Роман Теренчин / © Еспресо
Звільнений з російського полону житель Прикарпаття Роман Теренчин розповів, які жахи і катування йому довелося пережити в російській неволі. Бійця особливо жорстоко катували, коли дізналися, що він служить у 95 бригаді, а родом — із заходу України.
Роман потрапив у полон 19 грудня 2022 року у Серебрянському лісі. Він випадково зайшов на ворожі позиції і потрапив в оточення.
«Побачив від себе зліва ворогів, хотілось обійти, але виявилось, що вони не такі вже й тупі. Почалася стрілянина. Мені просто пощастило, бо я впав, якраз кулемет по мені працював. А коли вже підвівся, то вони вже були біля мене. Притягнули на свої позиції і зняли з мене берці. Якийсь їхній, ймовірно, командир каже: „Ого, які в нього хороші берці, давай їх сюди“. Почали копати ногами і визули. Був якийсь час без взуття, а потім вони принесли якісь старі й порвані капці. Після цього перевезли в Кремінну і закинули в підвал», — згадує боєць.
Саме там його почали жорстоко катувати.
«Спочатку просто били. А потім, уже під вечір зав’язали очі, аби я не бачив нікого, зв’язали руки й почалися справжні тортури. Ніс поламали, ногу битою, яка на ній теж зламалась, упритул прострілювали ногу. Обпалювали тіло, правий бік», — розповідає військовий.
За словами Романа, коли росіяни почули, що він родом із заходу України і з 95-ї бригади, то взагалі оскаженіли і навіть хотіли стратити.
«Зліва ножем різали, проколи були. Два рази витягували на розстріл: ставили на коліна і стріляли над головою. Таким чином вони ще й чинили психологічний тиск. Після цього перевезли ще в інше місце, скинули з КАМАЗа на землю, просто як мішок кинули, а я вже йти самостійно не міг, бо ж нога прострелена і поламана була. Сказали мені: „Повзи“. Я ще трохи повз, вони стріляли там де я повз. Перед самою ямою, в яку мене кинули, вивернули ногу повністю в іншу сторону, в мене був відкритий перелом. Я лежав у цій ямі, і зі мною був ще один наш військовий», — зазначає боєць.
Далі його відправили до медичного батальйону. Роман згадує, що загалом їх було четверо полонених разом. Троє вижило, а четвертому так і не надали медичної допомоги, і він загинув від побоїв і поранень.
«Уже в камері до нас приїжджав російський спецназ, як вони казали — для профілактики, щоб ми там не розслаблялися. Тоді починались крики, моральний тиск створювали. Вже там мене не дуже били, бо я був важкий поранений і фактично не вставав, був лежачий. А з тих, хто був здоровіший, то знущались», — додав Роман.
За час перебування у полоні у Романа народився наймолодший син, якого вирішили назвати на честь тата. Коли військовий потрапив у полон, його дружина була на 5 місяці вагітності.
«Ромчик уже трохи по відеозв’язку звик до тата, тому не боявся. Коли чоловік був у полоні, ми підходили до його фотографії й гладили її. Тому син запам’ятав і при зустрічі поцілував тата і погладив — як на фото. Сидів на колінах, помішував татові каву, разом гралися», — розповіла його дружина Ольга Теренчин в інтерв’ю прикарпатському виданню «Вікна».
Нагадаємо, в ГУР підтвердили автентичність моторошного фото військовополоненого з випаленим на шкірі написом «Слава Росії».
