Львівські археологи майже місяць проводили дослідження на горі Лисівка у Винниках. Тут вже десять років вивчають поселення культури лійчастого посуду другої половини IV тис. до нашої ери. Про підсумки розкопок ZAXID.NET розповів керівник експедиції, старший науковий співробітник Інституту українознавства ім. Крип’якевича, археолог Андрій Гавінський.
«Культура лійчастого посуду є однією з найбільших енеолітичних спільнот Європи, південно-східне пограниччя якої проходить в межах сучасних Львівської і Волинської областей України. На шляху подальшого її просування на схід стояла більш могутня Трипільська цивілізація», – пояснив науковець.
Археологічна памʼятка на горі Лисівка відома з кінця 1950-х рр. Це місце, де колись було давнє поселення, не було забудоване у пізніші часи, тож науковцям зручно його вивчати.
«Тут ніколи не здійснювалися ні будівельні, ні сільськогосподарські роботи, а ліс, який тут росте, чудово законсервував поверхню гори. На підступах до поселення ще дотепер можна побачити захисний рів та вхід на саме селище – це унікальний випадок в сучасній науці, щоб такі обʼєкти впродовж кількох тисяч років збереглися до наших днів, а тим більше серед міської забудови», – каже Андрій Гавінський.
Цього польового сезону науковці досліджували південну частину поселення, щоб встановити його планувальну структуру, і пошуку жител, адже центральний майдан памʼятки в основному зайнятий господарськими ямами.
«На відстані 70 м розкопали ряд траншей, які частково підтвердили наше припущення і в одній з них таки вдалося зафіксувати рештки скупчення глиняної обмазки, що може свідчити про розташування будинку з глиняними стінами. Несподіваним було відкриття у траншеї №4, де під час прокопування виявлялися сотні артефактів. Після зачистки поверхні попередньо встановлено, що маємо справу з обʼєктом надзвичайно великих розмірів довжиною щонайменше 11 м», – каже дослідник.
Схожий виробничий обʼєкт був неподалік – щось на зразок карʼєру, з якого вибирали глину. Згодом його котлован використовували як смітник і туди скидали весь непотріб. Нині для науковців він є цінним дослідницьким матеріалом.
«Для археологів знайти такі місця – за щастя, адже ці закриті комплекси з тисячами знахідок мають виняткове наукове значення, показують одночасовість різного типу артефактів, демонструють способи заняття, господарства, вірування та інше», – каже керівник експедиції.
Андрій Гавінський додав, що черговий великий карʼєр, з якого черпали будматеріал, засвідчує довготривалість поселення на горі Лисівка. З глини давні мешканці виробляли посуд та будували житла.
Як наголошує науковець, поселення культури лійчастого посуду на горі Лисівка на сьогодні є центральним для вивчення цієї спільноти не лише в межах України, але й Центрально-Східної Європи. Люди цієї спільноти жили поруч з трипільською цивілізацією і мали з нею безпосередні контакти.
Впродовж попередніх років досліджень на горі Лисівка сумарно розкопали понад 800 м2 поселення, виявили житлові, господарські й виробничі споруди, частину захисної конструкції у вигляді частоколу, лінія якого проходила над ровом. Тогочасні споруди мали наземну стовпову конструкцію. Хата була прямокутною, з переплетених гілок, обмазаних глиною.
«Винятковими предметами є мідна голка, мініатюрні модельки глиняних сокирок, перша в середовищі культури лійчастого посуду зооморфна посудина-кадильниця у вигляді бичка, музичний інструмент калатальце, яке до сьогодні видає звук і яке спростовує твердження, що археологічні предмети мовчать», – наголосив Андрій Гавінський.
Про побут давньої цивілізації свідчить близько 30 тисяч знайдених артефактів: фрагменти та цілі горщики, знаряддя праці з кременю та каменю. Знахідки попередніх сезонів можна оглянути в Історико-краєзнавчому музеї у Винниках.
