Війна змінює долі, перетворює цивільних на захисників, а лікарів — на бойових медиків. Саме так сталося з Анастасією, відомою під позивним «Тринадцята», яка нині очолює медичну службу Павлоградського батальйону 108-ї бригади тероборони, пише «Наше місто» з посиланням на пресслужбу бригади.

На посаді Анастасія з грудня 2024 року. Попри небезпеку та шалений темп бойової роботи, жінка зізнається, що адаптувалася швидко. У мирному житті Анастасія працювала судово-медичною експерткою, а згодом свідомо обрала шлях військової медикині.

«Моє бойове псевдо “Тринадцята”, тому що ця цифра мене переслідує по життю. У мене було 13 переломів, навчалася в 13-й школі, була під 13-им номером у баскетбольній команді, по списку – 13… Хтось з побратимів сказав мені: “Будеш — “Тринадцята”!” Так і приліпилося, майже як у того чортенятка з дитячого мультика», — з усмішкою розповідає Анастасія.

На початку повномасштабного вторгнення вона перебувала в декреті — у неї двоє доньок, яким нині майже 6 і 4 роки. Заради дітей не пішла на фронт одразу, але й осторонь не залишилась. Почала волонтерити, допомагати пораненим та людям, які втратили житло. Згодом відчула потребу повернутися до професії.

«Незабаром я потрапила у медичний добробат госпітальєрів. Їздила на ротації по два тижня, потім по місяцю. А згодом так затягнуло, що вже майже постійно працювала на фронті. Тоді УДА надавала допомогу 108-й бригаді тероборони, отож подружилися. А коли я пішла відпочивати — лікувалась після травмувань та контузій — мене знайшов пан “Богард” і запропонував: “Давайте спробуємо — нам потрібен у Павлоградський бат начмед”. Я погодилась. Це було 26 грудня 2024 року», — розповідає жінка.

Службу у батальйоні починала з позиції санінструкторки — працювала на передовій лінії медичної евакуації, вивозила поранених з поля бою. Каже, що важкі моменти не залишаються в пам’яті — у свідомості вона ніби ставить «галочку» і рухається далі.

«Посада начмеда — це передусім дуже багато інформації, яку слід тримати в оперативній пам’яті, аби ефективно працювати далі, допомагати пораненим воїнам. А загалом на війні, як на війні. Якщо ти спиш не в спальнику, не з мишами — це вже клас!» — ділиться Анастасія.

Вона згадує, як одного разу прокинулася від того, що щось заплуталося у волоссі — то була миша, яка шукала тепла вночі на бойовому чергуванні. Такі дрібниці не лякають.

«Для мене умови — це другорядне. Головне, щоб хлопців не нівечило, не ранило, не вбивало. Я буду займатися будь-чим, аби цього не було. Аби всі цілі і здорові! Щоб усі наші хлопці одужали та відновились. Для мене це показник. Все інше — дрібниці», — наголошує медикиня.

З особливою повагою «Тринадцята» говорить і про своїх цивільних колег, звертаючись до них із проханням:

«Цивільним медикам хочеться нагадати, що тих хлопців, яких з великими зусиллями ми витягуємо з пекла бою, слід оточити особливою увагою та турботою. Треба, щоб цивільні колеги докладали максимум зусиль, аби вилікувати та реабілітувати наших героїв. Щоб не було так, як інколи розповідають: “Ти отримав каліцтво — далі твої проблеми”. Дуже хочу, щоб все робилося для воїнів по максимуму. Ось дніпропетровська лікарня Мечникова — молодці! Те, що вони роблять — це просто титанічний труд. Побажаю, щоб всі лікарі так працювали».

Зізнається, що під час служби іноді проходять тижні, перш ніж вона згадує, що вдома — діти. Телефонний дзвінок, сльози, і знову — до бою.

«Буває так, що через місяць лише згадую, що я — мама. У мене — діти. Від цього стає на душі моторошно. Подзвоню їм, потім поплачу — розряджусь. А їхні голоси й далі у підкірці: “Ти коли будеш? Все добре?”», — ділиться Анастасія.

А на запитання, про що мріє і що робитиме після перемоги, відповідає без паузи:

«Мрію, щоб кремлівські вожді поплатилися за злочини, які коять. Як кажуть, катюзі — по заслузі! А ми щоб повернулися до якогось більш адекватного життя, забрали назад свої землі, відбудували країну. Щоб наші діти спали спокійно, і ми з ними. Але завжди були в роботі, у двіжі! Бо з таким сусідом як рашка нам розслаблятися не варто».

Нагадаємо, Збив «шахед» рибальською підсакою: історія захисника з Дніпра, який майже голіруч знешкодив ворожий дрон.

Раніше ми писали: Мріє про майбутнє без війни для своїх дітей: історія бойової медикині з ТрО Дніпра.

Також говорили: Був бойовим медиком, водієм військової вантажівки та оператором дронів: історія захисника з ТрО Дніпра.

Фото: 108 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ.

Категорія: Війна, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра