Давайте не видавати бажане за дійсне, вдаючи що ми задоволені рівнем економічного розвитку, а проблеми відсутні. Розберімось.
Так, це правда, що за даними НБУ, у першому кварталі 2025 року ВВП зріс усього лиш на 0,5% – це у 13 раз повільніше, ніж за аналогічний період 2024 року (6,5%). У промисловості зафіксовано падіння виробництва на 6,1% проти зростання минулого року на 12,5%. Ще глибше просіло будівництво – мінус 11% (+45,9%).
У ході весняної кампанії аграрії засіяли приблизно такі ж площі, що і роком раніше. Враховуючи, що торік мали скорочення виробництва у рослинництві на 4,3%, цього року нам також буде складно вийти на показники 2023 року.
Обороти роздрібної торгівлі продовжують зростати, але темпи їх приросту суттєво уповільнились від +18,1% у першому кварталі 2024 року до 5,1% у поточному.
Ускладнюється ситуація у сфері зовнішньої торгівлі. Негативне сальдо торгівлі товарами за перші чотири місяці збільшилось з мінус 8,5 млрд дол. у 2024 році до мінус 11,5 млрд дол. цьогоріч. Експорт товарів впав на 6,9%, тоді як імпорт зріс на 12,6% (торік ситуація була кращою: плюс 0,3% по експорту та +7,6% по імпорту).
І будемо відверті справа не тільки у збільшенні бази порівняння – треба пам’ятати, що торік у нас була гірша ситуація з енергозабезпеченням, діяли графіки обмежень для населення та бізнесу, про що вже почали забувати.
До серйозного рівня розігналась інфляція, яка у травні досягла 15,9% (рік до року), а середня за п'ять місяців – до 14,4%.
Знов ми опинились перед фактом багатомільярдної нестачі коштів в бюджеті. Але є принципова відмінність від того, що було торік: якщо тоді нестачу коштів для фінансування військових у 500 млрд грн помітили ближче до кінця літа (визнавши при цьому, що фінансування закладалось тільки на півроку), то нині маємо дефіцит на ці ж цілі у розмірі 400 млрд грн вже на початку літа, при тому, що на 2025 рік кошти було пораховано з потреби на весь рік.
Маємо декілька причин, які спричинили таку ситуацію. І проблема тут не тільки і не стільки в прорахунках в економічному плануванні. Достатньо порівняти вищенаведені цифри з тими, які готував економічний блок уряду і закладав у бюджет-2025: зростання ВВП – на 2,7%, інфляція (грудень 2025/2024) – 9,5%, у середньому по року – 9,7%, експорт – плюс 7%, імпорт – 3,7%. Адже війна сама по собі додає невизначеність і ускладнює прогнозування економічних процесів. Це об’єктивно і з цим важко сперечатись.
Об’єктивні вади у системі державної економічної підтримки також не справляють вирішальний вплив, хоча і їх з боку Міністерства економіки слід визнати. Понад 41 млрд грн було торік пущено на програми підтримки економіки, об’єднані під брендом "Зроблено в Україні". Їх загальний внесок у минулорічне зростання ВВП – усього 0,64%, тоді як ОПК, що страждає від нестачі коштів, дав 1,27%.
При цьому серед програм "Зроблено в Україні" є дійсно класні ініціативи, такі як "5-7-9", які час від часу хоч і потребують модифікації, але в цілому працюють і мають суттєвий вплив на зростання ВВП. Але ефект від "Національного кешбеку", який мав простимулювати споживчий попит – лише +0,001% у ВВП. І це не єдина сумнівна бюджетна програма – на 2025 рік для кожної п’ятої з тих, які матимуть фінансування з бюджету, вчасно не затвердили документи для виділення коштів.
Нещодавно до мене звертались фермери, які скаржились, що не можуть отримати доступне фінансування, компенсацію за купівлю вітчизняної техніки, гранти на розвиток власної справи. Натомість кошти на роздрібний кешбек виділяються справно. Можливо є сенс перерозподілити кошти з таких програм на більш ефективні напрями, зокрема підтримку фермерів, що стримувало б інфляцію.
Більш істотним є вплив недостатнього рівня кредитування. Дійсно кредитування економіки відновлюється із середини 2023 року. За останніми даними НБУ, чисті гривневі корпоративні кредити у квітні зросли на 28% (рік до року), малому та середньому бізнесу – на 31%, населенню – на 36%. Утім відновлення кредитування відбувається із дуже низької бази. Як наслідок, рівень проникнення кредитів бізнесу відносно ВВП минулого року продовжив зменшуватись.
І хоча це зменшення і було мізерним, воно продовжило негативний тренд, який тривав усі останні роки. Зокрема за даними Нацбанку, чисті гривневі і валютні кредити суб’єктам господарювання до ВВП у 2024 році склали 7,68%, що є історичним мінімумом, у 2023-му – 7,7%, у 2022-му – 10,11%, у 2021-му – 9,9%, у 2020-му – 10,24%, у 2019-му – 10,44%, у 2018-му – 13,25%.
На сьогодні є всі умови для більш суттєвого збільшення кредитування. Банки ліквідні, високоприбуткові і належно капіталізовані, держава є ключовим акціонером банківської системи і як акціонер може задавати орієнтири для державних банків, звісно не порушуючи макрофінансову стабільність і не ставлячи під загрозу стабільну роботу державних банків.
Також не реалізовано і на половину потенціал детінізації. Попри очевидні здобутки у цій сфері (паливо, спирт, ігорний бізнес, роздрібна торгівля та ін.), залишається вагомий нереалізований потенціал детінізації. Цього року вона може дати 160-170 млрд грн додаткових надходжень до бюджету, а загалом бюджетний ефект оцінюється до 800 млрд грн відповідно до оцінок тіньової економіки. Детінізація – це належно працюючі інститути (насамперед, фіскальні, правоохоронні органи, судова система) і щодення практика із викорінення тіньових схем.
Маємо також суттєві пробіли у контролі за витрачанням державних ресурсів. Тільки за минулий рік Рахункова палата виявила недоліків та порушень у сфері використання державних фінансів на суму 217,5 млрд грн, і це втричі більше, ніж роком раніше.
Вважаю, детінізація і жорстка цензура видатків, розшита у конкретних KPI, мають стати одним із головних вимірів оцінки ефективності уряду.
Негативний вплив мають недопрацювання в економічній політиці, які і в мирний час навряд чи можна собі дозволити, а як для країни під час війни тим більше.
6 червня ми втратили економічний безвіз. Попри численні застереження, робота економічного блоку уряду із партнерами над його продовженням почалась із запізненням і була недостатньою, що за розрахунками принесе 0,8 млрд євро збитків для економіки.
Через невиконання 4 з 16 індикаторів Плану для механізму Ukraine Facility у першому кварталі Україна вже недорахувалась 1,5 млрд євро, а з огляду на те, що за 10 днів до завершення другого кварталу закрито лише 3 з 11 індикаторів, запланованих на квітень-червень – ці втрати можуть зрости.
Падають прямі іноземні інвестиції: у січні-квітні їх обсяг склав 0,7 млрд дол. – у 3,6 раза менше, ніж роком раніше (2,4 млрд дол.).
Безперечним негативним фактором є гальмування дерегуляції.
З незрозумілих причин Мінекономіки гальмується створення Національної установи розвитку, яка б мала взяти на себе функцію фінансування проєктів розвитку і відбудови, що в силу підвищених ризиків є менш цікавими для звичайних банків – життєздатний бізнес, який релоковано, який працює у прифронтових регіонах, майно якого було пошкоджено та ін.
Водночас, є і безперечні позитиви. По-перше – ми зберігаємо макрофінансову стабільність. На 20 червня офіційний курс гривні до долара укріпився на 0,8% (до 31 грудня 2024 року), євро послабився на 8,3%, що є помірною девальвацією. Банківська система працює стабільно, показуючи навіть кращі результати ніж минулого року. Боргова ситуація також під контролем.
Так, нам не вдалося домовитись із тримачами ВВП-варантів, але цей технічний дефолт не мав і не матиме істотного впливу, оскільки ще раніше при реструктуризації єврооблігацій вони були виведені із-під можливого крос-дефолту за ВВП-варантами. Більша частина зовнішнього комерційного боргу реструктуризована. Боргове навантаження на бюджет є помірним.
Маємо небезпідставні очікування, що інфляція – вже з червня – буде поступово сповільнюватись, що продовжиться у другій половині року. Сприятимуть сповільненню інфляції:
По-друге, зберігається фінансова підтримка з боку партнерів, від яких на початок червня ми отримали близько 18 млрд дол. зовнішнього фінансування у 2025 році. Так, є ризик затримки виділення коштів через невиконання окремих індикаторів за програмою Ukraine Facility. Це безперечно має бути виправлено. Впевнений на 2025 рік потреба у зовнішньому фінансуванні буде закрита. Тут варто більше думати про зовнішнє фінансування на наступний рік, що впирається у невизначеність щодо продовження війни.
Фінансова підтримка партнерів є важливою для збереження макрофінансової стабільності. Завдяки надходженню пільгового фінансування ми можемо фінансувати основну частину не мілітарних бюджетних видатків і маємо достатні міжнародні резерви (44,5 млрд дол. на 1 червня) для підтримки курсової стійкості.
І останнє у списку, але точно не останнє за значенням, що необхідно приймати до уваги, аналізуючи поточну ситуацію. Через декілька тижнів у Римі відбудеться вже Четверта міжнародна конференція з відновлення України. Вона буде третьою поспіль, куди Україна поїде без глибокого всеохоплюючого покрокового Плану відновлення.
Три роки тому його перший драфт оперативно, усього за два місяці підготували майже 2,5 тисячі залучених до цієї роботи фахівців, і цей багатотомний документ ми представили у липні 2022 року на першій Конференції у Лугано. План було передано уряду. На жаль, з тих пір урядовці й досі його не затвердили та не актуалізували з урахуванням тих змін, що відбулися у 2022-2025 роках.
Чи є великий сенс займатись "програмотворенням", який спостерігаємо нині (у розробці – десятки документів від Стратегій зайнятості та житлової політики до Експортної стратегії та Концепції розвитку тваринництва), коли немає ухваленого стрижневого, фундаментального документа – Плану відновлення України? До речі, і це також слід визнати, до розробки надважливої стратегії зайнятості ми підійшли лише на четвертому році війни.
Ми розуміємо, що план відновлення, який був би в наших інтересах, за Україну ніхто не напише, а якщо і напише, то навряд чи ми будемо 100% стейкхолдерами цього плану.
Вважаю, що "розбір польотів" і пошук шляхів прискорення економічного зростання, яке очевидно зараз починає буксувати, має починатись саме з цієї відправної точки – розробки і реалізації комплексної довгострокової стратегії економічного відновлення – Плану відновлення України від наслідків війни. Попри триваючу війну робота над таким документом, робота із партнерами над його фінансуванням і впровадженням, не повинна припинятись. Ми повинні мати наш український план Маршала для післявоєнної відбудови.
Разом із європейською інтеграцією, упровадженням верховенства права, детінізацією – це наш єдино можливий шлях розвитку, якщо хочемо побудувати економічно сильну і соціально справедливу державу. І безперечно, переважна більшість помилок економічного блоку продиктована саме гальмування розробки зазначеного плану, відсутністю системного бачення на рівні держави розвитку всіх соціально-економічних процесів.
Тому закликаю уряд врешті доопрацювати, оновити розроблений Радою з відновлення України від наслідків війни план та взяти його в реалізацію.
Водночас, не згідний і з огульною критикою з боку опозиції в адресу економічного блоку уряду. Так, помилки є, так, з них треба робити висновки, і так, напевно, ділянка потребує підсилення. Однак, нема і не може існувати у війну такого уряду, який би зміг забезпечити стрімке економічне зростання у співставних з нашими умовах.
Ми маємо вимагати від уряду кращого результату, вказувати на помилки та вимагати звільняти посадовців, відповідальних за ті чи інші прорахунки. Але з іншого боку, переконаний, що нам всім слід займатися не дешевими маніпуляціями, створенням штучних перепон і пересмикуванням фактів, а об’єднанням у подоланні тих проблем, з якими сьогодні стикнулася країна.
