Земля пожирає сама себе / © Unsplash
Нове дослідження виявило незвичайний тектонічний процес, що відбувається під Центрально-Анатолійським плато в Туреччині. Частина земної кори там ніби «стікає» вглиб надр планети.
Це явище називається «літосферне капання» і є досить рідкісним. Воно додає нових знань до розуміння тектоніки плит не лише на Землі, але, можливо, і на інших планетах, як повідомляє The Daily Galaxy.
Дослідження, опубліковане в журналі Nature Communications, зосередилось на басейні Конья — великій западині в центральній Туреччині. Вчені використали супутникові та сейсмічні дані і знайшли там «кільцеву структуру», де кора ніби просідає. Під басейном вони виявили особливі сейсмічні сигнали та потовщену кору. Це свідчить про те, що важкий матеріал збирається у верхній мантії.
Провідний автор дослідження, геофізик Джулія Андерсен з Університету Торонто, пояснила, що це вказує на «можливе капання літосфери мантії». По суті, важка нижня частина кори почала опускатися вниз, немов густа рідина. Вона утворює повільний краплеподібний «згусток», який тягне за собою поверхню. Коли цей розплавлений «згусток» зрештою відривається, кора «відскакує», і поверхня піднімається.
Центрально-Анатолійське плато поступово піднімалося мільйони років, піднявшись приблизно на один кілометр за останні 10 мільйонів років. Проте, на відміну від решти регіону, басейн Конья поводиться інакше — він просідає приблизно на 20 міліметрів на рік. Ця відмінність змусила дослідників припустити, що в басейні відбувається вторинне «літосферне капання», незалежне від попереднього підйому.
За словами Рассела Пісклівеца, також з Університету Торонто, перше «капання» могло спричинити «вторинні події» в інших частинах регіону. Він пояснив, що «коли літосфера потовщується і стікає в мантію, на поверхні утворюється западина. Потім вона піднімається, коли маса відривається і занурюється глибше». Схоже, що цей процес повторюється, і тепер під Коньєю формується вторинне «капання».
Щоб підтвердити свої висновки, вчені відтворили процес «капання» у лабораторії. Вони використовували полідиметилсилоксан — липкий силіконовий полімер, який імітує в’язкість нижньої мантії. Верхню мантію моделювали сумішшю того ж полімеру з глиною, а кору — сумішшю керамічних кульок і кварцового піску.
Дослідники помістили щільне «зерно» у шар верхньої мантії, щоб запустити процес. За 10 годин почала формуватися в’язка крапля, яка опускалася вниз. Приблизно через 50 годин виникло вторинне «капання». Вчені зазначили, що навіть без горизонтального руху воно змогло «втягнути кору вниз і створити западину». Це стало переконливим доказом того, що такі процеси можуть відбуватися окремо, вертикально, глибоко під поверхнею.
Нагадаємо, у тріщинах, порах і пустотах земної кори ховається так звана глибинна біосфера — прихований світ, який досі лишався майже невивченим. Глибоко під океанічним дном і в пустелі Атакама виявлено невідомі екосистеми. Вперше в історії вчені знайшли тваринне життя у глибинній біосфері планети.
