У колекції Національного музею історії України зберігається унікальна пам’ятна шабля, яка призначалася не для бою, а для вшанування пам’ятних подій. Вона нагадує літопис, який фіксує хроніку формування уявлень про державність. Нині цей експонат представлений на виставці «Мазепа. Стратегія європейської України» у заповіднику «Києво-Печерська лавра».
Шаблю виготовив у середині XVIII століття невідомий майстер, вона не призначалася для бою, а зберігати пам’ять про важливі моменти історії. На її срібних пластинах зображені гравюри з історичними сценами. Їхня послідовність передає уявлення про формування держави як простору права, рівності та спільного управління, стверджують історики.
«Цей клинок розповідає про традиції, з яких виростала політична культура Гетьманщини. Вона не виникла на порожньому місці: козацька державність спиралася на досвід, закладений ще в унійній добі Речі Посполитої. Саме тому шабля-меморія розміщена на виставці поруч із шаблею Івана Мазепи та клинком кримського хана Сагіб Ґерея як символ тяглості, не менш важливий за бойову зброю, що здобувала права», – розповіли на сторінці заповідника «Києво-Печерська Лавра».
Як пояснив кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Скарбниці Національного музею історії України Олексій Савченко, ця зброя розповідає не лише про якогось діяча, а про цілий державний лад – принципи, історичні основи та уявлення про спільне управління. Шабля-меморія розповідає про підвалини формування козацької держави: традиції вибору, права та самоврядування, що сформувалися ще в Речі Посполитій.
Шаблю, ймовірно, виготовили на території Польщі. Не зафіксовано ані ім’я власника, ані майстра. «Натомість її сенс говорить про політичну спадкоємність, право як основу державності, участь українських земель у формуванні європейських політичних практик», – каже Олексій Савченко.
На піхвах шаблі зображені сцени з історії Речі Посполитої – держави, історію якої впродовж XVI-XVIII століть спільно творили поляки, литовці та русини (українці).
«Саме на нього згодом посилатиметься гетьман Пилип Орлик у преамбулі до Конституції 1710 року, відомої як перша українська Конституція. А на звороті шаблі – латинський напис memoria comminitatis. З латини це перекладається як “на памʼять про об’єднання”, який прямо відсилає до Люблінської унії», – каже дослідник.
Цей союз не лише змінив карту Центрально-Східної Європи, а й створив нові політичні умови для української еліти, відкривши доступ до прав, парламентської участі та судочинства.
