Біля храму на Аскольдовій могилі сьогодні зібралась громада, яка добре знає полеглого захисника та його родину. Любомир Соченко постійно ходив сюди на служби.
Священик під час прощання розповів, що мама героя і його вітчим розписували каплицю на Аскольдовій могилі.
Загиблого військового називали ласкаво: «Сонечко», або «Любчик».
Після читання Евангелія розповіли, яким був воїн Любомир, який здобув кілька вищих освіт, навчався у Польщі, але іншого шляху, крім як стати військовим у час війни, хлопець для себе не уявляв.
«Наш побратим загинув під час виконання бойового завдання на Оріхівському напрямку на Запоріжжі внаслідок удару ворожого дрону», — розповів командир підрозділу, який керував групою Любомира «Рікі» Соченка.
Як виявилось, Любомир загинув разом із своїм заступником та другом Антоном. Антона поховали кілька днів тому.
А сьогодні військові приїхали на Аскольдову могилу, де в храмі святого Миколая відспівували Любомира.
Ще двоє військових отримали поранення і нині у шпиталі.
«Для нас це дуже важка втрата. Після стількох років служби хлопці стають, як брати. Ми один про одного все знаємо, дружимо. І його екіпаж один з найкращих, який виконував завдання важкі. Воювали, як справжні козаки. І загинули, як козаки», — повідомив подробиці чоловік з підрозділу.
За час служби у війську Любомир змінився, змужнів. Командир розповів, що «Рікі» був пілотом важкого ударного дрона, який виконував складні завдання.
«Його екіпаж знищив не один десяток ворогів. Також здійснив низку операцій. Наприклад, доставка провізії для тих, хто на „передку“. Хлопці виконували складну роботу, щоб зберегти нашу державу. Я не можу розказувати детальніше», — повідомили військові з 65 бригади СБС.
Роман Коваль поділився спогадами про те, що Марину Соченко, маму Любомира, в історичному клубі «Холодний Яр» називали «козацька мати».
«У нашому клубі є матері, які виховали воїнів. Серед них і Марина Соченко. Ми завжди були на хвилі її синів — Любомира та Мирослава. Вона завжди закликала молитись за них, коли було загострення там, де вони воювали… Щоб їх куля не зачепила. Молодший син у легіоні «Свободи… І отакий розпач зараз. Її картина — де Марина стоїть поруч з синами — оце символ українського материнства. Вона не відмовляла їх: «Не йди, не йди…» Вона не лише велика художниця, а й велика українка».
Олександр Мельник, художник колега мами загиблого воїна Любомира «Рікі» Соченка, прийшов з великим букетом троянд.
Він згадав, що ще зовсім юним хлопчиком мама приводила сина на мітинги на захист української мови, які проводились у столиці.
«Любомир завжди з маленького був з мамою. Мені врізалось у пам’ять, які він малий — був прапороносцем попереду з прапором. Марина виховала синів свідомими патріотами та громадянами. Любомир повернувся з Любліна і пішов захищати Україну», — згадав колега мами захисника.
Любомир Соченко — учасник Революції гідності та багатьох патріотичних акцій.
З 25 лютого 2022 р. — учасник територіальної оборони Києва.
Від травня 2022 р. воював на фронті у складі 65-ї ОМБр в піхоті, а з 2023 року — в підрозділі «Рубак» цієї ж бригади пілотом БПЛА, командир відділення, сержант.
Любомир Соченко — лицар ордену «За мужність ІІ ступеню».
Прийшли сьогодні попрощатись з Любомиром і ті, з ким він починав воювати у ТРО.
Олександр з позивним «Баян» згадав, що познайомився з Любомиром у ТРО 207 у перший же день, а потім з червня увійшли до 65 ОБР.
«Любомир був піхотинцем. Він багато піхоти пройшов! Потім навчився керувати безпілотником. На його рахунку дуже багато вбитих ворогів. У них був один з найкращих екіпажів. Любомир був дуже інтелігентною людиною. Він майже дитиною прийшов до війська. Тендітний, але з великим духом. Він нічого не боявся. Я його навчив їздити на авто, права він не отримав, але була військова необхідність. Він був талановитим з того „кістяка“, який був з самого початку. Дуже сумую за ним», — поділився Олександр.
Прийшов на Аскольдову могилу попрощатись з Любомиром і його перший командир, який керував підрозділом до 2023-го року.
Олекса з позивним «Довбуш» у вересні 2022-го року прийняв роту, де був Любомир. Каже, що у кар’єрах постійно стріляли, опановуючи військові вміння.
«Через два місяці він мені сказав: „Все, я хочу на передову, у піхоту!“ Я його відмовляв, він такий худенький в окулярах… Я йому казав, що час від часу будемо заїжджати у Оріхів… А він все ж вирвався в бригаду, він так рвався на передову! Коли я здавав справи, бо мені виповнилось 60 років, я його перевів працювати на безпілотники і він там розкрився сповна. Він був талановитий воїн», — розповів Олекса.
Поруч з мамою Мариною біля труни з тілом воїна Любомира у військовій формі стояв його брат Мирослав, теж військовий.
Проводжали Захисника під козацькі пісні у виконанні «Хореї козацької», коли труну виносили з храму — лунали трембіти.
Поховали Любомира «Рікі» Соченка на Аскольдовій могилі, неподалік від Дмитра Коцюбайла Да Вічні.
Голова Конгресу Українських Націоналістів, Степан Брацюнь написав, що від імені Конгресу Українських Націоналістів, ініціюють перейменування вулиці Сім’ї Хохлових на честь загиблого захисника.
«Ми ініціюємо подання до Київради про перейменування вулиці Сімʼї Хохлових на вулицю Любомира Соченка, оскільки саме він першим зробив петицію до Київради на перейменування цієї вулиці, на жаль, петиція не набрала відповідної кількості підписів. Як він пояснював у своєму зверненні: «Хохол- це зневажлива назва українця. Від цього слова походять і образливі російські назви України- «Хохляндія та Хохлостан». Це слово уживається для висловлення зневаги та образи українців. Принизливо мати назви вулиць, що мають це слово у своїй назві», — зазначив Брацюнь.
У воїна Любомира «Рікі» Соченка залишилась мама Марина, вітчим Петро, та брат Мирослав, який служить у ЗСУ.
Ольга СКОТНІКОВА, Олексій САМСОНОВ, «Вечірній Київ»
