. Є лише далеко не найкращий президент, термін і повноваження якого обмежені Конституцією США.
