У Національному музеї історії України відкрилась мінівиставка «Поля поховань» Вікентія Хвойки.
У Нацмузеї нагадують, що відкриття черняхівської культури пов’язане з ім’ям видатного вітчизняного археолога, музейника й талановитого художника Вікентія Хвойки. 1898 року він отримав від Імператорської археологічної комісії відкритого листа на розкопки в Київській губернії, а наступного року дослідив так звані «культури полів поховальних урн» (розкопки в селах Зарубинці, Вишеньки та Ромашки).
У пресрелізі до виставки Національний музей історії України навів цікаві факти. Наприклад, могильник біля с. Черняхів Київської обл. є епонімною пам’яткою та візитівкою яскравої й багатоетнічної черняхівської археологічної культури (3–4 ст.), основу якої заклали германські племена.
Межі черняхівської археологічної культури — вся степова та лісостепова частина України, Молдови, значна територія Румунії. Вона сягала на південному заході Дунаю.
Нині досліджено понад 3000 пам’яток цієї культури — численні поселення та могильники, а також три городища. Черняхівська культура принесла із собою нові технології в сільському господарстві та ремісничому виробництві. Саме в цей час у Середньому Подніпров’ї поширилося гончарне коло та спеціальні гончарні горни для випалювання посуду.
«Поля поховань» — різночасові могильники без будь-яких наземних ознак, були добре відомі в Центральній Європі вже наприкінці 19 ст. Поза сумнівом, такі пам’ятки існували й у Східній Європі. Однак перші розкопки «значних скупчень кісток і кераміки, розташованих на незначній глибині від поверхні», Вікентій Хвойка провів тільки 1899 року.
Значною заслугою науковця стала розробка історичної послідовності «полів поховань». Він виділив зарубинецький, більш ранній тип (сучасна зарубинецька археологічна культура (2 ст. до н. е. — 2 ст. н. е.) та пізніший — черняхівський (сучасна черняхівська культура (3–4 ст.).
Вікентій Хвойка вважав ці людності суто ранньослов’янськими й підтримував ідею автохтонності місцевого землеробського населення. Також велику увагу науковець приділяв збереженню та популяризації здобутих матеріалів.
Черняхівський могильник Вікентій Хвойка почав розкопувати власним коштом навесні 1900 року. Загалом було відкрито 251 поховання (трупопокладення та кремації), однак описано всього 21 (нині відомо 272 поховання, домінує германський елемент).
Ховали покійників у звичайних ямах: здебільшого у витягнутому положенні на спині; інколи — у скорченому на боці. Чимало могил вирізнялися характерним набором речей.
Більшість здобутого матеріалу (за рішенням Археологічної комісії від 1901 року) Богдан та Варвара Ханенки передали до Київського міського музею старожитностей і мистецтв 1905 року.
Нині музейна колекція налічує понад 600 предметів із Черняхівського могильника. Це різні типи посуду чорного або сірого кольорів, до того ж збереглося багато цілих посудин. Передусім це горщики — округлобокі, з видовженим тулубом, біконічні. Всі вони середнього розміру. Миски біконічної форми — відкритого або закритого типу.
Окрему категорію посуду становлять миски — вази з трьома ручками, які є специфічною особливістю черняхівської культури. Чимало в колекції різноманітних глеків: найбільше біконічних посудин із широким горлом. Кухлі повторюють форму глеків. Кубки чорнолощені або сіролощені, орнаментовані геометричним штампованим орнаментом. Також було знайдено значну кількість виробів із заліза та бронзи, кістки, каменю, черепашки, скляні намиста, а ще срібні прикраси.
Катерина НОВОСВІТНЯ, «Вечірній Київ»
