– Я вдячний своїй долі, – каже Валерій Басанець. – Я народився не в Одесі, але тут народився як художник. Вступив до знаменитого Греківського училища. А головне – знайшов тут друзів, з якими ми разом виросли в зрілих художників. Це було на початку 60-х років. Після тоталітарного сталінського режиму повіяло вітром із заходу. Ми, першокурсники, вперше дізналися про модерне мистецтво.
Вперше доторкнувшись до абстрактного мистецтва, Валерій Басанець, за його словами, зрозумів, що «це є справжня справа для художника». Полотно – це інший світ.
Молоді художники експериментували з формами і композицією. Але їх новації не вписувалися в офіційно схвалений напрямок радянського мистецтва. Тому на значущі виставки новаторів не запрошували.
Валерій Басанець з друзями стає учасником несанкціонованих «квартирних» виставок, неофіційної виставки «Сучасне мистецтво з України» (Мюнхен-Лондон-Париж – Нью-Йорк). Входить до об’єднання одеських художників-нонконформістів «Мамай».
З 2009 року Валерій Басанець – заслужений художник України. Сьогодні його роботи зберігаються в багатьох українських і зарубіжних музеях, у приватних колекціях.
За словами кураторів виставки, експозиція могла бути значно більшою. Але через війну не вдалося зв’язатися з музеями та колекціонерами, які мають у своїх зібраннях твори Валерія Басанця. Тому на виставці представлені роботи, що зберігаються в майстерні художника – створені в основному за останні роки.
– Мені пропонував зробити виставку ще світлої пам’яті Олександр Ройтбурд, – розповідає Валерій Басанець. – Потім почалася війна. У воєнний час життя людини змінюється. Змінюється і життя художника. Художник зайнятий своїми уявами, своїми образами. І коли прийшла ця жорстока реальність, то сама творчість здавалася якоюсь аморальною. Я навіть думки не мав про виставку. Але, коли минулого року в цьому музеї зробили виставку незабутньої Людмили Ястреб, я побачив у цих залах велику кількість людей, які на неї прийшли. Був, чесно кажучи, вражений. І зрозумів, що хоч війна триває, у людей є потреба в спілкуванні, мистецтві. Це допомагає позбутися смутку, депресії.
Свою виставку Володимир Басанець назвав «Тиша». Вона – про споглядання, буття наодинці з собою, можливість уповільнити щоденний біг і усвідомити себе.
Ще на тему: «Я хочу писати все!»: як заслужений художник Володимир Межевчук створює шедеври в Одесі
Світ художника – поетичні вишукані образи, що майже розчиняються в мальовничому серпанку. Їхні силуети створені тонкими відтінками кольору – мальовничої палітри або чорно-білої графіки. І здаються знаками реальності іншого виміру. Того, що приховано суєтою і приземленістю буднів.
Художник вважає, що живопис – це територія досконалого, зачарованого світу. А мистецтво – спроба примирити людину з дійсністю.
Побути в тиші на відкритті виставки можливості, практично, не було. Побачити роботи Валерія Басанца прийшло безліч поціновувачів живопису. Але є можливість повернутися в музейні зали і залишитися з «Тишею» один на один. До того ж на виставці будуть регулярно проходити кураторські екскурсії.
Вибір редакції: Як шкіпер із Рені копіював Рубенса: історія творчості Івана Великодного.
