Впродовж останніх півтора року Київрада підтримала перейменування майже 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом. Також у межах дерусифікації була перейменована вулиця радянського космонавта Владислава Волкова, який у 1971 загинув на космічному кораблі «Союз-11» під час повернення на Землю, разом з космонавтами Віктором Пацаєвим та Георгієм Добровольським.
Владислав Волков народився і прожив усе життя в Москві, а похований у Некрополі Кремлівської стіни.
У червні 2022 року експертна комісія рекомендувала додати вулицю Космонавта Волкова до переліку міських об’єктів, чиї назви асоціюються з російською федерацією або її союзниками. Вона виникла у середині XX сторіччя, під час забудови Лісового масиву, з 1971 року отримала назву на честь Владислава Волкова.
У межах деколонізації топоніміки Києва мешканці столиці мали змогу шляхом рейтингового голосування у застосунку «Київ Цифровий» обрати нову назву для цієї вулиці. Найбільше голосів (12 146) отримала пропозиція перейменування її на честь першого українського космонавта Павла Поповича.
Павло Романович Попович народився 5 жовтня 1930 року в селищі Узин на Білоцерківщині, яке нині є містом. Його дитинство та юність пройшли в непростих умовах повоєнного часу: він навчався у школі, одночасно працюючи кочегаром на заводі.
Після завершення навчання Павло здобув фах столяра в ремісничому училищі Білої Церкви, а згодом продовжив освіту в Магнітогорському індустріальному технікумі, де паралельно займався авіацією у місцевому аероклубі.
Шлях до неба розпочався для нього з Качинського військового авіаційного училища, яке він закінчив у 1954 році. Відтоді служив у військових частинах ВПС, а у 1960 році був зарахований до першого загону радянських космонавтів, невдовзі ставши секретарем партійної організації загону.
Його зоряний час настав 12 серпня 1962 року, коли він здійснив перший у світі груповий космічний політ на борту «Восток-4». Ця місія мала важливе значення: екіпажі двох кораблів провели перші експерименти з радіозв’язку між космонавтами, здійснили взаємне фотографування та виконали широкий спектр науково-технічних досліджень. Одним із завдань було навіть тестування системи знищення ворожих супутників шляхом тарана власним апаратом.
До того космічні польоти здійснили лише четверо людей: Юрій Гагарін, Герман Тітов, а також американці Джон Гленн і Скотт Карпентер. У 1962 році груповий політ «Восток-3» і «Восток-4», у якому Попович провів майже три доби на орбіті, став значним досягненням у розвитку космонавтики.
Під час польоту Павло Попович керував орієнтацією корабля вручну, демонструючи майстерність пілотування в космосі. А найбільш символічним моментом стало виконання ним української пісні «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю». Це була перша в історії пісня, що прозвучала у космосі.
«Коли літав, згадував Україну, мій рідний Узин, тополі край дороги, верби над Россю, дім, у якому виріс, рідних, друзів. І так закортіло додому…» —розповідав згодом легендарний космонавт.
За цей політ та внесок у розвиток космонавтики Павло Попович отримав звання Героя Радянського Союзу, назавжди закарбувавши своє ім’я серед перших космічних досліджень.
Про особисте життя космонавта відомо, що він був одружений двічі. Від першого шлюбу з Мариною Лаврентіївною Попович у нього народилися дві доньки—Наталія та Оксана.
У липні 1974 року Павло Попович здійснив свій другий космічний політ, очоливши екіпаж корабля «Союз-14» та орбітальної станції «Салют-3». Його напарником був бортінженер Юрій Артюхін. Місія тривала 15 діб 17 годин 30 хвилин і передбачала масштабну програму наукових досліджень.
Космонавти вивчали біологічні процеси в умовах космосу, проводили експерименти для оптимізації робочих режимів на борту станції, а також досліджували геолого-морфологічні особливості земної поверхні, атмосферні явища й фізичні характеристики космічного простору. Окрім наукових завдань, екіпаж виконав дослідження, пов’язані з військово-промисловим комплексом СРСР.
Окрім польотів, Попович відігравав ключову роль у формуванні Зоряного містечка як спільноти космонавтів, був активним у громадському житті та популяризував космічні дослідження.
У 1978-1989 роках Павло Попович обіймав посаду заступника начальника Центру підготовки космонавтів імені Юрія Гагаріна, де займався навчанням та підготовкою нових поколінь космонавтів.
У 1999 році він очолив Український союз космонавтів, до якого входили видатні українські космонавти. Загалом у космосі побували 20 вихідців з України, і Павло Попович сприяв їхній підтримці та популяризації їхніх досягнень.
З 1964 до 1988 року він був депутатом Верховної Ради Української РСР, а у 2005 році його внесок у підвищення міжнародного авторитету України було відзначено орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня.
Павло Попович пішов із життя у ніч на 30 вересня 2009 року у своїй квартирі в Гурзуфі. Причиною смерті легендарного космонавта став інсульт. Йому було 78 років.
Він залишив значний слід у світовій космонавтиці, ставши першим українцем у космосі та двічі здійснивши космічні польоти.
Ім’ям легендарного космонавта названі вулиці у багатьох містах України, зокрема: у Рівному, Херсоні, Житомирі, Дніпрі, Кропивницькому, Кривому Розі, Білій Церкві, Покровську та в інших містах.
Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: Нові адреси Києва: проспект Леоніда Каденюка на лівому березі.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
