На заставці сторінки у facebook Арата Ямаока синьо-жовтий прапор з фразою I stand with Ukraine
Японський фотограф Арата Ямаока вже протягом 15 років працює на всіх турнірах "Великого Шолому". В 2013 році він знімав в київському палаці спорту чемпіонат світу з художньої гімнастики. А ще представницькі міжнародні тенісні турнірі в Харкові.
Після повномасштабного вторгнення Арата вирішив допомагати прес-службі Федерації тенісу України (ФТУ). Вже четвертий рік він надсилає ФТУ фото українських тенісистів безкоштовно. "Це замість донатів" – пояснює нам Ямаока. Записуємо з ним інтерв’ю в медіазоні Вімблдону.
– Арата, на заставці твоєї сторінки в facebook у тебе виставлений прапор України. Як давно ти підтримуєш нашу країну?
– З 2017 чи 2018 року. Я трохи розумію українську мову, знаю деякі слова. Можу спробувати поговорити, але важко буде підбирати слова. Рідна мова – японська, володію англійською та російською, трохи знаю французьку та українську.
– Коли ти почав працювати на найпрестижніших світових тенісних турнірах?
– Я завжди був фрілансером. Якось у Токіо на турнірі познайомився з редактором тенісного журналу. Це було в 2006 році. З того часу став їздити турнірами. Спочатку їздив як гость, працювати почав приблизно з 2008 року. Не лише фотографував, а й брав інтерв'ю. Поступово познайомився з українськими гравцями.
– Кого з українських тенісистів ти найчастіше знімав?
– Сергія Стаховського, Олександра Долгополова, сестер Бондаренко. Україну вперше відвідав під час міжнародного тенісного турніру Tetra Cup. Це був приблизно більше 10 років тому. Працював тоді з Юрієм Сапроновим, він був віцепрезидентом Федерації тенісу України та організатором турніру. Спочатку співпрацював із Сапроновим – на рівні пресслужб. Але він бізнесмен, згодом у нього зник інтерес до фінансування тенісних проектів.
– Але у тебе не зник інтерес до України, адже ти четвертий рік безкоштовно надсилаєш фото українських гравців з турнірів "Великого Шолому" для ФТУ.
– Зараз в Україні війна. Я – людина небагата, донатити не маю можливості. Вирішив допомогти тим, що я можу і вмію. До повномасштабного вторгнення я ще співпрацював з українськими виданнями, наприклад, "Сегодня", але невдовзі воно закрилося.
– Не рахував, скільки твоїх фотографій за 3,5 роки війни ФТУ розмістила на своїх ресурсах?
– Не рахував, але їх було чимало. Скільки часу ще готовий надавати фото українській федерації безкоштовно? Подивимося. Техніка, подорожі – все постійно дорожчає. Але я знаю, яка ситуація в Україні, і просто совість не дозволяє мені зараз піднімати розмову про оплату.
– Який гонорар ти зазвичай береш за таку роботу? За один турнір Grand Slam?
– Зараз працюєш із українськими гравцями?
– Із сестрами Кіченок постійно працюю. Ястремській фотографії також даю. Елина Світоліна? Вона має свій менеджмент, вони беруть фотографії з інших ресурсів. Зазвичай агенти тенісисток не дуже хочуть витрачати гроші на такі речі, як фото (сміється).
– У мене є контракт із агенцією, яка працює з менеджментом гравців. Світові інформагентства мають своїх професійних фотографів, тож із ними я не працюю.
– Ти фотографуєш лише теніс, чи й інші види спорту?
– Не лише теніс, але спеціалізуюсь на ньому. Олімпійські ігри? Ні, не працював. Олімпіада – це завжди окрема тема у спорті. Просто так туди не потрапиш. У 2013 році у Києві знімав чемпіонат світу з художньої гімнастики. Загалом, знімаю будь-які види спорту. Якщо в Токіо, де я живу, відбуваються якісь спортивні події, то я йду і фотографую.
І працюю на всіх тенісних мейджорах. Як мінімум, останні 15 років. На кваліфікаціях також працюю. Тобто, витрачаю три тижні на турнір.
– Скільки ще в світовому тенісі таких фотографів-фрілансерів, як ти? Хто їздить на всі "Велики Шоломі"?
– Десь 15 із різних країн чи навіть менше. З Японії, окрім мене, ще один-два.
– Як відбувається допуск фрілансерів на турнір? Новий фотограф може отримати допуск від організаторів?
– У нового не вийде це зробити. Особливо на Вімблдоні. Щоб потрапити на Championship як фотограф, потрібно мати певну репутацію в Турі. Якщо ти був на інших "Шоломах", тоді є шанс потрапити.
– Який твій персональний рейтинг турнірів Grand Slam за рівнем організації? Хто на першому місці?
– Раніше мені найбільше подобався Ролан Гаррос. Але там теж непросто – у французів багато різних обмежень. Інші "Шоломи" всі англомовні, з них, напевно, Australian Open – найпростіший. Там найкомфортніше працювати. Найбільша повага до журналістів.
– Тут центральний корт маленький, мало місця для фотографів. Їм взагалі потрібно перебудувати корти, бо вони дуже малі. Телевізійних камер стає дедалі більше, місця для фотографів – дедалі менше.
– А як щодо інших організаційних моментів: зони харчування, зберігання речей?
– Вімблдон, в принципі, непоганий. Єдине – тут сек'юріті більше, ніж на інших "Шоломах". А найслабший за організацією зараз – Ролан Гаррос.
Максим РОЗЕНКО, Чемпіон, з Лондона
