Поет Микола Бажан жив у непростий час та стикався із важкими компромісами в житті. Завдяки блискучому перекладу поеми «Витязь у тигровій шкурі» Сталін особисто вписав його прізвище у список нагороджених орденом Леніна. Після цього страх арешту, через який Бажан спав у одязі та навіть втікав з дому, зник – натомість з’явились нові зобов’язання.
ZAXID.NET розповідає цікаві та невідомі факти із життя Миколи Бажана – поета, перекладача, культуролога та енциклопедиста.
Микола Бажан народився на Хмельниччині у 1904 році у родині військового топографа. Хлопець був найстаршим із трьох дітей в сім’ї. Він навчався в Уманському технікумі, потім переїхав до Києва, де продовжив навчання у кооперативному інституті імені Туган-Барановського, а пізніше – в інституті зовнішніх відносин. Маловідомим є той факт, що в Умані 15-річний Микола Бажан був членом «Пласту».
Поїздка в Київ стала переломним моментом для Миколи, він згадував, що рідні відмовляли його він цієї ідеї, але він просто не міг не поїхати. У Києві поет зближується з українськими футуристами Михайлем Семенком та Ґео Шкурупієм, як футурист користується псевдонімом Нік Бажан. Саме Михайль Семенко ввів його у літературне життя.
Із 19 років Бажан почав активно друкуватись, приносячи свої вірші до газети «Більшовик». Перший вірш поета опублікували у «Жовтневому збірнику панфутуристів». Ще через три роки у Харкові вийшла перша книга Миколи Бажана «Сімнадцятий патруль», присвячена збройним конфліктам на території України 1917-1920 років. Із футуристами поет розпрощався всередині 1920-х років. Творчою вершиною вважається його історична поема «Сліпці».
Цікавим є те, що Микола Бажав з юних літ любив колекціонувати красиві речі та часто навідувався у антикварні крамниці, щоб поповнювати свою колекцію.
Поет був одруженим двічі. У шлюбі з акторкою та поеткою Гаїною Коваленко у нього народилась єдина донька Майя, але подружжя розлучилось через коханку Миколи Бажана Ніну Лауер, яка стала його другою дружиною.
Майя Бажан пояснювала розлучення батька з матір’ю так: «З мамою батьку було важко. Адже вона була актрисою, жінкою типу Ахматової та Цвєтаєвої. Цигарка, бокал вина, ніяких домашніх турбот і обов’язків – стовідсоткова представниця богеми. Писала вірші, прекрасно перекладала. І дуже кохала батька! Але йому хотілося сімейного життя. Ніна Володимирівна і була такою – дружиною в першу чергу. Вона створила Бажану прекрасні побутові умови. Адже він нічого не вмів робити з домашніх справ: ні цвяха забити, ні супу розігріти. В побуті він був безпомічним, як дитина. Це був книголюб. Він приходив додому, мив руки та сідав за робочий стіл. Писати або читати».
У житті Бажану доводилось не раз переїжджати, повертаючись до Києва. Він певний час жив у харківському будинку «Слово», а потім переїхав у елітний київський Роліт.
Про свій переїзд сам Бажан згадував: «Ухвалою уряду з Харкова до Києва перенесено столицю Радянської України. В Києві спішно споруджувалися будинки і для установ, і для новоприбульців. Поспіхом зводили будинок, призначений для житла письменників. Квартир було небагато».
У 1930-х роках письменникам велось нелегко, Бажан був одним з найталановитіших поетів та не зміг не потрапити у поле зору тогочасної влади. Щодо нього порушили справу як щодо члена підпільної Української військової організації, членство в якій приписували і Юрію Яновському та Максиму Рильському.
Традиційні методи навчання не виправдовують ваших очікувань? Альтернатива є! Дистанційна школа «Оптіма» пропонує інноваційний підхід. Комбіновані уроки, інтерактивні завдання, авторські матеріали – усе це не просто забезпечує високу ефективність навчання, але й формує в учнів цікавість до нового. Дізнайтеся, як вступити до дистанційної школи, та розпочніть захопливу подорож до знань!
Микола Бажан боявся, що його можуть арештувати будь-якої миті. Понад рік поет спав у штанах, бо не хотів виглядати нещасним та навпомацки шукати штани у випадку нічного арешту (поет носив окуляри через поганий зір). Страх був настільки сильним, що Бажан боявся гучних звуків, телефонних дзвінків, навіть втікав з дому та ночував у однокласниці своєї мами.
У січні 1939 року Микола Бажан отримав несподівану для себе нагороду – орден Леніна. Поета у список особисто вписав Сталін за блискучий переклад поеми Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі». У той час всі перекладали грузинських класиків з надією, що Сталіну може сподобатись їхня робота. У переклад втік і Микола Бажан, ставши одним з найкращих перекладачів свого часу.
Після отриманого ордену страх арешту більше не турбував Миколу Бажана – він став партійним та займав керівні посади. Поет писав пропагандистські тексти, був автором вірша про Сталіна («Людина стоїть в зореноснім Кремлі»). Протягом життя його нагороджували орденами Леніна п’ять разів.
Бажану довелося долучитися й до літературно-політичного цькування свого близького друга Юрія Яновського, а також до критики ще одного товариша Олександра Довженка за його кіносценарій «Україна в огні», про що він шкодував.
Згодом у спогадах про Юрія Яновського Бажан напише: «Мені нелегко про це писати, але і я тоді виступив так, як не повинен був виступати. Не зітер і не зітру цього зі своєї пам’яті, не скину цього тягаря».
У 1943 році Микола Бажан був серед тих письменників, які просили Сталіна реабілітувати засланих до ГУЛАГу митців – майже усі вони вже були мертві, живим відшукали лише Остапа Вишню. У 1956 року Бажан порушив перед ЦК КПУ питання про реабілітацію репресованих письменників Григорія Епіка, Івана Кириленка, Олекси Слісаренка, Миколи Куліша, Олекси Влизька, Бориса Антоненка-Давидовича та інших.
Завдяки Бажанові вийшла «Українська радянська енциклопедія», «Енциклопедія кібернетики», «Історія українського мистецтва» та «Шевченківський словник». Микола Бажан допомагав українцям та країні там, де міг це зробити без власних загроз.
У 1946 році Бажан як представник делегації УРСР на засіданні сесії Генеральної асамблеї ООН у Лондоні вимагав від Заходу видати СРСР Степана Бандеру як «воєнного злочинця».
Гарвардський університет у 1970 році висував Миколу Бажана на Нобелівську премію, але сам Бажан сумнівався у доцільності цієї номінації.
Бажан помер 23 листопада 1983 року у 79 років, його поховали на Байковому кладовищі в Києві. У столиці є літературно-меморіальний музей-квартира поета, розташований на вул. Терещенківській, 5, де Микола Бажан прожив близько 40 років.
При підготовці матеріалу використано дані Вікіпедії, «Історичної правди», «Дзеркала тижня», «Громадського», «Читомо», Dovidka.biz.
