Кожен різьблений фрагмент, кожна геометрична деталь знову грає світлом і тінню, відкриваючи задум архітекторів понад столітньої давнини.
Деревина відновлена з особливою увагою до текстури, а скло засяяло чистотою й прозорістю. Майстри не лише дбайливо зберегли автентичність, а й додали сучасні елементи: відреставровану фурнітуру та надійний електроригельний замок, тощо.
Тепер відреставровані двері — не просто вхід. Це справжній символ того, що історія Одеси може бути живою, дихати й надихати. Двері знову зустрічають мешканців і гостей, зберігаючи пам’ять про минулі покоління та водночас впевнено крокуючи у майбутнє.
Будинок, зведений у 1890 році для колезького асесора Сигізмунда Яновича за проєктом архітекторів Федорова та Зелінського, є яскравим прикладом одеської еклектики й історизму.
За понад століття він пережив зміну власників, зміни адрес і навіть неточності в офіційних документах, проте завжди залишався важливою частиною архітектурного обличчя Одеси. Сьогодні ця споруда має статус пам’ятки архітектури місцевого значення.
