Науковці підрахували, що лише в північній частині Атлантичного океану міститься 27 мільйонів тонн нанопластику, що в ширину в 100 разів менший за людську волосину.
Ці обсяги забруднення в 10 разів перевищують попередні оцінки рівня пластикових відходів усіх розмірів у світовому океані.
Про це йдеться в дослідженні, яке опублікували в журналі Nature, інформує Popular Scinece.
Автори роботи кажуть, що здійснили одну з перших спроб кількісно оцінити забруднення морського середовища нанопластиком. Вчені виявили, що його маса в Північній Атлантиці більша, ніж обсяг більших аналогів цього штучного матеріалу.
У межах дослідження вчені зібрали зразки води у 12 місцях різної глибини в океані. П’ять прикладів узяли з Північноатлантичної течії, відомої величезним скупченням пластикового сміття та інших відходів. Цю течію ще називають "сміттєвою плямою".
У лабораторіях вчені використали новий тип аналізу, за яким розрізнили типи пластику. Виявилося, що незалежно від глибини в усіх зразках був поширений поліетиленерефталат – пластик, який використовують у пляшках для води.
При цьому концентрація нанопластику була найвищою ближче до поверхні океану, де досягала 18 міліграмів на кожен квадратний метр. Для розуміння, це еквівалентно семи комарам вагою 2,5 міліграма у коробці 90 на 90 сантиметрів.
Найменше нанопластику виявили біля морського дна – близько 5,5 міліграма на квадратний метр.
Автори роботи вважають, що така різниця пов’язана із розщепленням більших шматків пластику, які "зависають" на поверхні і не опускаються, якщо їх на дно не перенесуть тварини.
Підрахунки показали, що в північній частині Атлантичного океану може бути 27 мільйонів тонн наноплатиску. Це більше, ніж вага 26 тисяч Ейфелевих веж у Парижі.
Вчені припускають, що цей штучний матеріал також поширений в інших океанах, крім Атлантичного. Раніше дослідження показали, що дрібні частинки штучного матеріалу при потраплянні в організм викликають запалення клітин. Водночас поки науковці не знають, з чим це пов’язано.
Крім того, крихітний розмір нанопластику дозволяє йому проходити через мембрани клітин.
Професорка репродуктивного здоров’я Трейсі Вудрафф з Каліфорнійського університету вважає, що нанопластик може спричиняти такі ж ризики для здоров’я, що й мікропластик. У тварин останній пов’язують з репродуктивними проблемами, шкодою для кишківника, а також раком товстої кишки та легень.
"Наша гіпотеза полягає в тому, що нанопластик може поширюватися в організмі більше, ніж мікропластик – відповідно це може мати більш негативні наслідки для здоров’я", – сказала науковиця, яка не брала участі в дослідженні.
Раніше вчені знайшли мікропластик у спермі, фолікулярній рідині, що оточує яйцеклітину в яєчнику, плацентах вагітних жінок, судинах, чоловічих яєчках та сечі.
