Антон — професійний реабілітолог, який працює у сфері медицини з 2015 року. У 2019-2020 роках доля звела його з тактичною медициною — він потрапив на курси, які проводив Іван Кондратенко, нинішній начальник медичної служби 108-ї бригади територіальної оборони, пише «Наше місто» з посиланням на фейсбук-сторінку «108 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ».
«Викладання та тренінг було проведено настільки фахово та захопливо, що я одразу відчув: армія дає важливі знання, які не почерпнути у цивільній медицині. Отож, коли росіяни вирішили посунути на нас танками та літаками, вже точно знав, що піду добровольцем. Мої медичні навички знадобляться, та й сам повчуся, розширю компетенцію», – ділиться Антон.
Уже 25 лютого 2022 року Антон вступив до одного з батальйонів 108-ї бригади, яка тоді терміново формувалась на Дніпропетровщині. Свої перші дні служби згадує з гумором: бойове псевдо «Балу» закріпилося за ним майже одразу.
«Побратими майже одразу дали мені бойове псевдо “Балу”. Годі дивуватися – я тоді важив під… 120 кг та мав взуття на шипах. “Ти — великий, важкий та з кігтями – ну, справжній собі медвідь Балу”, – жартували хлопці. Я не заперечував: “Балу” то й “Балу”, аби лише країну захищати», -розповідає він.
Попри виклики фронту, адаптація до армії пройшла швидко — адже рішення було свідомим.
«Я ж пішов не в армію. Я — доброволець! В мене навіть посвідчення є!. Я й зараз відчуваю себе добровольцем, адже впевнений: передусім треба завжди бути людиною, відгукуватися на заклик про допомогу, боронити правду та робити добро, навіть якщо це виходить за рамки посадових інструкцій!», – розповідає захисник.
З перших днів служби Антон не лише працював як медик, а й постійно навчався. У 2022 році став інструктором з тактичної медицини: спочатку на рівні бригади, згодом — на рівні регіонального управління Сил ТрО, де працював позаштатно.
«Моє перше враження від знайомства з військовою медициною, яке волею долі склалося через мого нинішнього начальник служби, було правильним. В армії є, де застосувати свої знання та є, чому навчитися. Я нітрохи не жалкую, що покинув звичну мирну професію, і тепер тут, на війні. Я тут справді потрібен – побратимам, моїм колегам по стабпункту, пораненим бійцям та місцевим мирним мешканцям, яким ми надаємо меддопомогу 24/7», – сказав «Балу».
Антон зізнається, що найбільше хвилюється за родину, яка залишається в Україні попри небезпеку.
«В цілях безпеки, я б хотів, щоб рідні виїхали за кордон, але вони категорично відмовилися. Дружина також працює в медицині, теща – активна та самовіддана волонтерка. Вони допомагають та підтримують мене, а я їх. Кожен раз з нетерпінням чекаю на чергову відпустку, адже зустріч з ними — це справжнє щастя та неймовірна цінність», – поділився бойовий медик.
Попри постійну зайнятість на фронті, «Балу» мріє про повернення до мирної роботи.
«Як настане мир, хочу і далі працювати реабілітологом і допомагати людям. Та тоді ми вже будемо іншими – досвідченими та навченими у військовій справі. Ворог тричі подумає, чи варто сунути на українську землю»», – щиро зізнається Антон.
Нагадаємо, Мріє про майбутнє без війни для своїх дітей: історія бойової медикині з ТрО Дніпра.
Раніше ми писали: Пережити втрату від війни двічі: історія Інни з Дніпра.
Також ми говорили: Після 10 операцій Андрій знову вчиться ходити і хоче повернутися на фронт: історія воїна з Дніпра.
Фото: 108 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ.
Категорія: Війна, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра, Україна
Позначки: Війна, Дніпропетровська область, Історія
