- Напиши мені, будь ласка, реферат на тему «Особливості львівської барокової архітектури» на рівні учня 8 класу.
- Зроби мені презентацію на тему «Бізнес-проєкти студентів, спрямовані на збереження довкілля»
- Створи мені бізнес-план для малого підприємства з виробництва мерчів.
- Змонтуй мені аніме, використовуючи фотографію, де я з моїми друзями.
Сотні, тисячі, мільйони таких, схожих і геть несхожих запитів надходять до Chat Gpt чи інших сайтів-операторів зі штучним інтелектом щохвилини в цілому світі. І ШІ слухняно береться до роботи й згодом видає більш-менш прийнятний результат. Або зовсім не прийнятний, якщо умови були поставлені некоректно або завдання не входило в перелік функцій чату.
Комусь це було потрібно для навчання, комусь для роботи, комусь для громадської активності, а хтось робив це просто «по приколу». І навряд чи користувач замислювався над тим, скільки кіловат електроенергії спалювалося для реалізації кожного прохання. А особливо над тим, скільки літрів води витрачалося.
Як, ви не знали, що кожен запит потребував певної кількості води? Причому в прямому, а не в алегоричному сенсі?
Так, в Україні, де запасів прісної води вистачає, це може не вигадати дуже критично. Однак у посушливих регіонах, передовсім в Африці, Латинській Америці, Південній Азії це може стати чималою проблемою. Зрештою, навіть у Європі. Наприклад, Арагон на північному сході Іспанії. Це сільськогосподарський край, де на полях вирощують кукурудзу, цукровий буряк, злаки. Де багацько фруктових садів, на яких зростають соковиті персики, черешні, груші. Також фермери вирощують знамениті арагонські оливки і мигдаль. І ще багато всього.
Звісно, фермери Арагону використовують дуже багато води для зрошування. І от тепер вони можуть наразитися на серйозну водяну конкуренцію з потужним і надзвичайно спраглим новим сусідом: великими технологічними компаніями. Американські ІТ-велетні Microsoft і Amazon інвестують мільярди у свої нові офіси на цій території поблизу Піренейський гір. Скоро там запрацюють величезні центри обробки даних, потрібні для роботи штучного інтелекту.
Іспанський уряд й уряд регіону в захваті. Адже це передбачає мільярдні інвестиції, створення додаткових робочих місць, партнерство з місцевими навчальними закладами, освітні програми для громади. Урядовці радо вітали рішення Microsoft і Amazon про переїзд до Іспанії, вбачаючи перспективи країни стати лідером у галузі технологічних інновацій та штучного інтелекту в Європі. Це йде в ногу з прагненням Європейської Унії побудувати більше центрів обробки даних на своїй території. Європейська комісія прагне потроїти потужність центрів обробки даних ЄУ протягом наступних п'яти-семи років.
Утім не варто забувати, що такі центри вимагатимуть багато мільйонів літрів води на рік. А регіон, як уже було сказано, не розбещений водними ресурсами. Тож громадські організації, які дбають про охорону довкілля, і профспілки місцевих фермерів забили на сполох.
Тривогу арагонців почули й в інших країнах Європи. Поступово на цілому континенті розгортається боротьба за воду зі штучним інтелектом. Прямо як реалізація сюжету з постапокаліптичних фільмів, де люди воюють з машинами за ресурси.
А для Європейської Унії, яка завжди наголошувала на пріоритеті екології, виникла серйозна дилема. До проблеми зміни клімату, глобального потепління, надмірного енергоспоживання додалася ще й проблема водних ресурсів для ШІ. Наразі вона ще не стоїть надміру жорстко. Ось, наприклад, за даними видання Politico, 2024 року європейська мережа центрів обробки даних спожила близько 62 мільйонів кубічних метрів води, що еквівалентно приблизно 24 тисячам олімпійських басейнів. Так, багато, але, погодьмося, ще зовсім не критично. Згідно з даними лобі водного сектору Water Europe, зі зростанням галузі споживання води, як очікується, досягне 90 мільйонів кубічних метрів до 2030 року.
До речі, ми ще не пояснили, як штучний інтелект «випиває» нашу воду. Це пов'язано з тим, що центри обробки даних генерують багато тепла і потребують постійного охолодження. Вода є ключовим елементом системи охолодження для цих центрів. Кожен запит до Chat Gpt – додаткові літри води.
Штучний інтелект наразі перебуває на ранньому періоді розвитку. З кожним роком система ставатиме потужнішою, відповідно стрімко зростатиме кількість води, яку вона споживатиме. Наприклад, споживання води компанією Microsoft майже подвоїлося за три роки – з 2020 по 2023 рік, наблизившись до восьми мільйонів кубічних метрів, більша частина якої йде на охолодження центрів обробки даних. Amazon, на жаль, не розкриває свого загального водного споживання.
У когось може виникнути логічне запитання: чому згадані проєкти Microsoft і Amazon реалізовуються в посушливому іспанському Арагоні, а не там, де проблема водних запасів не стоїть так жорстко. Професор Кевін Ґрекш з Оксфордського університету, який досліджує водні ресурси, пояснив у коментарі для Politico: «Справа в тому, що для ІТ-компаній має сенс будувати свої потужності саме в посушливих регіонах, оскільки в інших аспектах там існують оптимальні умови для роботи центрів обробки даних, які потребують великої кількості землі та низького рівня вологості».
І таких центрів щороку виникатиме чимраз більше на тлі глобальних перегонів у царині штучного інтелекту. Уряди країн-членів Євроунії рішуче налаштовані розгортати більше центрів обробки даних по всьому континенту, намагаючись наздогнати лідерів у сфері штучного інтелекту – США та Китай. Тож екологічні питання не спинять цих перегонів, а от проблеми загострюватимуться.
Чи можна в цій дилемі знайти розумний компроміс? Сподіваємося, що так. І такі намагання робляться. Наприклад, керівництво Microsoft продемонструвало новий дизайн центру обробки даних, який економно використовуватиме воду за допомогою «замкнутого циклу». Окрім того, компанія розробляє програми з використанням того ж ШІ, які допомагатимуть керувати ефективністю використання води й енергії в регіоні, забезпечуючи їхню економію. «Програми спрямовані на те, щоб перевірити оптимальність системи водопостачання, надійність трубопровідної інфраструктури та виявлення місць витоків, щоб зменшити втрати води», – пояснила керівниця відділу глобальної політики сталого розвитку компанії Microsoft Мішель Патрон.
Зрештою, поступ не зупинити. Більшість технологічних новацій – автомобілі, літаки, електростанції, фабрики тощо – тією чи іншою мірою шкодили загальному стану довкілля. Завжди доводилося йти на певний компроміс, водночас оптимізуючи процеси й мінімізуючи екологічну шкоду.
