«Ти мене не чуєш!» — скільки разів ви, якщо ви вчитель, промовляли цю фразу на уроці до одного зі своїх учнів? Або, можливо, вдома до своєї дитини? Вона крутиться, постійно чимось клацає, не здатна всидіти на місці, ніби під нею пружина. Це може здаватися навмисною спробою вивести вас із себе. Сконцентрувати увагу такого учня бодай на десять хвилин — це виклик. Все, що не феєрить, — нудно. Водночас те, що виходить за межі звичайного, викликає надзвичайне емоційне збудження, яке важко вгамувати.
За статистикою, в типовому класі таких дітей може бути десь троє, й двоє з них, найімовірніше, хлопчики. Перше, що спадає на думку, коли бачиш таку поведінку, — те, що це наслідки невихованості, вседозволеності та свідомого прагнення підірвати терпіння вчителя. Однак така поведінка, швидше за все, є ознакою розладу дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ), за якого хімічні процеси в голові дитини працюють не так, як у більшості. Й вона не може це «вимкнути» чи «виправити», її поведінка — не її вибір, а наслідок роботи мозку, й це залишиться з нею на все життя. РДУГ має щонайменше дві з трьох ознак: імпульсивність, дефіцит уваги та гіперактивність, які проявляються постійно, і в школі, і вдома. Розлад зачіпає не лише навчання — він ускладнює повсякденну рутину, соціальні взаємодії, побудову довготривалих дружніх зв’язків. І в 65% випадків ці труднощі зберігаються й у дорослому віці.
Розповім про досвід Британії, оскільки працюю зараз у британській школі. Сподіваюся, ці поради будуть корисними і для вчителів, і для батьків школярів зі РДУГ.
Насамперед хочу зазначити, що у британських школах інформація про психічні стани, особливі освітні потреби дітей не є таємницею для вчителів. Навіть якщо виходиш на заміну, то разом із навчальними матеріалами отримуєш папку з фотографіями учнів класу, планом їхньої розсадки (з фотографіями) та профайли дітей із переліком їхніх особливих освітніх потреб: як краще поводитися з тією чи іншою дитиною і чого уникати. А якщо учитель інформований, то й зобов’язаний діяти професійно.
Звісно, немає чарівної палички, яка змусить усіх учнів поводитися саме так, як зручно вчителю. Проте є низка практичних рекомендацій, які можуть допомогти зменшити складнощі й водночас підтримати дитину зі РДУГ у школі:
І насамкінець. Зосереджуйтеся на тому, що ці діти вміють краще за інших, і не втрачайте віри в них. Вони неймовірно сміливі, вміють ризикувати й реалізують свої ідеї без зайвих вагань. Саме тому надзвичайно високий відсоток людей зі РДУГ — серед підприємців. Можливо, їхня швидка реакція та відсутність страхів допоможе їм стати рятівниками, пожежниками або поліціянтами. Також ці діти не бояться сцени й надмірної уваги. А ще вони часто успішні в тому, що треба робити руками.
Хваліть себе за кожен, навіть маленький крок назустріч такій дитині. Й не втрачайте надії, що прийде час, коли ви пишатиметеся тим, що були їхніми вчителями.
