Після повернення з фронту багато українських військових стикаються з наслідками бойового досвіду у вигляді посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Один із найболючіших проявів ПТСР — порушення сну. Втрата здатності відпочивати стає ще одним фронтом, де триває боротьба.

На передовій теж спати нема коли — військові перебувають у режимі постійної бойової готовності, напруження, тривоги, нестачі безпечного місця для сну.

Хронічне недосипання підвищує ризик емоційного вигорання, імпульсивних рішень, втрати концентрації уваги. Отже, це стає не лише особистою проблемою, а й загрозою для бойової ефективності та безпеки підрозділу.

Чому сон — це більше, ніж нічний спокій, і як саме ПТСР його знищує, ZN.UA пояснювали експерти.

Сон — складна система, коли мозок проходить через чергування фаз, особливо важливих для відновлення психіки. Фази глибокого сну відповідають за фізичне та психічне відновлення, формування довгострокової пам’яті, а REM-фаза (швидкого сну) — за опрацювання емоцій і формування процедурної пам’яті.

Порушення сну у цивільних в умовах війни зазвичай проявляється як безсоння, скорочення тривалості сну й часті пробудження через повітряні тривоги.

«До таких змін графіку мозок адаптуватися не може, але дуже намагається. Спершу організм все ж таки прагне переналаштувати системи: збільшити пильність, підвищити рівень певних гормонів, аби підтримувати рівень бадьорості в умовах дефіциту сну. Але «борг» сну накопичується, й компенсувати його повністю неможливо», — пояснює лікарка-невропатологиня, сомнотерапевтка, асистентка кафедри нервових хвороб Полтавського державного медичного університету (ПДМУ) Анастасія Шкодіна.

Це має фізіологічні наслідки для тіла людини. В короткостроковій перспективі — сонливість, проблеми з увагою, концентрацією та памʼяттю, роздратованість, зростання ризику помилок, може посилюватися почуття страху. В довгостроковій — більша частота серцево-судинних захворювань, ожиріння, підвищений ризик розвитку цукрового діабету, ослаблення імунітету, вищий ризик психічних розладів і когнітивних порушень.

«У військових сон змінюється, коли вони починають нести службу, бо цього вимагають умови. У них часто виникає фрагментація (сплять скільки та як доведеться) і депривація сну (повна його відсутність).

Мозок перебуває в режимі підвищеної готовності, бо в будь-який момент треба прокинутися, схопитися й кудись бігти, виконувати завдання. Це питання фізичного виживання. У такому контексті говоримо не про порушення, а радше про адаптаційне явище. Однак імовірність психічних стрес-асоційованих розладів зростає, якщо цьому передувала тривала депривація чи фрагментація сну», — каже лікар-психіатр, психотерапевт, доцент кафедри психіатрії, наркології та медичної психології ПДМУ, керівник Центру ветеранського розвитку при ПДМУ Дмитро Бойко.

Більшість військових, звільнених зі служби за станом здоров’я, має психоемоційну травму. Одним із найвідоміших розладів, пов’язаних із травматичним досвідом, є посттравматичний стресовий розлад.

Сон при ПТСР порушується на рівні фізіології: уражуються фази сну, насамперед REM-фаза, яка відповідає за емоційну обробку. Мозок людини не може нормально проходити через потрібні цикли сну — замість глибокого відновлення він знову й знову «перемотує» травматичні образи.

«Уві сні мозок обробляє інформацію, відсіює непотрібне, зберігає досвід. Але при ПТСР ця система ламається, адже людина не здатна позбутися постійних нав’язливих спогадів», — зазначає завідувачка дніпровського Центру ментального здоров’я Всеукраїнської мережі ПОВЕРНЕННЯ Яна Сягайло.

Розлади сну при ПТСР — не вторинна проблема, тому вони потребують специфічного лікування. Найвідомішим порушенням сну, пов’язаним із ПТСР, є нічні кошмари, які не просто спричиняють дискомфорт, а й пробуджують, супроводжуються емоційною та фізичною реакцією, зокрема посиленим серцебиттям, прискореним диханням, надмірною пітливістю, руховою активністю та призводять до страху сну.

Із часом виникає нова «оборонна стратегія» — уникання сну. Дехто з військових свідомо затягує момент засинання або відмовляється спати, допоки організм не впаде знеможений. Людина боїться того, що їй може наснитися.

«Більшість людей не розуміє, що вони уникають сну, — це відбувається напівсвідомо чи підсвідомо. Ситуацію може ускладнювати те, що замість сну людина чимось зайнята — читанням новин, прослуховуванням музики, переглядом відео на YouTube або має якусь іншу активність, котра опосередковано віддаляє сон чи погіршує його якість у подальшому житті», — пояснює Дмитро Бойко.

Яна Сягайло додає, що після нічних кошмарів людина часто прокидається збуджена, роздратована, агресивна. Тому відновлення сну є одним із важливих напрямів роботи з військовими та ветеранами в центрах ментального здоров’я ПОВЕРНЕННЯ. Цей проєкт заснували Віктор та Олена Пінчуки для підтримки ментального здоров’я військових, ветеранів і їхніх родин, які зазнали психологічної травми внаслідок російської агресії проти України. Перший центр мережі вже розпочав роботу в Дніпрі, всі послуги є безоплатними.

«Наслідками кошмарів та вимушеного неспання з часом стає повне виснаження людини, нездатність нормально функціонувати, жити повноцінним життям», — зазначає Яна Сягайло.

З медичного погляду, часті та регулярні нічні кошмари — це прояв порушення автоматичного процесу опрацювання спогадів. Травматична пам’ять «застрягає» в підсвідомості, не аналізує та не виводить у довготривалу пам’ять пережитий досвід. Натомість він знов і знов «відтворюється» на рівні тілесних та емоційних реакцій.

Медикаментозне лікування порушень сну при ПТСР — лише частина комплексного підходу. Фармакотерапія може бути важливим етапом стабілізації, але ніколи не є самодостатнім рішенням.

«Ми не ставимо за мету просто «вимкнути» симптом. Завдання медикаментів — допомогти людині знизити гостроту емоційного реагування, але не «заглушити» її досвід», — зазначає психіатр Дмитро Бойко.

У роботі з ветеранами лікарі іноді призначають снодійні або заспокійливі препарати, але в Україні перевагу надають сучасним антидепресантам із седативним ефектом.

В окремих випадках можливе короткотривале застосування препаратів, які зменшують кількість або інтенсивність кошмарів. Це, наприклад препарати, що впливають на альфа-адренергічну систему, проте їхню ефективність досі не доведено.

Лікарі застерігають від самолікування й неконтрольованого вживання седативів, а також алкоголю. Вони можуть дати тимчасове полегшення, але в довгостроковій перспективі лише поглиблюють розлад.

Оптимальний підхід — поєднання психотерапії з медикаментозною підтримкою за потреби. Саме це дає шанс не просто заснути, а й відновити відчуття безпеки, котре і є основою якісного сну, — додає Яна Сягайло.

Фахівці розробляють нові підходи, що не просто зменшують симптоми, а й дають людині змогу знову відчути контроль над власним тілом і психікою.

Одним із найефективніших підходів у лікуванні безсоння при ПТСР визнано когнітивно-поведінкову терапію для безсоння (CBT-I). Вона допомагає поступово відновити здорові асоціації зі сном, навчити мозок не боятися нічного відпочинку й розривати цикл негативного підкріплення.

«CBT-I дає змогу змінити не тільки сон, а й ставлення до нього. Ми працюємо з думками, переконаннями, ритуалами засинання, налагоджуємо гігієну сну. Це тривалий процес. Водночас класичний CBT-І підходить не всім, тому на сьогодні активно вивчається застосування терапії прийняття та відповідальності (АСТ) в разі інсомнії», — пояснює Анастасія Шкодіна.

Також активно застосовується терапія репетиції образів (IRT) — метод, який дозволяє людині в безпечних умовах «переписати» сценарій своїх кошмарів. Це дає змогу зменшити інтенсивність нічних кошмарів, а згодом і повністю їх позбутися.

На сьогодні в разі порушень сну внаслідок стресу й травм фахівці застосовують також методи тілесно-орієнтованої терапії, терапію десенсибілізації та репроцесуалізації рухом очей (EMDR), гіпнотерапію й терапію, засновану на усвідомленості (MBSR).

«Головне — системність. Немає одного чарівного методу. Але коли різні підходи працюють разом, ми бачимо реальний прогрес», — каже психіатриня Яна Сягайло.

Для відстеження прогресу налагодження сну фахівці використовують різні опитувальники, які максимально переводять суб’єктивне сприйняття стану людини в кількісну оцінку.

«Також добрим «сигналом» є фідбек від пацієнта, коли він каже, що має в голові менше (чи майже не має) нав’язливих думок. Або ділиться тим, що може швидко й легко заснути, має кольорові сновидіння та прокидається відновленим», — підсумовує лікарка.