Володимир Путін / © Getty Images

В умовах значної невизначеності з американського боку, важливо розглянути п’ятничну зустріч крізь призму інтересів Володимира Путіна. Для російського лідера ця подія стала несподіваною перемогою, яку він може використати для пом’якшення загрози від санкцій адміністрації Трампа та одночасного продовження військових операцій.

Про це йдеться в статті Bloomberg.

На початку цього року Путін вдало скористався складною ситуацією в американському політичному середовищі, щоб просунути мирні переговори по Україні та економічне переоснащення відносин з Москвою. Незалежно від потенційних компромісів, на які був готовий піти Трамп, включаючи можливе послаблення санкцій, Путін сприймав це як стратегічну нагоду. Оскільки США скоротили пряму військову підтримку України, віддаючи перевагу грошовим траншам, Москва активізувала свої зусилля на фронті, використовуючи ослаблення позицій Києва. Навіть Трамп змушений був визнати, що його переграли.

З наближенням 8 серпня — дати, коли США планували запровадити нові санкції проти Росії через її непоступливість — Путіну вдалося з допомогою свого переговорника Віткова розробити стратегію, яка дозволила стримати американські дії та одночасно покращити власні позиції. Все проходить за його планом, він отримує вигоду майже без зусиль.

Важливою складовою стратегії було виключення Володимира Зеленського з переговорного процесу. Путін наполягав на двосторонніх переговорах з Трампом, розуміючи, що присутність українського президента ускладнила б ситуацію та вимагала б справжніх домовленостей. Так Росія може запропонувати умови, прийнятні для адміністрації США, які Київ ніколи не погодиться прийняти. Це звільняє Путіна від критики і перекладає відповідальність на Зеленського, якого Трамп неодноразово звинувачував у блокуванні миру.

Ще одна ціль Путіна — вибір місця зустрічі, що слугує символом його повернення до світової політики. Саміт на Алясці, території, яка колись була частиною Російської імперії, має підкреслити, що Путін більше не вигнаний лідер, який уникає міжнародних поїздок через загрозу арешту за ордером Міжнародного кримінального суду. Цей візит стане його першим до США за межами ООН з 2007 року, і він послужить демонстрацією як його реабілітації на світовій арені, так і підтвердженням історичного значення Росії як великої держави.

Саме отримання запрошення на переговори для Путіна вже є суттєвим успіхом. Якщо ж під час саміту вдасться відтермінувати американські санкції або домовитись про “мирний” план, який призведе до розколу між Україною і її західними партнерами, це буде ще більш вигідно Кремлю. Проте справжнє довготривале припинення бойових дій вимагатиме значного посилення тиску — не лише фінансового, а й військового, а також ретельної підготовки. За повідомленнями німецького видання Bild, минулого тижня представники Кремля та Путіна поводились нервово під час зустрічі з американським посередником, який був здивований пропозиціями російської сторони.

Навіть якщо Віткофф допустив помилки у оцінках, президент Трамп уже озвучив ідею про можливий обмін територіями — хоча офіційно це не підтверджено. Здається, Москва готова розглядати варіант, за якого Україна передасть під контроль Росії частини Донбасу, поки що не окуповані, в обмін на припинення бойових дій. Такий крок не є фактичним обміном територіями, а радше тимчасовим передаванням контрольованих земель задля встановлення перемир’я, яке, ймовірно, буде нестійким. За інформацією Bild, Росія могла також наполягати на тому, щоб Україна першою вивела війська з більших територій Херсонської та Запорізької областей, які Кремль оголосив анексованими, але які досі не контролює.

Крім того, Кремль, ймовірно, готовий запропонувати припинення авіаційних бойових дій, щоб уникнути нових санкцій, хоча це здається меншою поступкою. На відміну від початку війни, нині Україна завдає серйозної шкоди російським військовим і енергетичним об’єктам за допомогою новітніх безпілотників і ракет. Зокрема, нещодавно українські сили вразили завод із виробництва систем наведення ракет у Нижньому Новгороді, що свідчить про посилення атак далеко від фронту. На цьому етапі повітряне перемир’я може бути вигідним обом сторонам.

Українська сторона усвідомлює, що для припинення війни доведеться поступитися частиною територій. Проте ці поступки мають бути схожими на історичні приклади, як-от угоди зі СРСР після Другої світової війни, коли Західна Німеччина зберегла суверенітет над більшістю своєї території, попри контроль Радянського Союзу над східною частиною країни. Така угода дозволила створити мирне і процвітаюче суспільство, незважаючи на розділ країни.

Немає жодних ознак, що Путін прагне подібного компромісу. Йому потрібно зовсім інше — контроль над демілітаризованою Україною та визнання сфери впливу Росії в Європі без втручання НАТО і США. Він відкрито заявляє, що готовий говорити про припинення вогню лише після “усунення корінних причин” війни.

Щодо саміту Трампа і Путіна — час і місце для нього знайдуться, але навряд чи це станеться вже цього тижня на Алясці.

Раніше скепсис щодо саміту на Алясці висловив керівник Групи з питань Росії та геопросторової розвідки Інституту вивчення війни Джордж Баррос. Він зазначив, що Кремль намагатиметься використати зустріч з президентом США Дональдом Трампом для розколу між США та Європою.