Втрата єдиної дитини, постійні згадки про злощасний день та судова тяганина – саме з цим майже два роки живе родина Гончаруків з Одещини.
У свої 10 років Ваня марив футболом. 1 вересня 2023 року він мав піти у новостворений спортивний клас, що був дивиною для їхнього невеликого містечка. Та цей день батьки хлопчика зустріли біля могили сина.
3 серпня Ваня загинув. Він потонув в озері на території літнього табору від елітної футбольної академії "Бенфіки". Це філія португальської школи, яка розташовується у комплексі Olimpic Village під Києвом.
Тренер залишив дітей без нагляду в озері, глибина якого сягає 9 метрів.
Поки тіло хлопчика шукали, дзвінки та повідомлення від батьків ігнорували годинами.
Через майже два роки після трагедії до суду дійшло лише одне кримінальне провадження з двох відкритих – щодо тренера. Справа проти посадових осіб "зависла" на експертизі – про підозру не повідомили жодній людині.
Директоркою української філії футбольної академії "Бенфіки" є донька скандального ексочільника Південно-Західної залізниці Олексія Кривопішина, якого звинувачують у розкраданні 50 мільйонів гривень. А власниця комплексу Olimpic Village – дружина колишнього можновладця.
За останні пів року відбулося лише одне засідання у справі про загибель Івана Гончарука. Ще три призначених перенесли: перший раз через суддю, два наступні – з вини прокурора, який просто не з’являється до суду.
Для розгляду 13-томної справи потрібно чимало засідань, але їх не проводять. У той час термін її давності поволі спливає.
Сім’я Гончаруків родом із невеликого містечка Балта. Ваня був єдиною дитиною В’ячеслава і Світлани. Хлопчика змалечку виховували спортсменом і мріяли, аби у майбутньому він став професійним футболістом.
Щоб син міг реалізовувати свої навички, навесні 2023 року батьки разом із директором місцевої спортивної школи організували спортивний клас. Він мав забезпечити дітям гармонійне поєднання уроків і тренувань – без шкоди обом процесам. Та навчатися у цьому класі Вані не судилося.
"Було літо 2023 року. Вані вже виповнилося 10 років і ми розуміли, що йому треба набиратися досвіду. У 12-13 років юних футболістів відвозять до академії, а він ще ніколи не жив окремо від батьків. Тому ми вирішили відправити Ваню до футбольного табору", – розповідає В’ячеслав.
Батьки обирали серед трьох варіантів, які були якомога далі від зони бойових дій. Вибір зробили на користь футбольної академії "Бенфіки", що розташована у селі Ходосівка, поруч із Києвом. Вона підходила як за віком навчання, так і за розташуванням.
"Я зайшов на офіційний сайт академії. Там був номер, який відповідав за дитячий табір. Виявилося, що якраз ішов набір дітей. Ми ще трохи подумали. Згодом я написав тренеру, щоб дізнатися деталі. Той розповів, що проводять 2 тренування на день, є кілька полів, чотириразове харчування. Нас все влаштувало й за три дні ми вирушили у дорогу", – каже батько загиблого.
В оголошенні 2022 року, яке вдалося знайти завдяки сервісу цифрового архіву Wayback Machine, академія обіцяла "тренування за оригінальною португальською методикою Sport Lisboa e Benfica", "роботу з португальськими тренерами з ліцензією UEFA PRO", "теоретичні заняття з футболу та формування індивідуальної програми тренувань" та багато іншого.
"Ми не "маринуємо" дітей футболом – разом із тренуваннями влаштовуємо масу розваг і конкурсів, і жодного дня не забуваємо про водні розваги на озері", – рекламували свої послуги в академії.
До села, в якому розміщується академія, родина приїхала за добу до заселення у табір – 30 липня – та винайняла кімнату у готелі поруч.
"О 9 ранку 31 липня було заселення. Приїхали тренер, діти з батьками. Оформлення відбувалося на рецепції. Ми заплатили за табір готівкою, отримали чек. У ньому зазначалося, що оплата за дитячий табір, було написане ПІБ нашої дитини.
Після реєстрації нас завели в номери з двоярусними ліжками. Оскільки дітей було небагато, Ваня обрав собі місце. Ми розклали речі та повернулися вниз, а тренер забрав дітей. На той момент вже всі батьки роз'їхалися, тільки ми залишилися", – згадує В’ячеслав.
Дітей відвели на сніданок, а потім – у роздягальну. В цей час В’ячеслав і Світлана були на рецепції та розпитували адміністратора про табір. Потім вони попрямували за дітьми на тренування, опісля якого за розкладом мав бути басейн.
"Ми одразу сказали, що Ваня не вміє плавати. Тренер відповів: "Я вас почув". Діти переодягнулися, тренер відкрив їм двері до басейну, вони забігли й почали стрибати у воду. Він залишив 7-10-річок самих і пішов переодягатися. Ваня був із нами.
Я пішов за тренером і сказав, що проти, аби мою дитину пускали у великий басейн. Той відповів, що є маленький, і Ваня буде в ньому", – розповідає батько.
Після плавання діти попрямували на обід. Це був останній раз, коли В’ячеслав і Світлана бачили свого сина. Вони пообіцяли, що повернуться за ним у суботу – 5 серпня.
Батьки дізналися, що у комплексі проводять індивідуальні тренування з плавання. Вони одразу заплатили за урок, який Ваня відвідав 2 серпня. Після нього тренерка сказала, що хлопчик має гарну координацію та дуже здібний, але сильно боїться води. Наступне тренування призначили на 4 серпня.
Щоб розповісти про свої справи, Ваня здебільшого зідзвонювався з мамою. Перший раз він телефонував одразу, як прокидався, наступний – після тренування, а згодом – по обіді, який ішов за розкладом після плавання на озері. Та 3 серпня батьки так і не дочекалися дзвінка.
"Того дня, як завжди, Ваня мав передзвонити після обіду. Година, дві – телефон мовчить. Ми почали дзвонити самі – дитина слухавку не бере. Думали, може, вони прийшли з обіду і лягли спати, тому вирішили не тривожити. До 15-ї години подзвонили ще кілька разів – не відповідає.
Почали телефонувати тренеру – він теж не бере. Я написав йому – запитав, як пройшло тренування. Пише: "Нормально". Потім знову дзвоню – не бере.
Зайшов на сайт академії, набрав за розміщеним там номером. Взяли слухавку. Я сказав, що телефонуватиму до поліції, якщо не дізнаюся, що трапилося. Відповіли, що не на місці, тому уточнять ситуацію у менеджера. Ніхто не перетелефонував. Дзвоню знову – не відповідають", – згадує батько.
Близько 17-ї години пролунав дзвінок із невідомого номера.
"Це представники Обухівської поліції. Ваша дитина потонула. Коли зможете приїхати?" – запитав у В’ячеслава співрозмовник по той бік слухавки.
Батьки одразу вирушили на Київщину. З’ясувалося, що зникнення дитини помітили ще о 14-й годині – весь цей час його тіло не могли знайти.
"Ваня – наша єдина дитина. Я 1987 року народження, дружина – на 10 років старша. Ми більше не зможемо народити. Свєта займалася тільки Ванею, не працювала. Після його загибелі ми втратили сенс. Я 3 місяці не виходив на роботу, бо не міг себе змотивувати. Моя мотивація – це мій син.
Коли поховали Ваню, прийшли після поминального обіду додому, сіли – я подивився на дружину й запитав: "Навіщо ми все це робили? Навіщо будували будинок? Навіщо нам ця машина?" Для нас життя зупинилося", – ділиться В’ячеслав.
Та на загибелі єдиного сина випробування родини не закінчилися.
Футбольна академія клубу "Бенфіка" була заснована у 2006 році в Португалії. Саме тоді у місті Сейшал для тренування молоді відкрили Benfica Campus.
Наразі академія має філіали у 14 країнах світу, зокрема й в Україні. Перший відкрили у квітні 2019 року під Києвом, а у вересні запрацювала філія у Харкові.
"Футбольна академія Бенфіка Україна" оформлена як товариство з обмеженою відповідальністю. Її директорка Марія Кривопішина є донькою Олексія Кривопішина, який у 2002-2015 роках очолював Південно-Західну залізницю.
У 2014-му Кривопішин потрапив у корупційний скандал. Тоді програма "Наші гроші" випустила розслідування про приватні фірми, які на той час обслуговували "Укрзалізницю". Журналісти з’ясували, що більшість через своїх власників були пов’язані з родиною Кривопішиних. Серед них – компанії, які постачали білизну, забезпечували потяги опаленням та прибирали у транспорті.
За підрахунками розслідувачів, так вдалося освоїти понад 758 мільйонів гривень з бюджету.
Готельно-оздоровчий комплекс Olimpic Village, на території якого розміщена академія, теж виявився частиною корупційної схеми. Раніше ця земля належала державному підприємству "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті", на місці якого створили акціонерне товариство "УЦОП".
Компанія "Солід-актив", яку заснували дружина Кривопішина Любов Бєлова та їхня донька Марія, викупила 70% його акцій. Так "УЦОП" взяло державну землю в оренду на 49 років. На ній звели комплекс із готелем, рестораном, спортзалом, футбольними полями, тенісним кортом, басейном і навіть сироварнею – такий собі заміський відпочинок для тіла та душі.
Олексія Кривопішина відсторонили від посади у березні 2015 року. Причиною стало саме розслідування щодо будівництва Olimpic Village. За два тижні можновладця звільнили.
У 2016 році Шевченківський районний суд Києва поновив його на посаді керівника Південно-західної залізниці та призначив відшкодування у розмірі майже 450 тисяч гривень. Однак через реорганізацію філії це не мало жодного сенсу.
У 2019 році СБУ викрила Кривопішина на розкраданні понад 50 мільйонів гривень. Йому оголосили про підозру за частиною 3 статті 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), статті 364 (зловживання владою або службовим становищем) та частиною 2 статті 366 (службове підроблення) Кримінального кодексу України.
Наразі комплексом Olimpic Village володіють два товариства – "Кубертен" і "Кубертен 22". Обидві фірми проходять по справі, про що свідчить одне із судових рішень. Кінцевим бенефіціаром "Кубертен 22" є Любов Бєлова – дружина Кривопішина.
4 серпня 2023 року на офіційних ресурсах поліції Київщини оприлюднили інформацію про загибель Івана Гончарука. За даними слідства, днем раніше тоді ще 36-річний тренер Андрій Чорноус повів 8 дітей купатись на озеро та залишив їх без нагляду. Внаслідок цього хлопчик втонув.
За словами ексначальника Головного управління Національної поліції у Київській області Андрія Нєбитова, заклад працював з порушенням вимог чинного законодавства, без документів на працевлаштування працівників та укладання договору з батьками.
Чорноусу повідомили про підозру за частиною 3 статті 135 ККУ – залишення в небезпеці, що спричинило смерть особи. Вона передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
Згодом Нєбитов у своєму Telegram-каналі, який більше не належить йому та має назву "Nezlamna" (дописи ексочільника поліції Київщини збереглися), звинуватив батьків Івана у недбалості і заявив, що ті передали сина у табір прямо на вулиці.
"Шокує те, що літній табір і досі не надав правоохоронцям жодного документа щодо своєї діяльності. І ця сумнівна установа, і самі батьки порушили всі правила безпеки, та поки не трапилась біда, чхати хотіли на ризик для життя дитини", – стверджував Нєбитов.
Проте тато хлопчика це заперечує. За його словами, він разом із дружиною залишався на території комплексу до обіду, коли у дітей вже почалися тренування, і це підтверджують камери спостереження.
Також правоохоронці відкрили кримінальне провадження за частиною 2 статті 367 – службова недбалість, яка спричинила тяжкі наслідки. Проте жодній посадовій особі Olimpic Village та футбольної академії "Бенфіки" підозру не оголосили досі.
"Загалом з матеріалів слідства випливає, що тренер в обід відвів дітей на так зване озеро, яке не мало облаштованої зони для купання. Після цього він пішов займатися своїми справами на відстані 300-400 метрів. Без нагляду дитина втонула. Як саме це трапилося – невідомо.
Глибина озера, в якому плавали діти, – 9 метрів. Насправді це колишній піщаний кар'єр, на який мав би бути дозвіл на використання як об'єкта підвищеної небезпеки", – розповідає адвокат родини Гончаруків Олександр Муконін.
За словами В’ячеслава, у той час на пляжі була присутня мама одного із хлопчиків, яка спілкувалася із тренером. Жінка організувала батьків на підтримку Чорноуса, коли суд обирав запобіжний захід. Тоді ситуація обернулася на користь тренера – замість СІЗО його помістили під домашній арешт.
Дітей, які були з Ванею, не допитали. Так само як і одну з робітниць – В’ячеслав стверджує, що вона була свідком підробки чеків бухгалтером. Той, за словами батька, змінював підставу оплати: замість "за дитячий табір" – "за проживання і харчування".
"Так вони хотіли змінити обставини трагедії, щоб ніхто з посадових осіб і власників не поніс покарання", – запевняє В’ячеслав.
Також він розповідає, що з усіх камер спостереження нібито не працювали саме ті, які виходили на пляж. Крім того, батько запевняє, що лікаря і рятувальника на території комплексу не було, а під час пошуків Вані в озеро спершу пірнала тренерка з плавання. Та на допиті жінка заявила, що про функціонування табору "не знала".
"Спершу у поліції нам співчували, обіцяли, що винних покарають. Пройшло 2-3 тижні – ставлення змінилося. Ми найняли іншого адвоката (Олександра Муконіна – ред.), бо перший виявився некомпетентним.
Правоохоронці спершу навіть не хотіли брати свідчення у мами одного із хлопчиків, яка весь час була з тренером. Лише після того, як ми підняли всіх на вуха, її викликали на допит. Після цього наші стосунки зі слідчою дуже погіршилися", – зазначає В’ячеслав.
За його словами, життя Вані оцінили у 5 тисяч доларів. Саме стільки йому пропонували, щоб "зам’яти" справу. Пропозицію робили через першого адвоката родини.
"Це звучало настільки цинічно, ніби йшлося не про загибель дитини, а про якусь побутову суперечку. Вони навіть не намагаються зрозуміти, що ми втратили. Їхній підхід – це плата за мовчання, а не визнання провини.
Але йдеться ж не про гроші. Для нашої сім'ї справедливість важливіша за будь-які суми. Ми боремося не за компенсацію, а за покарання винних", – каже батько.
За майже два роки після трагедії кримінальне провадження за статтею 367 проти посадових осіб так і не дійшло до суду.
"Його мали відправити на експертизу безпеки життєдіяльності. У вересні 2024 року я надіслав клопотання про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Ніякої реакції не було. Потім звернувся до прокурора – там відправили до слідчої. До неї вдалося додзвонитися з іншого номера, бо з мого вона не відповідала.
З’ясувалося, що експертизу провели, та результати правоохоронців не задовольнили. Тому матеріали відправили на неї повторно. Це такий тактичний прийом органів досудового слідства, коли вони хочуть щось розслідувати довго. Бо цю експертизу можна провести місяці за два", – зауважує адвокат Олександр Муконін.
"УП. Життя" звернулася до поліції Київщини, щоб дізнатися про перебіг експертизи. Там відповіли, що наразі проводяться слідчі та процесуальні дії щодо кримінального провадження, подробиці яких розкривати не можна.
Справа щодо тренера до суду дійшла. Протягом першого року тривали підготовчі засідання – всього їх було чотири. Перше і поки єдине слухання у справі відбулося 24 січня 2025 року. Наступне призначили на 11 лютого, та його перенесли одразу на три місяці – нібито через хворобу судді.
22 травня засідання знову не відбулося. На цей раз – через клопотання прокурора, який не зміг з’явитися.
Перед цим "УП. Життя" надіслала запит до Києво-Святошинського районного суду Київської області з питанням про причину перенесення засідання. Та "відповідь" суддя Ірина Козак вирішила надати прямо у залі суду.
"Це ви зверталися до журналістів? Передайте їм, що про причини перенесення засідання стороннім особам суд не зобов’язаний надавати інформацію", – сказала вона батькам.
Засідання перенесли на 20 червня, та і на нього прокурор не з’явився.
Саме у другому томі, який мають розглядати наступним, містяться покази чотирьох посадових осіб Olympic Village – директора Дмитра Совенка, його заступника, начальника охорони та головного бухгалтера.
Всього у справі 13 томів по 4-6 файлів. До прикладу, 6 файлів – це 60-70 сторінок.
"Слухання у кримінальних справах, якщо судді дійсно хочуть їх розглянути, можуть призначати раз на тиждень/два тижні/місяць. Зважаючи на таку кількість перенесень, ми не виключаємо, що це – один зі способів уникнення відповідальності з боку обвинуваченого.
Це достатньо довга справа. А далі ще й будуть свідки. І якщо призначати слухання раз на три місяці, як це було у лютому, то матеріали можна досліджувати й 3 роки. А терміни притягнення до відповідальності за цією статтею невеликі – 5-7 років. Нагадаю: справа 2023-го, а вже 2025-й", – зауважує адвокат.
У січні цього року батьки написали звернення до Міністерства молоді та спорту із проханням створити комісію, яка б публічно контролювала розслідування та порушила питання щодо посилення контролю за дитячими таборами, зокрема за їхнім відкриттям. Проте там відповіли, що футбольна академія "Бенфіки" не входить до їхніх компетенцій, оскільки є товариством з обмеженою відповідальністю, тобто юридичною особою, та "діє на принципах повної господарської самостійності", а також "несе відповідальність за результати своєї спортивної і господарської діяльності".
У Департаменті освіти і науки Київської обласної військової адміністрації "УП. Життя" відповіли, що академія їм також не підпорядковується.
Редакція також хотіла поспілкуватися з очільницею академії та директором комплексу, щоб вислухати їхню версію подій, та зробити цього не вдалося.
Зателефонувавши за номером, вказаним у справі як контакт Марії Кривопішиної, слухавку підняла жінка, яка запевнила, що нею не є та ніяк не пов’язана з академією. За допомогою одного з додатків ми з’ясували, що номер, ймовірно, належить київській адвокатці Олені Клим’юк. У відкритих джерелах вдалося знайти, що жінка з таким самим ПІБ у 2016 році очолювала юридичну службу Південно-Західної залізниці.
Інший номер, який мала у розпорядженні редакція, ймовірно, таки належить Кривопішиній, про що свідчать теги в одному з додатків. Однак на наше повідомлення вона не відповіла. А при виклику з’ясувалося, що її номер не в мережі.
Водночас до директора Olympic Village Дмитра Совенка додзвонитися вдалось. Він повідомив, що бачив запит від "УП. Життя", але наведені в ньому питання вважає "неадекватними". Проте пообіцяв перетелефонувати, щоб призначити дзвінок або зустріч. Однак більше на зв’язок він не виходив.
"Кажуть, що час лікує. Ні, не лікує. Ми просто віддаляємося від тієї дати, коли не стало нашої дитини. Живемо й постійно думаємо про це. Коли тіло Вані лежало у нас вдома, я цілу ніч просто сидів коло нього і тримав за руку. Кожного дня згадую, якою холодною вона була.
У поліції просто кажуть: "Оправдоса не будет". А ми живемо з цим і нічого зробити не можемо. Боремося, щоб на нашому місці не опинилися інші люди", – ділиться батько хлопчика.
Поки засідання переносяться одне за одним, у футбольній академії продовжують тренувати дітей. Хіба що оголошень про літній табір більше не викладають.
Тим часом 15 липня на родину чекає наступне засідання, доля якого невідома.
Альона Павлюк, "Українська правда. Життя"
