Ордовицьке вимирання знищило 85% форм життя на планеті
Коли мова заходить про катастрофи доісторичного масштабу, більшість уявляє астероїд, який стер з лиця Землі динозаврів. Проте задовго до цього, майже 400 мільйонів років тому, планета пережила ще одну глобальну катастрофу — маловідоме пізньоордовицьке вимирання. Ця унікальна подія призвела до зникнення 85% усіх живих видів, ставши одним із найруйнівніших періодів в історії Землі.
Щоб зрозуміти Землю в ордовицький період (приблизно 485–443 мільйони років тому), необхідно уявити собі світ, який радикально відрізнявся від сучасного. На суші не було звичних тварин, дерев, квітів чи будь-якої іншої значної рослинності. Якщо земля і була зеленою, то лише від водоростей.
«Це був зовсім інший світ», — пояснює Річард Твітчетт, керівник дослідницького відділу наук про Землю в Музеї природничої історії Великої Британії.
Проте, під поверхнею океану панувало неймовірне розмаїття дивних істот, що розвивалися з безпрецедентною швидкістю. Ця епоха, відома як Велика ордовицька подія біорізноманіття (GOBE), стала періодом інтенсивних еволюційних експериментів.
З’явилися тварини, яких ми знаємо й сьогодні, такі як морські зірки, морські їжаки та корали. Водні екосистеми, раніше населені лише кількома видами, раптово були заселені фільтраторами на всіх глибинах. Загалом, ордовицький період був часом колосального збільшення біорізноманіття на всій планеті.
Масове вимирання наприкінці ордовицького періоду не було миттєвою катастрофою, як астероїдний удар, а скоріше серією подій. Дослідники схиляються до думки, що це були дві окремі фази.
«Усі пізніші масові вимирання з „Великої п’ятірки“ — так, у багатьох з них присутній компонент зміни клімату, але це завжди потепління, а не похолодання. А от Ордовицьке вимирання почалося з різкого глобального похолодання», — пояснює Твітчетт.
Одна з гіпотез стверджує, що саме еволюція перших рослин на суші могла спричинити це похолодання. Навіть нечисленні мохи, що пристосувалися до життя на суходолі, сприяли б вивітрюванню гірських порід і поглинанню вуглекислого газу з атмосфери, що призвело до зледеніння. Альтернативним або додатковим поясненням може бути геологічний збіг: суперконтинент Гондвана перемістився до Південного полюса, що могло викликати охолодження та ефект альбедо (відбиття сонячного світла льодом), а це, знов таки, посилило похолодання.
Коли планета почала оговтуватися від льодовикового періоду, температура знову почала зростати. Але цього разу види, що вижили, зіткнулися не лише зі спекою, а й з глобальним зменшенням рівня кисню в океанах, про що свідчать викопні дані. Причини цього явища залишаються невідомими — можливо, це було цвітіння водоростей, що поглинали кисень, або посилений вулканізм, що вивергав у води мінерали, які сприяють поглинанню кисню.
Кінцевим результатом стало глобальне вимирання приблизно 60% родів і майже 85% видів. За показниками чистої смертності, це вимирання є одним із наймасштабніших в історії Землі, яке поступається лише пермському вимиранню, що відбулося приблизно через 200 мільйонів років після ордовицького.
Попри свою руйнівну силу, пізньоордовицьке вимирання залишається відносно маловідомим порівняно з кінцем крейдового періоду, коли зникли динозаври.
«Якщо ми просто дивимося на сирі цифри — таксони, що вимерли, чи це родини, чи роди — воно посідає друге місце за важливістю [масового вимирання — ред.] з погляду втрати біорізноманіття», — зазначає Твітчетт.
Однак, з екологічної точки зору, його довгостроковий вплив був значно меншим. Хоча багато видів і зникли, жодна з основних груп не вимерла повністю. Екологічні ніші швидко заповнювалися, і світ «дуже швидко повернувся до майже того самого стану». Ця особливість робить ордовицьке вимирання унікальним серед «Великої п’ятірки» масових вимирань. Можливо, саме відсутність «наземного компонента» — зникнення великих тварин, таких як динозаври — робить цю подію менш відомою широкій публіці, попри її надзвичайну смертоносність.
Нагадаємо, вчені давно розмірковують про те, чи можуть потужні космічні явища впливати на біосферу Землі. Нове дослідження припускає, що вибухи наднових — фінальна стадія життя масивних зірок — могли зіграти ключову роль у двох масштабних вимираннях, що відбулися сотні мільйонів років тому.
