Тіньовий флот поповнює російський бюджет
Як Росія функціонує в режимі санкцій
Росія, здійснюючи відкриту збройну агресію проти України, не очікувала такої рішучої реакції західних країн. Вони заморозили її фінансові резерви на суму близько 300–350 млрд доларів, наклали, хоча і не без тиску з боку Києва, низку жорстких санкцій, що вразили російський фінансовий сектор. Із 2022 року Європа поступово почала унезалежнюватися від енергетичних ресурсів Росії, що відрізало Москву від одного з основних джерел бюджетних доходів. Продаж нафти й нафтопродуктів становив близько 30% доходів бюджету держави-агресорки у 2022 році.
Щоб урятувати ситуацію і продовжити вторгнення, росіяни мусили знайти альтернативних споживачів своїх енергоносіїв, головно нафти. Однак газо- і нафтопроводи, що ведуть до Китаю, мали й мають обмежену пропускну спроможність, що унеможливлювало компенсацію фінансових збитків після втрати європейського ринку. Крім того, наприкінці 2022 року країни G7 та Європейська Унія домовилися про верхню межу ціни на нафту з Росії на рівні 60 доларів за барель. Це призвело до подальшого скорочення надходжень до російського бюджету, а також дало змогу нинішнім споживачам російської нафти і нафтопродуктів домогтися вигідніших умов купівлі. Санкції ускладнили поставки до Росії багатьох товарів і комплектуючих, необхідних російській оборонній, авіаційній промисловості й енергетичній інфраструктурі.
Старі кораблі допомагають фінансувати війну
Рішенням виявилося використання сотень старих танкерів і великих торгових суден, кількість яких у 2023 році оцінювали у 160–200, а 2024-го – навіть у 500–600 одиниць. Наразі їх може бути навіть 1400. Часто не зрозуміло, хто є їхнім власником, нерідко вони також змінюють прапор країни, під яким плавають. Окрім того, вони регулярно вимикають транспондери – системи автоматичної ідентифікації (AIS), що ускладнює визначення їхнього місцезнаходження, маршрутів рейсів і портів, у яких вони причалюють. Характерним є також використання прапорів західних країн, а також поганий технічний стан цих суден. Здебільшого це занедбані, а іноді й аварійні судна. Їх завданням є контрабанда російської нафти до споживачів та ввезення до Росії товарів і комплектуючих, необхідних для продовження війни проти України. Багато з них діють у районі Балтійського моря, звідки випливають до інших водойм.
Якщо на початку 2023 року тіньовий флот відповідав за 40% контрабанди й незаконного продажу російської нафти (понад 2 млн барелів), то рік по тому це вже було близько 80% (тобто близько 4 млн барелів). Основними споживачами є Індія, Китай і Туреччина. На них припадає аж 93% поставок. Цікаво, що аж третина незаконних поставок надходить до Індії, яка до 2022 року не імпортувала російської нафти. Делі користується ситуацією і купує сировину дешево, хоча все ще за ціною понад 60 доларів за барель, що дає змогу Москві фінансувати війну. Тіньовий флот також використовується для контрабанди інших товарів, що можуть використовувати і злочинні організації.
Варто наголосити, що тіньовий флот не є російським винаходом. Інші країни, на які накладали санкції, також використовували судна для контрабанди нафти в минулому. Прикладом є Венесуела, якою керує невизнаний президент Ніколас Мадуро, який 2019 року сфальсифікував результати президентських виборів. У 2025 році він розпочав третій термін, легітимність якого також піддається сумніву. Ветераном функціонування в режимі санкцій є Іран, для якого продаж нафти є важливим джерелом доходів.
Тіньовий флот довгий час був поза увагою західних країн, хоча ЗМІ (зокрема CNN, Bloomberg, Politico) згадували про його діяльність ще 2023 року. Незважаючи на значні дані розвідувальних агенцій і митних служб європейських й американських країн про цілі цього флоту, європейські уряди ігнорували його під час обговорення чергових пакетів санкцій. Ситуація змінилася 2024 року, коли з'ясувалося, що росіяни використовують судна також для проведення гібридних операцій, спрямованих проти європейських країн, включно з нищенням інфраструктури (25 грудня судно Eagle S. за допомогою якоря перерізало енергетичний кабель, що з'єднує Фінляндію з Естонією) і шпигунство.
Найшвидше і найрішучіше відреагували шведи й естонці. У 2024 році Стокгольм втрутився у справу старого танкера Zircone, зареєстрованого на Кіпрі, який стояв на якорі на схід від острова Готланд, де мав постачати паливо іншим суднам з тіньової флотилії. Судно належить компанії, заснованій двома росіянами з Латвії, які мають громадянство Росії й Мальти. Увагу шведів привернула не тільки функція танкера, але й загроза для навколишнього середовища, яку становив Zircone. Судном зацікавилися активісти Greenpeace, які написали на борту танкера антивоєнні гасла, привернувши тим самим увагу ЗМІ. Влада Швеції використала цей інцидент для ініціювання санкцій проти тіньового флоту.
Однак самого прийняття законодавчих актів недостатньо, щоб ефективно боротися з незаконною торгівлею нафтою. Потрібні також постійні контрольні заходи, патрулювання й ідентифікація суден, що належать до тіньового флоту. Приклад Zircone дав західним країнам привід для активних дій, про що написав Тімон Пастуха у своїй аналітичній статті для Польського інституту міжнародних відносин: «Здебільшого судна “тіньового флоту” старі та сильно зношені. Вони не проходять регулярного технічного обслуговування й ремонту, що підвищує ризик аварій. За оцінками, понад 83% “флоту” має понад 15 років, тоді як середній термін експлуатації танкерів становить 20 років. Масове скуповування старих суден суб'єктами, що обслуговують “флот”, підтверджують ринкові аналізи – танкери, яким понад 15 років, практично недоступні, а їхня ціна за останній рік зросла на 120%».
Прорив стався лише на початку 2025 року, коли президент США Джо Байден, ідучи з посади, запровадив санкції на близько 100 танкерів, які транспортують російську нафту, що продається за ціною понад 60 доларів за барель. Обмеженнями також були охоплені юридичні і фізичні особи, причетні до цього процесу. Менш ніж за тиждень нові санкції спричинили зростання ставки фрахту з Росії до Китаю з 1,5 млн до 5–5,5 млн доларів. У середині лютого удар завдала Європейська Унія, яка прийняла 16-й пакет санкцій, що охоплював 70 суден тіньового флоту. Ще більш болючим виявився 17-й пакет від 20 травня 2025 року, у якому було зазначено аж 200 танкерів та інших суден, що входять до його складу. Це було частиною відповіді ЄУ на відсутність у Москви бажання закінчити війну.
Тим часом скандинавські і балтійські країни перейшли до рішучіших дій на Балтійському морі. На початку 2025р оку Фінляндія затримала танкер Eagle S. за звинуваченням у вандалізмі (пошкодження енергетичного кабелю якорем) та шпигунстві (за даними британського щоденника Lloyd’s List, на судні містилося обладнання для відстеження положення кораблів і літаків НАТО в районі Балтійського моря). На судні дійсно було обладнання для прослуховування. У середині квітня Естонія затримала танкер Kiwala під приводом численних несправностей й оголосила, що не випустить його до проведення ремонту. Своєю чергою, влада Швеції з 1 червня посилила контроль на Балтійському морі, що також пов'язано з полюванням на тіньовий флот. Менш ніж через тиждень рішучіші дії оголосила Данія. Є підозри, що радикальні дії вживають також українці. Частина ЗМІ й коментаторів припускає, що за вибухами на кількох танкерах тіньової флотилії в Середземному морі в лютому 2025 року могли стояти українські спецслужби, можливо, Головне управління розвідки Міністерства оборони. Хоча італійське розслідування, проведене у зв'язку з вибухами на танкері Seajewel, довело, що це була диверсія, правоохоронці відмовилися вказувати винуватців.
Нищівні санкції можуть добити російську торгівлю нафтою
Представлена 11 червня 2025 року пропозиція 18-го пакету санкцій ЄУ передбачає зниження цінової стелі на нафту з 60 до 45 доларів за барель та застосування обмежень до 22 банків і 77 інших ідентифікованих одиниць тіньового флоту, що означає, що загалом санкціями буде охоплено 419 суден. Санкції також мають вдарити по Nord Stream, що в майбутньому зробить його використання непривабливим для американських політиків і бізнесменів, пов'язаних з Дональдом Трампом. Наприкінці 2024 року намір придбати Nord Stream 2 висловив Стівен П. Лінч, бізнесмен, який підтримує 47-го президента США (у червні німецька преса, зокрема Die Zeit, повідомляла, що уряд у Берліні не був зацікавлений у його пропозиції). Новий пакет санкцій передбачає використання нових технологій і бюрократичних вимог для ускладнення діяльності тіньового флоту. Різке зниження ціни на російську нафту є необхідним, оскільки навіть за нинішньої ціни на нафту Urals, яка коливається від 50 до 55 доларів за барель, росіяни здатні фінансувати війну. Тим часом зниження ціни на 15 доларів за барель буде більш болючим ударом, що змусить Москву ще сильніше затягнути паски. Росія вже обмежила або відмовилася від багатьох витрат на цивільні, розвиткові й соціальні цілі, а наступні скорочення вдарять вже по армії й безпеці.
На заваді схваленню нового пакету санкцій стоять такі країни, як Угорщина і Словаччина, уряди яких симпатизують Москві. Вони зробили антиукраїнську політику своїм передвиборчим паливом. З іншого боку, відбулася значна зміна у східній політиці Берліна. Досі Німеччина була країною, яка намагалася пом'якшити тиск на Росію, а також обмежити або затримати допомогу Україні. Зараз на чолі німецького уряду стоїть Фрідріх Мерц, лідер християнських демократів і рішучий прихильник підтримки України, озброєння європейських країн і відновлення могутності Бундесверу. Він оголосив про необхідність 180-градусного розвороту в східноєвропейській політиці, що означає перенесення центру ваги східної політики Берліна з Москви до Києва. Більше того, німецький бізнес стає дедалі більше присутнім в Україні, а оборонна промисловість з Ельби активно залучається до спільних проєктів з українськими партнерами і готова ділитися своїм ноу-хау.
Уряд Німеччини є наразі одним із найсильніших лобістів, які підтримують посилення санкцій, спрямованих на подальше ослаблення російської економіки. На початку травня 2025 року канцлер Мерц погрожував Росії новими санкціями, якщо вона не погодиться на місячне перемир'я. Санкції мали бути введені в кооперації зі США, які спочатку підтримали план європейських лідерів, однак виявилося, що Москва не зацікавлена у припиненні вогню, а лише в короткому перемир'ї на період травневих свят. Своєю чергою, адміністрація Трампа відмовилася від попередньої обіцянки взяти участь у нових санкціях, що вдарило по іміджу європейських лідерів і виявило залежність санкційної політики щодо Росії від співпраці Брюсселя з Вашингтоном. Тому тиск щодо запровадження 18-го пакету санкцій може бути великим, оскільки, крім прагматичних міркувань, метою є також відновлення репутації ЄУ.
На цей момент немає можливості нормалізації відносин між США і Росією, і навіть серед республіканських конгресменів і сенаторів панують настрої, несприятливі для Москви. Сенатор Ліндсі Ґрем, який вважається близьким до президента, пропонує закон, який накладав би астрономічні мита в розмірі 500% на товари країн, що купують енергетичну сировину в Росії, фактично уможливлюючи фінансування війни. Політик зумів зібрати підписи колег по партії й демократичних суперників, а також провів успішне лобіювання серед членів Палати представників. Кількість прихильників законопроєкту Ґрема і Річарда Блюменталя (другий автор проєкту) у Конгресі дозволяє винести його на голосування навіть без участі спікера Майка Джонсона, який має тісні зв'язки з Трампом. Якби це сталося, це було б величезним ударом по престижу Джонсона і чинного президента. У квітні 2024 року спікер опинився в подібній ситуації і вирішив «втекти вперед», тобто підтримав винесення на голосування пакету підтримки України, Ізраїлю і Тайваню, який він блокував протягом кількох місяців.
Набрання чинності законом Ґрема і Блюменталя могло б змусити багато країн, таких як Індія і Китай, припинити купувати російський газ і нафту через тіньовий флот. Це стало б серйозним ударом по російській економіці, хоча прийняття закону в його нинішньому вигляді є сумнівним, тим більше, що Трамп прагне його пом'якшити і зробити введення мит залежним від рішення президента.
Протягом останніх років тіньовий флот забезпечував Росії значні надходження до бюджету і давав змогу фінансувати війну, хоча навіть за таких умов Москва мусила здійснювати бюджетні скорочення. Посилення європейських санкцій, підкріплене законом Ґрема і Блюменталя, може обмежити вигоди, які Москва отримує від тіньового флоту, а також збільшити витрати на його утримання. Однак не варто розраховувати на те, що нові потенційні обмеження ліквідують флот, який складається з великої кількості суден, і негайно змінять тактику обходу санкцій росіянами.
Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Оригінальна назва статті: Flota cieni wspiera budżet
