Пройшов черговий розіграш чемпіонату України. Окрім футболістів, на полі свій слід як з позитивного, так і з негативного боку залишили арбітри. Деякі служителі Феміди провели матчі без помилок і на хорошому рівні, але були й такі, хто залишив негативний шлейф позаду себе. Підбити підсумки суддівського рівня чемпіонату UA-Футбол попросив суддівського експерта, ексарбітра ФІФА Мирослава Супара
- Миколу Балакіна визнано найкращим арбітром чемпіонату. Він заслужив на це звання. Згодні?
- Найголовніше – у нього є характер. Свого часу він ображався, коли у справі критикував його. Критика йде на користь, якщо арбітр правильно її сприймає. У нього є задатки. Робота над собою дала йому чималий бонус. Раніше на полі Микола поверхнево ставився до футболістів, була якась бравада, вважаючи, що головна особа на полі – це арбітр. Але з часом він прибрав це зі свого характеру, розуміючи, що головні – це футболісти. Він рівно пройшов чемпіонат, і припустився лише однієї помилки в матчі ЛНЗ – "Полісся", де не побачив блокування воротаря господарів, після чого житомиряни забили переможний гол. Під час кутового удару в штрафному було багато гравців, тому він і не помітив порушення. Був присутній людський фактор. На жаль, арбітр на VAR Пасхал не прийшов йому на допомогу. Вважаю, Балакіна по праву визнано найкращим арбітром. Він здобув собі авторитет, тому його і призначають на найгарячіші матчі, з якими успішно справляється. І на міжнародній арені справи йдуть непогано. Судить Лігу чемпіонів – це теж визнання. Побажаємо йому успіхів і не збавляти темп.
- Кого ще можна відзначити з арбітрів?
- Коваленко з Полтави відсудив рівно без зауважень. Провів 10 матчів і ніде не помилявся. Також імпонує суддівство Панчишина з Харкова. Можна сказати, він футбольна людина. Хоча в 30 років почав судити Першу лігу, і по праву перейшов у Прем'єр-лігу, де добре тримає марку. У нього є характер, дає командам грати, і що дуже важливо – не розкидається карточками. Він розуміє, що картки – це зло як для гравців, так і для арбітра, формальна перша жовта, може перетворитися на червону. Тому він не поспішає показувати картки, і правильно робить. Керування грою складається з кількох чинників: розуміння гри, комунікація з гравцями та винесення покарань, а не в розкиданні картками, водночас враховуючи "дух гри", хоча це словосполучення багатьом журналістам не подобається. Панчишин відсудив 12 матчів і всі без зауважень.
- Чому у Комітету арбітрів домінує правило – хто більше помиляється, той більше судить? По 13 ігор відсудили Балакін, Блавацький і Шандор. Але до Шандора є питання, які залишаються без відповідей. Він у трьох матчах припускався кричущих помилок. У 12-му турі "Олександрія" - "Полісся" 1:0 – не поставив пенальті за гру рукою у ворота олександрійців. У 15-му турі "Лівий берег" - "Оболонь" 1:1 – не поставив пенальті у ворота господарів. У 23-му турі "Олександрія" - "Кривбас" 1:0 – не показав дві червоні картки гравцям обох команд за фол останньої надії. Як підсумок: Шандор відсудив більше за тих арбітрів, хто не помилявся взагалі. Чому так?
- Безумовно, це не прикрашає роботу Комітету арбітрів і особливо її керівника Катерини Монзуль. Вона має контролювати ці процеси, бо безкарність породжує беззаконня. Відсутність покарання за допущені серйозні помилки сприяє самозаспокоєності арбітра. Якщо за помилки не буде жодних наслідків, вони з більшою ймовірністю робитимуть їх знову. Приміром, арбітр погано відсудив і він це відчуває, до того ж є якась міра покарання, то в наступній грі він буде намагатися краще працювати, щоб довести свою профпридатність, і надалі не було проблем. У нас, - і це не тільки як приклад Шандора, - є інші речі, які породжують сумніви в правильності дій Комітету. Адже в інших арбітрів виникають питання, а чому цього за помилки відсторонили, а іншому все дозволено. Така закритість і чвари серед арбітрів не прикрашають роботу Комітету. Команди, які подають скарги на помилки арбітрів, залишаються без відповідей. Але найголовніше: у нас відсутній процес покарання за неякісну роботу суддівського корпусу. Я не ратую, щоб арбітра залишили без роботи, але він має нести відповідальність за свої помилки. Можна на певний час перевести порушника в Першу лігу, щоб він усе проаналізував і зрозумів: "якщо будеш погано виконувати свої обов'язки, то залишишся в нижчій лізі надовго". Такий виховний момент у плані моралі, та й у фінансовому статусі, буде більше бити по арбітру, ніж таке незрозуміле всепрощення.
- Про такий досвід у пониженні може розповісти Віталій Романов. У сезоні 2015/2016 він зробив дуже багато помилок і навіть Колліна, що дивно, не витримав, і перевів його в Першу лігу. Романов був покараний на довгий період, пропустив усе перше коло і половину другого, і "дебютував" знову тільки в березні 2017-го року в 22-му турі, відсудивши всього три гри.
- Так, добре пам'ятаю цей випадок. Романов уже й Колліну "допік", який при помилках арбітрів завжди їх захищав. Таке заслання пішло тільки на користь Романову, він після цього став непоганим арбітром. Але це одиничний випадок! Чому б Комітету не повернутися знову до такого процесу? Зараз проблеми існують не тільки в арбітрів у полі, а й в арбітрів VAR, які мають підстрахувати, підказати колезі. Враховуючи людський фактор, арбітри можуть помилятися, але відео-асистенти перебувають у комфортних умовах. І що ми бачимо: часто VAR не діє. Також хотілося б почути від нашого "італійського друга" Ріццолі не тільки факт про те, що арбітр помилився чи не помилився, а й більш поглиблений аналіз, тобто знайти природу помилки. Чому суддя ухвалив таке рішення, може, був перекритий гравцями і не бачив момент, може, бачив не зовсім у вдалому ракурсі тощо, щоб усім була зрозуміла суть ухвалення неправильної дії.
- Тема VAR – це також про низку помилок людини в кабінці. Найскандальніший матч чемпіонату "Полісся" - "Карпати", де Копієвський за рахунку 1:1 наприкінці гри не поставив пенальті у ворота житомирян. Воротар господарів Кудрик кулаком ударив по голові нападника львів'ян. І що? Вищезгаданий Романов, сидячи перед екраном, теж не побачив нічого крамольного в діях воротаря. Просто позбавили "Карпати" можливості на перемогу. До речі, Романов не вперше не приходить на виручку арбітру. Матч "Олександрія" - "Зоря" 2:1, де переможний м'яч господарі забили після явного порушення проти захисника луганців. Арбітр у полі Козиряцький зі спини гравців не побачив порушення, а Романов мабуть заснув у кабінці. І таких прикладів можна навести багато.
- Важко пояснити, чому Романов у потрібний момент не бачить явних порушень. Можна знову посилатися на людський фактор. Але можна й по-іншому трактувати. Там, де є людський фактор, там існує й упередженість. А як виправдати Романова, який сидить у комфортних умовах і не бачить удару кулаком по голові?
- Якщо ми згадали скандальний матч "Полісся" - "Карпати", то як можна сприймати не менш резонансний коментар Ріццолі, де він виправдовує правильність рішення арбітра не давати пенальті? Після його слів гула вся футбольна громадськість України.
- Той, хто сидить в Італії на дивані і каже, що удар кулаком по голові – це контактний вид спорту і це контакт тулубом у межах правил, нагадує мені щось із нехорошої опери. Так не повинно бути, що в нас одна людина за все відповідає і сама коментує. Ми ж не "бананова республіка", як вважали, коли 2010-го року приїхали вчити нас "друзі" з Італії. Одразу спадає на думку такий момент з останнього ЧС-2022 у Катарі. Матч Польща - Аргентина, де воротар Щенсни торкнувся рукою обличчя Мессі і за такий фол був покараний 11-метровим ударом. І другий приклад. Матч Ліги чемпіонів "Бенфіка" - "Зальцбург", де воротар Трубін замість м'яча влучив кулаком у голову нападнику. Вердикт такий самий – пенальті. А у Ріццолі – це не порушення правил! Коли виникають питання у команд, і вони чекають відповіді, то це не повинно одноосібно вирішуватися однією людиною з Комітету арбітрів або на 5-му поверсі. Має бути експертна комісія з 5-6-ти колишніх арбітрів, яка колегіально вирішує, помилився арбітр чи ні, і дати пояснення – чому. А такі нікчемні коментарі не потрібні. Це тільки псує імідж самого Ріццолі та Комітету арбітрів. На жаль, італійський лікнеп, починаючи з приходом Колліни, очікуваного позитивного результату для якісного арбітражу в чемпіонату України не приніс. Вони принесли погану ідею, коли арбітр за два роки "пролітає" з другого у вищий дивізіон. Не може бути такого – рік судиш у Другій лізі, півроку в Першій – і вже в еліті. А де якість і кваліфікація? Звідси ми і бачимо дуже багато посередніх, а часом слабких арбітрів в УПЛ. Потрібно щось змінювати.
