Перша ракетка світу, італієць Яннік Сіннер прокоментував вихід у півфінал Вімблдону.

– Яннік, ви, напевно, дуже задоволені сьогоднішнім матчем.

– Так, я дуже щасливий. То був складний матч, я це знав ще до початку. Намагався грати стабільно, добре відігравати свої гейми на подачі та шукати шанси на прийомі. Дуже задоволений сьогоднішньою грою.

– Коли ви зрозуміли, що зможете сьогодні грати?

– Учора я тренувався 20 хвилин без подачі та не бив на всі 100%. Але я завжди намагаюся налаштувати себе на те, щоб хоча б вийти на корт і спробувати. На розминці сьогодні я мав досить добрі відчуття. Вчора також зрозумів, що маю бути готовим ментально. Я налаштував себе, що сьогодні гратиму. Тож не було великого сумніву, чи вийду на матч. Питання було лише в тому, скільки відсотків готовності я матиму. І сьогодні цей відсоток був дуже високим, тож я задоволений.

– Ви говорили на корті про те, як звикали до великих арен. Ваш опонент, Бен Шелтон, вже кілька разів програвав вам та Алькарасу на таких стадіях. Наскільки для вас було важливо психологічно звикнути до цих умов, і наскільки це просто питання прогресу як тенісиста?

– Це складне питання. Я не знаю. Справа не тільки в тому, на якому корті ти граєш, а в тому, на якій стадії. Чвертьфінали "мейджорів" - це одне, півфінали - зовсім інше, а фінали - ще особливіші. Ти це відчуваєш навіть до початку – під час виходу на корт, на розминці, коли намагаєшся упіймати правильні відчуття.

Іноді грати проти таких гравців, як Бен теж непросто. Він дуже молодий, має потужну подачу. Складно проти нього грати – здається, що маєш шанс, а потім він подає 140 миль на годину по лінії, і ти не можеш навіть прийняти цю подачу. Тож це і психологічне питання. Я завжди говорю, що теніс - це ментальна гра. Думаю, це поєднання досвіду, адаптації до важливих моментів і, звичайно, найголовніше – вдосконалення як гравця.