На виборах президента Польщі переміг консервативний кандидат – 42-річний Кароль Навроцький. Попри ажніяк не взірцеву репутацію, за нього проголосували 50,89% виборців, тоді як його опонент Рафал Тшасковський набрав 49,11%. Загалом за обох кандидатів проголосували понад 10 мільйонів виборців, що свідчить про досить високу загальну явку виборців, яка склала 71,63%.
У останні роки Польща позиціонує себе як стабільний стратегічний партнер України, тож вибори в сусідній країні матимуть неабиякий вплив не лише на Україну, а й на загальну політику в Європі.
ZAXID.NET спробував зʼясувати, як новий президент може вплинути на стосунки між обома країнами, що він обіцяв полякам та що Кароль Навроцький говорив про Україну.
Кароль Навроцький за освітою історик. У 2009-2017 роках він працював в Інституті національної памʼяті й очолював його Бюро громадської освіти у Ґданську. В 2017 році Навроцького призначили директором Музею Другої світової війни в Ґданську, а в 2021 році – він очолив Інститут національної памʼяті.
Як історик Кароль Навроцький досліджував антикомуністичну опозицію, організовану злочинність у Польській Народній Республіці та історію спорту. Зокрема, він ініціював демонтаж памʼятників Червоної армії. Через це Росія відкрила проти нього кримінальне провадження та оголосила в розшук.
Попри це, у 2018 році Кароль Навроцький таємно їздив до Москви як очільник музею Другої світової війни у Ґданську. Офіційні структури Польщі про цю поїздку не повідомляли. Однак журналісти знайшли фото візиту Навроцького, на якому він у Москві зустрічався з директором російського Музею перемоги Алєксандром Школьником. Коли фото з росіянами стало популярним, Кароль Навроцький підтвердив, що справді їздив до Москви, бо «виконував свій обовʼязок».
У 2018 році Кароль Навроцький під псевдонімом Тадеуш Батир написав книгу «Сповідь Нікося з-за могили», в якій він хвалив самого себе. Книга розповідає історію польської мафії. Навроцький намагався приховати своє авторство і як Тадеуш Батир виступав на телебаченні із закритим обличчям і зміненим голосом. Згодом політик все таки підтвердив своє авторство й пояснив, що писав під псевдонімом, бо міняв роботу.
Сайт Wirtualna Polska розповів, що 2009 року Кароль Навроцький був учасником хуліганської бійки, в якій взяли участь понад сто футбольних фанатів «Лехії» (Ґданськ) та «Леха» (Познань). Однак сам Навроцький назвав це «благородними боями» й зазначив, що з дитинства займався боксом. Згодом частину учасників цієї бійки засудили. Окремо варто звернути увагу на те, що спільнота футбольних фанатів, або як її ще називають у Польщі, псевдоуболівальників, дуже потужна, добре організована і в багатьох випадках тісно пов’язана з кримінальними колами.
На старті своєї виборчої кампані Навроцький назвав території сучасної Західної України «Східною Малопольщею» («Małopolską Wschodnią»). Це висловлювання викликало значний резонанс у польських та українських ЗМІ. Зокрема, українські медіа інтерпретували його як спробу ревізії історичних кордонів і відновлення польських претензій до цих земель. Але такі заяви дуже добре «зайшли» електорату Навроцького.
Перед другим туром виборів сайт Onet опублікував матеріал, у якому наводив докази, що у 2007 році Кароль Навроцький працював охоронцем готелю «Гранд» у Сопоті, де допомагав гостям замовляти повій. Сам політик ці звинувачення заперечував. Через це польські ЗМІ закидали Навроцькому звʼязок із кримінальним світом.
У травні під час теледебатів із ононентом Рафалом Тшасковським Навроцький просто перед камерами вживав нікотиновий стимулятор (снус). Згодом в ефірі RMF FM Кароль Навроцький сказав, що використав пакетик через слухання «брехні Рафала Тшасковського» і йому стало нудно.
Однак всупереч очікуванням всі ці скандали не потопили Навроцького, а навпаки – додали йому прихильників.
Загалом Кароль Навроцький у своїх висловлюваннях був не надто прихильним до України, хоча й рішуче засуджував вторгнення Росії й наполягав на військовій підтримці України та врахуванні її політичних і територіальних інтересів під час переговорів.
Як директор Інституту національної памʼяті він неодноразово публічно звинувачував Україну у Волинській трагедії та вимагав ексгумації жертв на Волині. У січні 2025 року він заявив, що без визнання провини за Волинську трагедію Україна не зможе вступити до ЄС і НАТО. На цю заяву відреагував президент України Володимир Зеленський, зазначивши, що завдяки таким поглядам Навроцький повинен готуватися не до політичної боротьби, а до боротьби за життя.
Після першого другу виборів, у травні 2025 року, Навроцький офіційно підтримав вимоги лідера антиукраїнської партії «Конфедерація» Славоміра Менцена, який заявив, що готовий не пускати Україну в НАТО.
Відомий польський журналіст Павел Решка в інтервʼю ZAXID.NET висловлював сподівання, що антиукраїнські висловлювання Кароля Навроцького – це лише риторика, оскільки голова партії «Право і Справедливість» Ярослав Качинський, яка висунула його кандидатом у президенти, сам пропонував введення миротворчих військ в Україну.
«І я думаю, що він є тим політиком, який дуже добре розуміє, в чому полягає інтерес Польщі, наскільки важливо допомагати Україні, наскільки важливо мати союз з Україною. І саме в цьому дуеті не Кароль Навроцький був босом, а Ярослав Качинський. Сподіваюся, що це лише риторика, бо насправді, якщо хтось серйозно думає, що Україна не повинна бути членом НАТО, то він або зовсім не розуміє інтересу Польщі, або перебуває на межі зради», – зазначав Павел Решка.
Через наплив мігрантів, у тому числі з України, Кароль Навроцький наполягав на привілейованості поляків під час вступу до дитсадків і шкіл, хоча й обіцяв і надалі підтримувати українських біженців у Польщі.
Після скандальної розмови Володимира Зеленського з Дональдом Трампом в Овальному кабінеті Навроцький заявив, що Україна ставиться невдячно як до США та і до Польщі й повинна подякувати за системну підтримку у війні з Росією.
Попри неоднозначні висловлювання, 2 червня президент України привітав Кароля Навроцького з перемогою на виборах і наголосив на ролі Польщі як сильного регіонального та загальноєвропейського лідера, додавши, що розраховує на незмінно плідну співпрацю з Польщею і особисто з президентом.
Кароль Навроцький не належав до жодної з партій, однак у листопаді 2024 року його кандидатуру на пост президента Польщі підтримала партія «Право і справедливість», до якої належить і Анджей Дуда, який був президентом два терміни поспіль (2015-2025 рр.).
Навроцький відомий як консервативний політик, який підтримує традиційні християнські цінності, обіцяє полякам знизити ціни, не підвищувати податки та збільшити чисельність армії до 300 тисяч військових.
Щодо заборони абортів, яка діє в Польщі з 2020 року, політик заявляв, що він має свою думку щодо цього питання, однак відмовився її публічно озвучувати. Водночас він вже анонсував, що не підпише так званий закон про мову ненависті, який розширює перелік злочинів, вчинених на ґрунті ненависті за певними ознаками, серед яких вік, стать, інвалідність і сексуальна орієнтація. У цьому контексті такий крок Навроцького грає на руку правим середовищам, які традиційно активні на полі різного роду дискримінацій, як то антиукраїнська риторика, яку використовував Славомір Менцен і підтримувала «Право і справедливість». Сюди ж можна зарахувати й міграційне питання.
У січні 2025 року Кароль Навроцький заявляв, що як президент він поступово вимагатиме репарацій від Німеччини за злочини під час Другої світової війни. Він стверджував, що репарації мали б довести мирні наміри Німеччини щодо Польщі.
Через позицію «за все хороше і проти всього поганого», гострі заяви та непередбачуваність дій польські медіа порівнювали Навроцького з президентом США Дональдом Трампом і прогнозували продовження політики розколу між президентом і урядовою коаліцією в сеймі.
Зокрема, президент Анджей Дуда неодноразово ветував закони, ухвалені сеймом. Перемога Рафала Тшасковського могла б покращити взаємини між парламентською та президенською гілками влади, однак на найближчі роки ця можливість втрачена.
Польські політичні оглядачі сьогодні пишуть, що шанси розпаду урядової коаліції у сеймі після перемоги Навроцького значно зросли. Першим хто може вийти – Владислав Косіняк-Камиш, який є головою Польської селянської партії, а також заступником прем'єр-міністра та міністра національної оборони Польщі в уряді Дональда Туска. Якщо так трапиться, то «Право і справедливість» може сформувати свій уряд, повернувши собі всю повноту влади після дворічної перерви.
Якщо ж уряд втримається, то це, скоріш за все, теж ненадовго. Адже у 2027 році на Польщу чекають нові парламентські вибори. Підбадьорена перемогою на президентських виборах «Право і справедливість» захоче взяти реванш і повернути собі всю повноту влади, яку ця партія мала останні 10 років. І, судячи з результатів президентських виборів, методи боротьби за владу, серед яких і антиукраїнська політика, знову зможуть спрацювати.
Голова правління Інституту світової політики Віктор Шлінчак припускає, що з приходом нового президента на Польщу можуть чекати й позачергові парламентські вибори. Це може посилити позиції правих і праворадикальних сил й спровокувати посилення антиукраїнських настроїв в Польщі, що може призвести до призупинення співпраці з Україною в деяких галузях.
Як пише Politico, перемога Навроцького означатиме, що країна продовжить суперечливу політику стосунків із Євросоюзом через низку жорстких законів, зокрема щодо заборони абортів та обмеження прав ЛГБТ.
Колишній президент Польщі та лідер партії «Солідарність» Лех Валенса розкритикував перемогу Навроцького на виборах. У своїй емоційній заяві він зазначив, що «1 червня демократія в Польщі впала».
«Не тому, що немає вільних виборів, а тому, що половина суспільства обрала президента – сутенера, хулігана, шахрая, брехуна та наркомана, ще й за активної підтримки католицької церкви. Це не мій президент. Це не моя церква», – написав Лех Валенса у фейсбук.
Він також застеріг, що нинішній вибір поляків завертає країну до проросійського напрямку.
Попри неоднозначні висловлювання та обіцянки, кандидатуру Кароля Навроцького в другому турі виборів підтримали 50,89% виборців. Сайт Onet проаналізував, що найбільше політик отримав у східних регіонах Польщі, а також мешканці воєводств. Тоді як виборці з великих міст підтримали Рафала Тшасковського.
Газета Frankfurter Allgemeine наголошує, що така висока підтримка Навроцького серед сільського населення спричинена тим, що його передвиборча кампанія базувалася на захисті традиційних цінностей, що близькі багатьом полякам.
