У середу, 16 липня, Верховна Рада визнала депортацією примусове виселення приблизно 700 тисяч українців з їхніх домівок на території Польщі у 1944-1951 роках. Зокрема, йдеться про депортації з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини. Народний депутат від «Голосу» Ярослав Железняк розповів, що законопроєкт №2038 підтримали 284 парламентарі. У голосуванні не брали участь 42 депутати.
«Законопроєкт має за мету відновлення соціальної справедливості шляхом визнання примусового переселення осіб українського походження у 1944-1951 роках з місць їх постійного проживання на території Польської Народної Республіки депортацією та здійснення відшкодування моральних та матеріальних збитків, соціальних пільг для людей, що постраждали внаслідок депортації у 1944-1951 роках», – зазначили у пояснювальній записці.
Офіційно депортація українців розпочалася 9 вересня 1944 року внаслідок угоди між урядом УРСР і польським Комітетом національного визволення та договору між СРСР і ПНР 15 лютого 1951 року.
Згідно із документом, Україна офіційно визнає депортованими українців, яких у межах так званого «обміну населенням» між ПНР та УРСР примусово переселили з території Польщі. Крім цього, закон окреслює статус депортованих та їхніх нащадків, дає їм гарантії державної підтримки. Зокрема, йдеться про соціальні пільги та медичне обслуговування, вшанування пам'яті. Законопроєкт пропонує запровадити матеріальну та моральну компенсації як щорічну разову виплату. Ініціаторами законопроєкту стали Вячеслав Рубльов, Олександр Ткаченко, Валерій Стернійчук, Орест Саламаха, Олександр Юрченко, Ірина Констанкевич, Ігор Гузь та Тарас Батенко.
Зазначимо, що Україна з 2018 року щороку у другу неділю вересня вшановує пам'ять про депортованих.
Нагадаємо, що польський Інститут національної пам'яті 2023 року припинив розслідування примусового переселення українців у межах операції «Вісла» 1947 року. Відомство заявляло, що це не репресії, а «евакуація» через «масові вбивства, які здійснювали загони ОУН та УПА». Слідство не знайшло доказів, що переселення українців було злочином проти людяності. Однак 2024 року Окружний суд у Варшаві скасував рішення Інституту й постановив відновити розслідування. На думку суду, «аргументи прокурора перегукуються з пропагандою сталінської епохи».
