У суботу Іран висловив занепокоєння щодо іноземного втручання, побоюючись, що його усунули від участі у декларації, укладеній Дональдом Трампом між Азербайджаном і Вірменією, йдеться у аналітичному матеріалі The Guardian.

Дві країни наблизилися до завершення 35-річної ворожнечі, підписавши у Вашингтоні мирний договір і погодившись на те, що приватний консорціум зі США отримає контроль над стратегічним коридором на кордоні Ірану.

Коридор, який проходить через південну частину Вірменії, з’єднає Азербайджан із його ексклавом Нахічеванню — давня вимога Баку. США керуватимуть цим коридором, що залишатиметься під суверенітетом Вірменії, на умовах оренди землі строком на 99 років, що змінить баланс сил у регіоні. Деякі іранські коментатори заявили, що ця угода означає «геополітичне задушення Ірану в регіоні».

Контроль над коридором, що проходить уздовж кордону між Вірменією та північним Іраном, був головною перешкодою на шляху до мирного врегулювання між двома країнами.

Угода також завдає нового удару по й без того зменшеному впливу Росії в регіоні, адже прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян веде свою країну з переважно християнським населенням на Захід і, зрештою, до ЄС. Росія, яка досі має військову базу у Вірменії, схоже, не в змозі протидіяти ініціативі Трампа, зокрема через зосередженість на війні проти України.

У заяві, оприлюдненій у суботу, МЗС Ірану зазначило:

«Створення мереж сполучення сприятиме безпеці та економічному розвитку країн регіону, якщо воно здійснюватиметься в межах взаємних інтересів, з повагою до національного суверенітету й територіальної цілісності країн регіону та без іноземного втручання».

Аббас Мусаві, колишній посол Ірану в Баку та заступник прессекретаря президента, назвав безпосередню участь Трампа у питанні відносин між Азербайджаном і Вірменією «цікавою, образливою та небезпечною».

Втім, Іран мало що може зробити, щоб заблокувати угоду, яку США, Вірменія та Азербайджан розглядають як взаємовигідну.

Вірменія та Азербайджан перебувають у конфлікті з кінця 1980-х, коли Нагірний Карабах — гірський азербайджанський регіон, переважно заселений етнічними вірменами — відокремився від Азербайджану за підтримки Вірменії. Азербайджан, який має перевагу у військовій силі та значною мірою керується як авторитарна держава, у 2023 році силою відновив повний контроль над регіоном, що змусило майже всіх 120 000 етнічних вірмен втекти до Вірменії.

Найоригінальнішою частиною угоди є те, що ще не створений консорціум зі США отримає контроль над 20-мильним транзитним коридором, який з’єднуватиме Азербайджан з ексклавом Нахічеванню. Він матиме назву «Маршрут Трампа заради міжнародного миру та процвітання».

Пропозиція, яку вперше обговорили за часів адміністрації Байдена, створює перспективу появи американської присутності безпосередньо на кордоні з Іраном. У Тегерані побоюються, що такий розвиток подій може перекрити доступ Ірану до Чорного моря, а також до Європи через Грузію.

Додаткове відкриття кордону з Туреччиною інтегрує Вірменію в проєкт Серединного коридору — торговельного маршруту між Європою та Китаєм, який оминає Росію та Іран. Вірменські лідери вже давно бачать у цьому проєкті економічну вигоду для своєї країни, що не має виходу до моря.

Білий дім заявив, що новий транспортний коридор «забезпечить безперешкодне сполучення між двома країнами, з повагою до суверенітету, територіальної цілісності та народу Вірменії». Маршрут включатиме дороги, залізниці, нафто- і газопроводи, а також лінії волоконно-оптичного зв’язку. Американська комерційна присутність зменшить ймовірність того, що будь-яка зі сторін вирішить вдатися до військового вирішення.

У межах вашингтонської угоди сторони також домовилися завершити інші прикордонні суперечки. Водночас президент Азербайджану Ільхам Алієв наголосив на брифінгах, що остаточна угода вимагатиме внесення змін до Конституції Вірменії з метою усунення «безпідставних територіальних претензій» до Азербайджану, додавши, що відмова зробити це буде сприйнята США як «акт неповаги».

Очікується, що референдум щодо змін до Конституції у Вірменії відбудеться у 2027 році, але що більше Алієв наголошуватиме на цій вимозі, тим сильніше зростатиме ворожість усередині країни.

Водночас Алієв та його союзник Туреччина отримують значні вигоди від цієї угоди, тож можуть не шукати перепон для її реалізації. Зокрема, в межах домовленостей можуть бути зняті обмеження на військову співпрацю між Азербайджаном і США.

«Ми попередньо підписали Мирну угоду, над якою тривалий час велися переговори, і той факт, що вона попередньо підписана в столиці світової наддержави № 1, в офісі № 1 у світі, у присутності президента США, означає, що не повинно бути жодних сумнівів, що будь-яка зі сторін зробить крок назад», — заявив Алієв.

Він також закликав присудити Дональду Трампу Нобелівську премію миру.