Дощ / © unsplash.com
З дощем та снігом на землю осідає штучна хімічна сполука — трифтороцтова кислота (TFA). Вона вже потрапила до ґрунтів, річок, водопровідної води, їжі та навіть людського організму. Поки вчені не дійшли згоди, наскільки ця речовина є небезпечною.
Про це повідомило видання Nature.
Впродовж останніх десятиліть рівень трифтороцтової кислоти (TFA) в навколишньому середовищі зростає. Вона присутня в атмосферних опадах, водоймах, ґрунтових водах і крижаних покладах Арктики. Її виявляють у бутильованій воді, пиві, зернових культурах, органах тварин, а також у сечі та крові людини. При цьому природні процеси не здатні розкласти цю речовину через її стійкі хімічні зв’язки.
TFA вважається однією з так званих «вічних хімічних речовин» — пер- та поліфторалкільних сполук (PFAS), які надзвичайно повільно руйнуються в довкіллі. Утім, її включення до цієї групи є предметом суперечок. Наприклад, Агентство з охорони навколишнього середовища США не класифікує TFA як PFAS, тоді як деякі країни ЄС вже ініціювали жорсткі регуляторні заходи.
У червні 2024 року два федеральні агентства Німеччини подали петицію до Європейського агентства з хімічних речовин (ECHA), вимагаючи визнати TFA речовиною з репродуктивною токсичністю. Цю ініціативу супроводжують дослідження на тваринах, які показали порушення розвитку плоду при високих дозах TFA. Однак такі дози в сотні тисяч разів перевищували рівні, що фіксуються у питній воді.
TFA потрапляє в середовище через різні джерела: промислові викиди, розклад фторованих газів (наприклад, холодоагентів), пестицидів і фармацевтичних препаратів. Вона утворюється при розпаді газів, які застосовуються в холодильному обладнанні та кондиціонерах. Після заборони озоноруйнівних речовин згідно з Монреальським протоколом, саме на них перейшла промисловість.
Суперечка про походження TFA триває. Деякі дослідники вважають, що її частина може бути природного походження — наприклад, утворюватися в океанах. Але достовірного механізму природного синтезу не встановлено.
Науковці фіксують стабільне зростання концентрацій TFA у лісах, водоймах та сільськогосподарських регіонах.
Щодо впливу на організм, результати досліджень суперечливі. Попередні експерименти вказують, що TFA має низьку токсичність і не накопичується у тканинах — вона швидко виводиться з сечею. Однак новіші дані свідчать, що ця речовина може мати біоактивність, впливаючи на рівень холестерину та ліпідів у мишей. Також зафіксовано вплив на ріст деяких видів рослин, зокрема у разі довготривалого забруднення.
На тлі зростання занепокоєння низка країн уже вводить обмеження: наприклад, Данія заборонила пестициди, що утворюють TFA, а Німеччина й Нідерланди запровадили рекомендовані граничні концентрації TFA у питній воді. Водночас директива ЄС обмежує загальний рівень PFAS у воді, і якщо TFA офіційно визнають представником цієї групи — багато систем водопостачання не відповідатимуть вимогам.
Науковці наполягають на необхідності подальших досліджень і моніторингу. Зважаючи на стійкість молекули та її поширення в довкіллі, подальше зволікання з аналізом потенційних ризиків може ускладнити подолання наслідків у майбутньому.
Нагадаємо, дослідники зробили неочікуване відкриття під час вивчення паразитичних ос виду Nasonia vitripennis. Як з’ясувалося, ці маленькі комахи здатні «уповільнювати» біологічний годинник
