Кожен воїн 108-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Дніпропетровщини знає медикиню Тетяну під бойовим псевдонімом «Сура». Це ім’я, що у перекладі з єврейської означає «ангел-охоронець», вона обрала сама, адже його змістовне наповнення повністю відображає її прагнення рятувати кожного, хто потребує допомоги. Шлях Тетяни на фронт розпочався задовго до офіційного приєднання до бригади, пише «Наше місто» з посиланням на пресслужбу бригади.

До повномасштабного вторгнення жінка була успішним ресторатором, понад 13 років вела власний бізнес.

«Сама готувала, сама все робила, мене дуже любили, у мене було чимало моїх гостей, які поціновували саме мою кухню», – розповідає Тетяна.

До медицини вона відчувала інтерес ще в цивільному житті, а вже під час війни закінчила курси медичних сестер. Її бойова історія почалася з окупації рідного Токмаку на Запоріжжі.

«Річ в тому, що я з окупації, з Токмаку, що на Запоріжжі. Коли росіяни вдерлися в наше місто, я займалась тим, що вивозила людей з Маріуполя», – згадує «Сура».

Вона заїжджала безпосередньо в місто, збирала людей по підвалах та допомагала їм виїхати до Запоріжжя, поки це було можливо.

Паралельно Тетяна відкрила свій ресторан, перетворивши його на притулок для біженців: годувала їх, надавала місце для ночівлі, а разом з друзями надавала психологічну та медичну допомогу тим, хто мав поранення. Вісім місяців щоденної волонтерської роботи пролетіли непомітно.

«Я також контактувала з нашими хлопцями і максимально надавала їм інформацію про переміщення росіян», – ділиться пережитим Тетяна.

Згодом вона потрапила в полон, але зуміла вийти.

«Потім просто, забравши доньку, та маму інваліда, тікала з міста. Бог допоміг, попри всі випробування та загрози, вдалося пройти через фільтраційний табір, і добратися до своїх», – розповіла вона.

У Запоріжжі жінка прожила п’ять місяців, намагаючись знайти роботу. Однак, новина про загибель її рідного брата докорінно змінила її плани.

«Саме тоді я взнала про загибель мого рідного брата. Всі питання з влаштуванням відпали одразу. Я прагнула воювати і пішла в ТЦК. Брати мене не хотіли, тому що мені було 48 років, але я залюбки підписала контракт. Вже в навчальному центрі зрозуміла, ким я хочу і маю бути на війні, і для чого я сюди йшла», – каже «Сура».

Тетяна свідомо обрала фах медика, вивчаючи тактичну медицину з повною самовіддачею. Згодом у 108-й бригаді ТрО «Сура» пройшла курси бойового медика та медичної сестри. Зараз вона виїжджає на чергування, на евакуацію поранених, а також задіяна на полігоні як інструктор для бійців. Раніше працювала в стабілізаційному пункті.

«Там теж багато досвіду взяла, адже допомагала дуже гарним лікарям. Вони добре нас навчали, дали багато знань. Нині — це моя робота, і я її люблю! Намагаюсь максимально бути з хлопцями і чим можу допомагати їм. Мій девіз: “Сміливість і вірність!”. Як моє тату. А ще я глибоко усвідомила, що здаватись нам неможна! Які б ситуації в нас не траплялись… Як би морально чи фізично не було тяжко… Не здаватись! У мене старший син на війні і мала доня з мамою. Я маю бути для них прикладом», – зазначає «Сура».

На запитання про мрії Тетяна відповідає:

«Моя мрія: мати своє житло, так як я втратила його через окупацію. І вона вже потихеньку збулась. Так що, вірю, що всі мої мрії здійсняться. Звичайно, дуже хочу свій ресторан, адже це — моя улюблена мирна праця».

«Так, звісно! Спочатку вона плакала, скучала, тоді їй було дев’ять рочків, а зараз — дванадцять, тому вона розуміє навіщо я тут. Все розуміє! І їй довелося теж багато пережити, пройти через стрес, але впоралась. А як інакше? У нас майже вся сім’я – військова! Хочу, аби мої щоб мої діти і онуки жили нарешті в вільній країні, без війни. Щоб моя маленька чотирирічна онука при звуках сирени не бігла з ковдрочкою в коридор… Щоб ми ніколи не хоронили своїх дітей. Молодших братів!».

Нагадаємо, навчився кулінарії за 20 років служби: історія мінометника і шеф-кухаря з ТрО Дніпра.

Раніше ми писали: Рятує життя побратимів на передовій: історія медика-добровольця, який прийшов у ТрО Дніпра на другий день війни.

Категорія: Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра