Європейський текстильний ринок переживає не найкращі часи: скорочення підприємств і зниження обсягів виробництва останніми роками спостерігаються в багатьох країнах ЄС. В Україні ж до глобальних викликів ринку додається ще й виклики воєнного часу. Та попри це, наші виробники, загартовані постійними змінами та необхідністю адаптуватися, виявилися більш гнучкими, ніж їхні європейські колеги.
Частково через це інтерес до українського текстилю в ЄС стрімко зростає. До того ж європейські компанії активно шукають альтернативи азійським постачальникам через загальну політичну та економічну нестабільність. А саме, надають перевагу географічно близьким партнерам, які здатні виконувати невеликі замовлення за короткі терміни. Тож український текстиль має потенціал стати ключовим гравцем європейського ринку.
За три роки ми розширили експорт до восьми країн Європи. І ось, які переваги українських виробників найчастіше відзначають європейські постачальники.
Справжня сила українських виробників – майстерне використання матеріалів і впровадження сучасних технологій виробництва. Наші підприємства неймовірно гнучкі та здатні швидко опановувати нові методи роботи та технологічні процеси.
При цьому, українська текстильна промисловість поки що не може похвалитися власною сировинною базою. Ми ще не вирощуємо бавовну, а виробництво льону та конопель тільки починає відроджуватися. Більшість сировини імпортується, що створює певну залежність від закордонних постачальників.
Викликом залишається нестача підприємств повного циклу, які займаються не лише пошиттям, але й виготовленням та обробкою тканин. Проте ті компанії, які ризикнули інвестувати в такі технології, сьогодні мають стабільні замовлення від європейських партнерів. Адже й на європейському ринку таких підприємств не так багато.
Аналізуючи цінову конкурентоздатність українського текстилю, можна помітити цікавий парадокс. З одного боку, багато вітчизняних виробників свідомо обирають преміум сегмент ринку та встановлюють ціни, які нерідко перевищують цінники відомих європейських брендів середнього цінового сегмента. Наприклад, вартість виробів деяких українських марок може значно перевищувати ціни на аналогічну продукцію світового бренду мідл-маркету Massimo Dutti.
З іншого боку, ті українські виробники, які пропонують обґрунтовану цінову політику, демонструють чудову конкурентоздатність на європейському ринку. Вартість робочої сили в Україні, попри постійне зростання, все ще нижча за європейську. Це дозволяє утримувати прийнятні ціни на готову продукцію.
Ключову роль у формуванні конкурентної ціни відіграє й вартість енергоресурсів та логістичні витрати. В умовах війни ці фактори зазнали істотних змін: електроенергія здорожчала, логістичні маршрути ускладнилися. Проте навіть за цих обставин українські виробники, які розумно калькулюють свої витрати й встановлюють адекватну маржу, залишаються привабливими партнерами для європейських компаній.
Важливо розуміти, що на сучасному ринку споживачі шукають не просто низьку вартість, а оптимальний баланс між ціною та якістю. Українські бренди, які пропонують високоякісну продукцію за помірними цінами, мають значно більше шансів на успіх, ніж ті, хто намагається штучно позиціювати себе в люксовому сегменті без відповідного підґрунтя.
На відміну від азійських конкурентів, українські виробники можуть запропонувати швидку і набагато дешевшу доставку товарів до європейських клієнтів. Це істотно скорочує терміни від замовлення до отримання продукції та дозволяє оперативно реагувати на будь-які зміни потреб ринку.
Крім того, українські підприємства демонструють неабияку гнучкість. Близька ментальна спорідненість з європейцями дозволяє нам краще розуміти їхні очікування та вимоги. Ми можемо швидко адаптуватися, внести необхідні корективи в продукцію, відправити зразки на узгодження – і все це відбувається у стислі терміни та з високою якістю виконання.
Особливо цінною є можливість виконувати індивідуальні замовлення та виробляти малі партії продукції – від 50 одиниць. У світі, де персоналізація та нішовість стають дедалі вагомішими трендами, здатність працювати з невеликими обсягами – це справжня конкурентна перевага. Азійські виробники здебільшого вимагають замовлень контейнерного масштабу, а для багатьох європейських брендів, особливо невеликих, це невигідно.
З одного боку, автентичні елементи української культури слугують цікавою особливістю, що вирізняє нашу продукцію на європейському ринку. Тим більше етнічна вишивка вже котрий рік є одним із найбільш гарячих трендів. Проте українські виробники мають розуміти специфіку різних європейських ринків: те, що популярне у Франції, може не знайти попиту в скандинавських країнах, які тяжіють до мінімалізму та стриманості.
Однак, створення унікальних колекцій з етнічними елементами однозначно є потужною конкурентною перевагою, особливо в сегменті одягу. Щодо домашнього текстилю, тут ситуація дещо інша. На цьому ринку головними критеріями вибору залишаються якість, функціональність та ціна. Втім, і тут колоритні мотиви можуть стати родзинкою та вдало поєднуватися зі сучасним дизайном.
Серед міжнародних партнерів та іноземних виробників розмови про екологічність та сталий розвиток у текстильній промисловості часто сприймаються скептично, особливо в умовах економічної кризи. Проте не варто недооцінювати значущість екологічного тренду в довгостроковій перспективі.
Для України впровадження практик сталого розвитку на текстильних підприємствах – складне завдання, особливо під час війни, в період перебоїв з електропостачанням та інших інфраструктурних проблем. Однак ті компанії, які все ж інвестують в екологічні технології, отримують значну перевагу на європейському ринку, особливо в сегментах преміум та люкс.
Сертифікація продукції відповідно до європейських екологічних стандартів, таких як OEKO-TEX, стає дедалі важливішою для виходу на ринки ЄС. Залежно від типу продукції та цільового ринку, відповідні сертифікати можуть бути обов'язковою умовою для експорту. Тож компанії, які своєчасно отримують необхідні сертифікати, значно спрощують собі шлях до європейського споживача.
Висока якість продукції, гнучкість виробництва, географічна близькість до ЄС та здатність швидко адаптуватися до ринкових змін – усе це робить українських виробників привабливими партнерами для європейських компаній.
А от перспективи подальшого розвитку залежать від їхньої здатності інвестувати в сучасні технології, впроваджувати інновації та відповідати міжнародним стандартам якості. Не менш важливим фактором є державна підтримка галузі, зокрема фінансування участі українських компаній у міжнародних виставках та торгових місіях.
На мій погляд, міжнародний розвиток української текстильної галузі має стратегічне значення для економіки. Це не лише нові робочі місця та валютні надходження, але й підвищення престижу країни на світовій арені. Особливо в часи, коли кожен успішний український бізнес стає своєрідним амбасадором України у світі.
Маємо всі передумови для того, щоб український текстиль став знаком якості на європейському ринку. Тож потрібно лише продовжувати рухатися вперед, всупереч труднощам, та розумно використовувати переваги, що вже маємо.
