У суботу, 20 вересня, у Москві стартує “Інтервідєніє-2025” — радянський аналог “Євробачення”, який відродили після виключення Росії з пісенного конкурсу “Євробачення” через агресію проти України. У шоу візьмуть участь 23 країни, серед яких Китай, Індія, Білорусь, Куба, держави Центральної Азії та навіть США. Серед учасників присутня також Сербія, яка бере участь і в "Євробаченні" та є кандидатом на вступ до ЄС. На відміну від європейського аналога з його різноманіттям, “Інтервідєніє” позиціюється Кремлем як “патріотичне шоу” з наголосом на “традиційних цінностях”, пише The Guardian.
Як повідомляє BBC, конкурс повністю курується російською владою: наглядову раду очолює перший заступник глави адміністрації президента Сергій Кирієнко, організаційний комітет — віцепрем’єр Дмитро Чернишенко, а міністр закордонних справ Сергій Лавров провів окрему пресконференцію. Хоча він заперечує “політичний підтекст”, критики прямо називають конкурс “поверненням у совок” і часи холодної війни.
Своїм головним учасником Росія виставляє провоєнного співака Ярослава Дронова з псевдонімом SHAMAN, який став символом культурної пропаганди Кремля. Його пісня “Я русский!” вже використовується як неофіційний гімн прокремлівських мітингів. На “Інтервідєнії” він виконуватиме пісню “Прямо по сердцу”.
Найбільший резонанс викликала історія з американським учасником. Спочатку Москві вдалося заявити про участь США — співак Брендон Ховард мав виконати пісню We are champions. Проте за три дні до конкурсу він відмовився через “непередбачувані сімейні обставини”.
Його замінила австралійська виконавиця грецького походження Vassy, яка відома підтримкою ЛГБТК+ і різних соціальних ініціатив. У Росії факт про підтримку ЛГБТК+ спільноти замовчують, адже будь-які згадки про це заборонені.
Ще більш показовою є історія з американським журі: серед членів заявлений співак Джо Лінн Тернер, колишній учасник гуртів Deep Purple та Rainbow, який давно симпатизує Кремлю та виступав у Криму після анексії. Він неодноразово заявляв, що “правда на боці Росії”.
Відомо, що раніше організатори “Інтервідєнія” називали іншого члена журі від США — продюсера Араза Мамета. Про відмову від участі офіційно не повідомлялося, хоча зараз вже зрозуміло, що Тернер прийшов йому на заміну.
Конкурс проходить на московській Live Arena. Учасники виконують 2–3-хвилинні пісні, у яких “вітаються етнічні й фольклорні мотиви”. Переможця визначає міжнародне журі. Головний приз — 30 млн рублів (приблизно 350 тисяч доларів) та кришталевий кубок. Російське журі представляє продюсер гурту “Любе” Ігор Матвієнко, білоруське — продюсерка Національної телерадіокомпанії Ольга Шлягер.
Ведучими конкурсу обрали китайського шоумена Мен Лея та індійського актора Стефі Пателя. Москва позиціює їхню участь як доказ “міжнародного масштабу” заходу. Міністр закордонних справ РФ заявив, що головним завданням є “передати духовні традиції” країн-учасниць.
Оригінальне “Інтервідєніє” існувало у 1960-80-х роках як відповідь “східного блоку” на західне “Євробачення”. У ньому брали участь країни-союзники СРСР, включно з Кубою. Після розпаду СРСР воно зникло, тепер Кремль намагається зробити з нього “світове шоу”, проте фактично воно збирає лише союзників і сателітів.
Росія у 1994 році вперше вийшла на “Євробачення”, що стало початком довгих і суперечливих відносин із конкурсом. Єдиною перемогою РФ на “Євробаченні” залишається виступ Діми Білана у 2008 році. Наступного року Москва витратила рекордні 42 мільйони доларів на організацію конкурсу. Однак із посиленням консервативного курсу Кремля “Євробачення” там дедалі частіше критикували за підтримку ЛГБТК+ і “підрив традиційних цінностей”.
Російська пропаганда активно просуває тезу, що новий конкурс зможе перевершити західний аналог. Лідер КПРФ Геннадій Зюганов заявив, що “Євробачення перетворилося на збочення”, і “Інтервідєніє” нібито стане популярнішим.
Втім, реальність дещо інша: за повідомленнями місцевих ЗМІ, через низький інтерес до події організатори змушені залучати масовку — платних статистів, яким доручено зображати “іноземних гостей”.
Після заборони участі в “Євробаченні” Кремль прагне використати “Інтервідєніє” як пропагандистську платформу для демонстрації “альтернативного світу”, у якому Росія нібито не ізольована, а підтримувана Китаєм, Індією, країнами Африки та Латинської Америки. Втім, на відміну від “Євробачення”, яке щороку збирає сотні мільйонів глядачів і має потужну фанатську базу, “Інтербачення” виглядає спробою закритої системи довести власну значущість на тлі міжнародної ізоляції.
