Від Стамбула до Ватикану та Овального кабінету, всі, здається, прагнуть миру в Україні — крім російського лідера Владіміра Путіна. Кремль заявляє, що віддає перевагу завершенню повномасштабної війни, яку він розпочав у 2022 році, "політичними та дипломатичними засобами", але це нагадує кишенькового злодія, який стверджує, що віддає перевагу благодійності: блеф спрацьовує лише тоді, коли інші йому вірять. Західні союзники України не повинні цього робити.
Дії Путіна навряд чи свідчать про його бажання припинити бойові дії. Двогодинна розмова з Трампом минулого тижня принесла лише розмиті обіцянки від російського лідера — після чого кілька днів поспіль відбувалися одні з найінтенсивніших ударів безпілотників і ракет по Україні з початку війни, зазначає редакційна колегія агентства Bloomberg.
Водночас позиції Росії є вразливими. Її війська зазнають жахливих втрат, намагаючись досягти поступових територіальних здобутків. Внутрішні фінансові резерви стрімко виснажуються. Згідно з даними Міністерства фінансів, у квітні доходи від нафти та газу впали на 12% у порівнянні з минулим роком.
Ціна на нафту Urals опустилася нижче 50 доларів за барель і залишається значно нижчою за майже 70 доларів, закладених у федеральному бюджеті. При тому, що майже 40% державних витрат спрямовуються на оборону, Кремль змушений витрачати кошти з Фонду національного добробуту, який нині має лише 30 мільярдів доларів ліквідних активів.
Щоб змінити розрахунки Путіна, США та Європі доведеться зробити так, щоб витрати на війну перевищували її вигоди. Хоча США неохоче вводять додаткові санкції проти Росії, терпіння може вичерпуватися.
"Найефективнішим способом посилити тиск на Путіна було б знизити ціновий ліміт на експорт російської нафти, встановлений G7, як це пропонують європейські країни, та суворо його контролювати. Кожне падіння ціни на нафту на 10 доларів скорочує російський валовий внутрішній продукт приблизно на піввідсотка, позбавляючи Кремль мільярдів доларів бюджетних доходів", — додає редакційна колегія.
Європа також може посилити свою підтримку України двома основними способами. По-перше, вона може активніше застосовувати економічний тиск, суворіше виконуючи всі чинні санкції та ще більше скорочуючи закупівлі російських викопних ресурсів (Євросоюз був четвертим за обсягом покупцем у квітні). Ідеальним кроком було б розширення санкцій на банки, нафтопереробні заводи та інші структури, що підтримують незаконну торгівлю Росії.
По-друге, європейські уряди можуть збільшити військову допомогу Україні, зокрема шляхом фінансування розвитку української військової промисловості, передачі більшої кількості озброєння зі своїх запасів — включно з далекобійними ракетами Taurus, які Німеччина неохоче пропонує, а також артилерії, систем ППО та танків — та навчанням нових українських бійців. Лідерам НАТО слід наполягати на продовженні надання розвідданих зі США та дозволі на реекспорт озброєнь, придбаних у США.
Своєю чергою, прихильники України у Конгресі мають нагадати Білому дому, наскільки небезпечним буде повний відступ від підтримки.
"Підкріплена впевненістю у собі та загартована війною Росія становитиме загрозу для Європи, посилить Китай і підірве стратегічні позиції Америки у світі. Двопартійний законопроєкт у Сенаті, який підтримали 80 співавторів, передбачає 500% тариф на імпорт із країн, що купують російські енергоресурси. Якщо адміністрація справді прагне миру, їй варто розглянути можливість дозволити просування цієї ініціативи та кинути виклик цинічній грі Путіна", — підсумували в агентстві.
Раніше колумніст The Washington Post Девід Ігнатіус зазначав, що мир в Україні зараз більш недосяжний, ніж на початку президентства Трампа у січні. Зусилля президента США не принесли результату.
