Чи відповідає риторика реальним можливостям? The Guardian оцінило обіцянки Мерца розширити підтримку України
Через кілька днів після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році тодішній канцлер Німеччини Олаф Шольц оголосив про Zeitenwende, або історичний “переломний момент”. Шольц пообіцяв безпекову трансформацію шляхом збільшення витрат на оборону, надання більшої допомоги Україні, жорсткішого підходу до авторитарних держав і швидкого зменшення залежності Берліна від російських енергоносіїв.
Це був психологічний переломний момент для країни, яку переслідує нацистське минуле, і якій тепер, як найбільшій економічній силі Європи, довелося протистояти загрозі для континенту. Однак через два роки Німецька рада з міжнародних відносин опублікувала звіт, де йшлося про те, що трансформація, оголошена Шольцом, поки не призвела до значущих змін.
Тепер у Німеччині новий канцлер. То чи може Zeitenwende цього разу стати справжнім? Не бракує ні дій, ні риторики. Після вступу на посаду три тижні тому Фрідріх Мерц пообіцяв, що Німеччина матиме найсильнішу армію в Європі, прийняв українського президента Володимира Зеленського в Берліні, відвідав Київ, а ще відвідав перше чергування німецьких військових у Литві — перше постійне розміщення німецьких сил на іноземній території з часів Другої світової війни. Критично важливо, що Мерц послабив “боргове гальмо”, дозволяючи вивільнити вкрай необхідні витрати на армію, пише The Guardian.
У вступній промові на посаді канцлера він пообіцяв надати для посилення армії всі необхідні фінансові ресурси. Мерц оголосив про намір перетворити Німеччину з “сплячої на провідну середню державу”. Він уже легко увійшов у цю роль. У Литві Мерц заявив, що “захист Вільнюса - це захист Берліна” і “спільна свобода не закінчується на геополітичній лінії - вона закінчується там, де її перестають захищати”.
Але не все йде гладко. У понеділок, 26 травня, Мерц оголосив, що більше не існує жодних обмежень на постачання Україні далекобійної зброї. Це означало, що німецькі ракети Taurus дальністю 500 км нарешті можуть бути передані Києву, як Мерц і обіцяв, перебуваючи в опозиції. Це, своєю чергою, зробило б Москву вразливішою, так само як і стратегічні мости в Криму.
Реакція з боку РФ була негайною: у Москві нагадали Німеччині про нацистське минуле й заявили про загрозу третьої світової війни.
Реальність того, що Мерц пропонує Україні, дещо складніша, як і те, що він може зробити, щоб задовольнити ширші вимоги НАТО щодо розширення німецької армії.
Наступного дня після свого оголошення про скасування обмежень на далекобійну зброю для України Мерц був змушений уточнити свою заяву, сказавши, що так було протягом тривалого часу, а потім ухилився від відповіді на запитання, чи виконає він обіцянку стосовно Taurus. Є підозра, що міністр фінансів Ларс Клінгбайль з Соціал-демократичної партії — партнера Мерца по коаліції, заблокував деякі пункти порядку денного нового канцлера. Це нагадує “параліч”, який переслідував попередній коаліційний уряд країни.
Можливо, саме на посаді канцлера Мерц краще усвідомив усі складнощі, зокрема, необхідність шестимісячного навчання українців використанню цих ракет, а також потенційні наслідки, якщо німецькі солдати будуть проводити навчання на території України. Наразі уряд Берліна відступив до позиції стратегічної невизначеності стосовно того, що робитиме, і зосередився на пропозиції Україні партнерства для спільного створення ракет.
Союзники Мерца кажуть, що цей епізод не був повністю марним. Представник Християнсько-демократичного союзу Томас Рьовекамп, який також є головою комітету Бундестагу з питань оборони, казав, що відкинувши обмеження на дальність зброї, Мерц “усунув один аргумент, який заважав постачанню Taurus”. Хоч це ще і не зобов'язання на постачання ракет, але причина відмови в минулому — “усунута”.
Більший ризик для Мерца полягає в тому, що його риторика не відповідає реальності того, що він може зробити, а відновлення німецької армії після десятиліть занедбаності займе багато років.
Наприклад, у 2021 році Німеччина погодилася до 2030 року надати НАТО десять бригад - підрозділів, які зазвичай налічують близько п'яти тисяч військовослужбовців. Наразі країна надала вісім бригад і розгортає дев'яту в Литві.
Загалом, у збройних силах країни служать приблизно 182 тисячі солдатів, плюс, за словами міністра оборони Німеччини Бориса Пісторіуса, є 60 тисяч резервістів. Для порівняння, за часів холодної війни в Бундесвері служило до 500 тисяч солдатів та було близько 800 тисяч резервістів. До 2031 року чисельність Бундесверу має зрости до 203 тисяч. Проте, скільки б часу це не зайняло, і які б помилки не були допущені, партнери Берліна вже психологічно звикли до думки про відродження Німеччини як провідної військової сили в Європі.
Що чекає на нового канцлера Німеччини? Політична ситуація в країні дедалі більше нагадує складний лабіринт, де кожен крок є новим викликом. Світлана Гуцал у статті "Історична прем’єра": чому за канцлера Мерца голосували двічі й чого очікувати Україні від нового уряду Німеччини" розбирала політичні пастки та розмірковувала над перспективами нового німецького уряду.