9 серпня у Києві попрощалися з бійцем 3 окремої штурмової бригади, істориком, краєзнавцем та фотографом Ігорем Климовичем з позивним «Африка».
Чоловік став на захист України у 2022 році.
Проте ще задовго до цього Ігор був активним культурним та політичним діячем.
У 2012 році чоловік балотувався в депутати Верховної Ради України 7-го скликання від політичної партії «Українська Національна Асамблея».
А у 2014 році був активним учасником Революції Гідності.
Згодом Ігор Климович заснував спортивно-оздоровчий клуб «Беллатор» та історичний клуб «Застава».
«Мандрував Україною, збирав старожитності, цікавився реконструкцією давньоруської та середньовічної культури. Був знавцем історичної зброї, побуту, одягу та звичаїв. Перший українець, який став учасником Міжнародної асоціації експериментальної археології EXARC», — розповідають у Грабовецько-Дулібівській громаді, звідки чоловік родом.
Також чоловік захоплювався й фотомистецтвом. У 2021 році він став лауреатом призу глядацьких симпатій у конкурсі «Мандрівник-фотограф року».
З початком повномасштабного вторгнення «Африка» займався гуманітарними місіями у 3 окремій штурмовій бригаді.
«Його зброєю стала не тільки гвинтівка, а й слово, історія, культура. Він виконував важливу гуманітарну місію: розробляв унікальні методики морально-психологічного забезпечення, проводив лекції, організовував екскурсії, зустрічі з культурними діячами для військовослужбовців, надихаючи побратимів прикладами героїзму предків», — розповіли у Грабовецько-Дулібівській громаді.
Під час служби Ігор евакуював із зони бойових дій на Донеччині кілька 900-літніх скульптур половецьких кам’яних баб. Їх він під обстрілами вивозив до Дніпровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького.
На жаль, 30 липня стало відомо про трагічну загибель бійця.
«Ти був такий один у світі, і був кращим за всіх нас разом взятих. Я не знаю як мені жити без тебе, без того, що я ніколи не побачу більше тебе, не відчую твій дотик, не почую твій запах, не почую твій голос. Ти навчив мене по справжньому жити і мріяти, ти дозволив мені бути поруч з тобою слабкою, ти робив мене кращою. Моє чорно біле життя з тобою набрали фарб і звуків, а тепер я назавжди в темряві, і замість тебе, мої супутники невимовний біль, журба і самотність. Я не маю сил йти без тебе і не хочу йти без тебе», — написала про коханого дружина бійця Олександра Климович.
Ігор загинув за 9 тижнів до народження своєї довгоочікуваної доньки.
«Я бачу тебе усюди навкруги, он ти сідаєш коло мене біля ліжка, он ти куриш на балконі, заходиш у двері, ідеш вулицею на зустріч. Ти усюди, бо ти був для мене всім і я не можу прийняти твій ухід, я божеволію. Так не люблять, як ми любили один одного, більша любов могла бути хіба в тебе до нашої доці. І тебе позбавили можливості побачити її, взяти на руки. Пташко мій, я без тебе не справлюсь, ти був всім життям моїм і воно скінчилось», — додала Олександра Климович.
Бійця поховали у Києві на Берковецькому цвинтарі.
У нього залишилися батьки, брат, дружина та ненароджена донька.
Загинула бойова медикиня і пластунка Марина Гриценко.
Олександра ПЛАКІНА, «Вечірній Київ»
