Римська "Рома" під керівництвом нового головного тренера, 67-річного італійця Джан П'єро Гасперіні, перемогла у першому турі чемпіонату Італії "Болонью" з рахунком 1:0. Коуч "вовчиці" залишив українського нападника Артема Довбика на лаві для запасних, не дозволивши черкасцю почати гру з перших хвилин.
Проте неможливо зовсім не дати час гравцю, який був основним у минулому сезоні та наразі знаходиться повністю здоровим та у достойній фізичній формі. Свої майже 20 ігрових хвилин Артем отримав, вигравши, до речі, всі єдиноборства, у яких взяв участь.
Але в цьому матеріалі хочеться висловитись не про статистику "Роми" або результативні цифри Довбика, а про його майбутнє, яке, як би це смішно не звучало, знаходиться під загрозою - футбольне майбутнє.
Все літо колишній керманич "Аталанти" натякав, а потім почав говорити прямо, що йому потрібен форвард іншого штибу, що його футбол передбачає іншу роботу на полі, яку має виконувати "дев'ятка". За всіма відомими обставинами, особливо після приходу нового "страйкера", шанси українця бути основним у команді в цій кампанії мізерні, а "гріти банку" немає сенсу, ех, якби це був бодай "Реал".
Тож давайте поміркуємо, чому Артему категорично важливо змінити прописку у останні дні літнього трансферного вікна, яке ось-ось зачиниться, та що може чекати у разі залишання у "Вічному місті".
Один з ключових та найважливіших факторів, чому Довбику треба покидати "Рому" якнайшвидше, це банальна, але така важлива причина – довіра головного тренера. Те, про що було трохи написано на початку тексту. Ти або потрібен тренерському штабу, і він на тебе розраховує, або ні. Ця ситуація, як і мільйон інших, має багато схожостей, наприклад, звичайно, у пресі не з'являться відкриті заяви по типу: "Він мені не подобається, він поганий, тож прибирайте його", від тренера, який по факту є новачком у цій структурі та прийшов вже під існуючих зірок, ветеранів та авторитетів у команді.
Проте ті сигнали, які лунали з тренувальних процесів про те, що фізичний стан Артема не такий, як треба, розуміння гри немає, присутня важкість і так далі, все сильніше наштовхували на думку, що Гасперіні, даруйте за слово, “плавить” українця.
До речі, якщо розбиратися глобально, Джан П’єро є людиною з не найкращим характером. Про це свідчить багато епізодів, навіть за останні роки. Перше, що згадується, це конфліктна ситуація з колишнім гравцем харківського "Металіста", який на той момент був капітаном і лідером "Аталанти", Алехандро Папу Гомесом, якому довелося покинути Бергамо через конфлікт, який виник у роздягальні, внаслідок якого повідомлялось про бійку між футболістом і тренером. Виною цій ситуації стала неузгодженість тактичних дій команди.
Наступне об’єднаємо, це Віктор Коваленко, який не прижився в команді, Руслан Маліновський, який різко став не потрібний, хоча до цього був одним із лідерів, та заохочення грати в команді росіянина алексея міранчука вже після початку повномасштабного вторгнення – спорт же поза політикою, кажуть вони.
Це все свідчить про тоталітарну позицію людини у команді, Гасперіні будує проєкт під себе, немає питань, але "невигідних" та тих, які не подобаються, він прагне прибрати, хай навіть це нападник, за якого минулим літом клуб сплатив більше 30 мільйонів євро.
Гадаю, в такому середовищі буде важко прижитися та абстрагуватися виключно роботою на тренуванні, тому ця перша причина є найважливішою та тою, яка найбільше вказує на важливість відходу з команди.
Відтоді, як у 2020 році римлян придбав американський мільярдер Ден Фрідкін і команда стала належати компанії, підпорядкованій сім’ї бізнесмена Friedkin Group, – клуб не став топом.
Востаннє десятиліття до цього "Рома" поступово втрачала статус і "тихо, але впевнено" котилась до низу. Звичайно, все не доходило до боротьби за виживання або близько того, проте команда вже відносно давно не знає смаку Ліги Чемпіонів, а також великих перемог в Італії. Намагання зачіпитися за Лігу Європи або Лігу Конференцій стали більш звичними, ніж боротьба за топ-4, а постійна зміна тренерів стала просто "римською комедією", хай простить мене Данте.
Тільки за минулий сезон "Рому" тренувало 3 тренери – Даніеле Де Россі, Іван Юрич та Клаудіо Раньєрі. І так, можна сказати, що навіть клуби АПЛ можуть настільки часто змінювати тренера, проте ці вибори здаються надзвичайно різними, діаметральними: сезон ви починаєте з молодим тренером, який ще нещодавно закінчив кар’єру, при цьому він є легендою клубу і має сучасне бачення на футбол – Звільнено! Приходить іноземець з досвідом роботи в Серії А, проте не з топовим статусом, має запальний характер та надзвичайно багато команд, яких він очолював по пів року або рік – Звільнено! Ну і нарешті ветеран, людина, яка, здається, вже втомилась від футболу і збиралась йти на пенсію – Клаудіо Раньєрі. І найоптимальнішим рішенням для людей Фрідкіна здається запрошення його на посаду задля "стабілізування ситуації".
Без питань, Клаудіо виконав роль "кризового менеджера", але вже під кінець сезону почав говорити, що його ресурс закінчується і він хоче піти на заслужений відпочинок, і що робить керівництво клубу – воно починає вмовляти 73-річного спеціаліста продовжити роботу. Навіть Суркіс так не вмовляв Луческу залишитись, хоча Мірчі тоді було 78, тож хто знає, як би могло бути, якщо містер був би юнаком на пару років молодшим.
Ці моменти свідчать про кризу в структурі та небажання виходити з неї. Навіть трансферна кампанія цього літа, хіба вона привела топів до Риму?! Все це йде з найглибших коренів і копирсатися в них Артему точно не треба.
Звичайно, це йдеться виключно про футбольну команду. У житті у Артема йде все чудово, і такі події, як народження донечки в серпні 2022 року, думаю, заміняють десятки голів на найвищому рівні за будь-яку команду. Проте український вболівальник не міг не помітити те, з якою гримасою українець святкує, чи то правильніше, відзначає свої забиті м’ячі.
Звичайно, війна в голові у кожного і Довбику, який знаходиться за багато кілометрів від рідного дому, не легко сприймати новини, які надходять з України та Черкас зокрема.
Плюс, ще рік тому, коли Довбик тільки приступив до тренувань разом з "вовчицею", з'являлась інформація про перевагу італійської, а не англійської мови в колективі. Звичайно, українцю, який до цього грав в Іспанії, трохи пощастило, що ці дві мови мають певні схожості, але глобально це зовсім інше оточення та, звичайно, врешті-решт країна.
Це не може не насторожувати, коли в топовій команді деякі зірки не володіють англійською, тому що знаходяться в "теплій ванні" і вони при цьому є господарями ситуації, а тобі доводиться або пристосовуватись, або… діяти за думками Джан П’єро Гасперіні.
Як ви зрозуміли, всі фактори не просто твердять, вони кричать у рупор: "Артеме, тікай, нічого доброго тебе тут не чекає", тож вважаю, що українцю треба серйозно підійти до вирішення свого майбутнього у найближчий тиждень.
Ми - українські вболівальники - сподіваємось на правильний вибір нашого козака та тримаємо кулаки за правильний, якомога кращий варіант. Ніяких компромісів. Зворотний відлік пішов.
