Це не просто спальний район, а майже самостійне місто в межах Одеси. Понад 150 тисяч мешканців, своя інфраструктура, ринки, лікарні, школи. Район забудовувався у кілька хвиль: від знайомих хрущовок до сучасних новобудов. На місці колишніх степів виріс цілий мікрорайон із промовистою назвою – «Поле чудес».
Лузанівка: ця територія відома широким природним пляжем. Пологий вхід, рівне дно, безпечна глибина – усе це робить його комфортним для дітей, людей похилого віку й маломобільних груп. У 1950-х сюди літали пасажирським літаком! Він курсував із аеродрому «Застава» просто до пляжу. А ще раніше до центру Одеси можна було дістатись катером – за 30 хвилин. Причал був саме у цій місцевості.
Історично – промислове серце не лише району, а й усього міста. Тут з XIX століття з’являлись перші склади, залізничні гілки й логістичні хаби. Цю піщану косу між лиманами заселили ще тоді, коли море відступило, лишивши вузький прохід. З роками район поріс заводами, а у 90-х почав змінюватись: замість великих підприємств прийшов дрібний бізнес. Але Пересип і досі – важлива транспортна артерія міста. Якщо тут затор – зупиняється пів Одеси.
Контрастний, але затишний район. Тут поруч стоять старі хати з дровами у дворі та багатоповерхівки, а серед двориків – сливи, вишні й деінде півні. Це не хаос, а впорядковане планування, яке лишилось ще з ХІХ століття. Колись тут навколо річки формувались перші вулиці, де згодом жили портові працівники.
Назва «Пересипський» – історична. Саме так район називали ще у XIX столітті. Та з приходом нових режимів назви змінювались: Пересипсько-Слобідський, Ленінський, згодом – Суворовський. Лише у 2023 році місто повернуло району його справжнє ім’я – Пересипський.
Але чому він узагалі був Суворовським? Що зробив Суворов для Одеси? Нічого. Він тут не жив, не працював, не воював. Зате залишив слід в іншій історії.
Детальніше дивіться у нашому відео.
Так, Олександр Суворов був успішним полководцем. Але водночас – учасником масових репресій:
Попри все, за життя Суворов отримував численні титули, нагороди, маєтки та кріпаків. Його постать досі активно використовують у пропаганді – як у сучасній Росії, так і в невизнаному Придністров’ї. Так, він став знаковою фігурою в історії російської імперської армії, але для України це не герой і не символ, з яким варто асоціювати свої вулиці чи райони.
