Чоловіча збірна України з волейболу відіграла перший тур дебютної для команди Ліги націй в історії. Виступили наші волейболісти цілком пристойно, зважаючи на рівень суперників. У кожній із чотирьох проведених зустрічей вдалося набрати як мінімум очко.
Перед оглядом безпосередньо матчів збірної в еліті світового волейболу варто згадати, як українцям вдалося туди потрапити.
Минулого сезону перед стартом Золотої Євроліги хіба тільки затятий оптиміст міг вірити, що чоловічій збірній України буде до снаги пробитися в Лігу націй. Конфлікт між провідними гравцями збірної на чолі з капітаном Олегом Плотницьким і федерацією волейболу з президентом Михайлом Мельником тривав як мінімум рік.
У квітні 2024-го замість латвійця Угіса Крастіньша, який очолював нашу команду протягом восьми років, головним тренером було призначено аргентинця Рауля Лосано. Саме за Крастіньша відбувалося становлення так званого "золотого покоління" збірної. Під його орудою українці вигравали Золоту Євролігу-2017, доходили до чвертьфіналів чемпіонату світу-2022 та чемпіонату Європи-2023.
Однак чим далі, тим більше здавалося, що латвієць перестав бути головним у роздягальні команди. Цю роль перебрав на себе, безумовно, найкращий волейболіст України останніх років Плотницький.
Після зміни тренера конфлікт гравців та федерації перейшов на новий рівень. Восьмеро волейболістів або відмовилися грати за збірну в сезоні-2024, або не надали аргументованих пояснень стосовно свого неприїзду до її лав. З цієї вісімки п’ятеро – Олег Плотницький, Василь Тупчій, Ілля Ковальов, Дмитро Терьоменко, Горден Брова – були гравцями стартового складу. А основного зв’язуючого Віталія Щиткова відрахували з команди ще перед невдалою олімпійською кваліфікацією восени 2023 року.
Таким чином, Лосано зіткнувся з величезними проблемами. Золоту Євролігу довелося грати навіть не другим, а, скоріше, напівтретім складом, де з основних гравців залишився єдиний центральний блокуючий Юрій Семенюк. Він став новим капітаном збірної.
Взагалі, Семенюк є неординарною особистістю. Юрій прийшов у волейбол у віці 20 років, а до цього працював вантажником у будівельному гіпермаркеті, де на юнака зростом 210 см випадково звернули увагу і запросили на тренування. Тепер же 31-річний Семенюк грає в одному з найкращих клубів Європи, польському "Проект Варшава", з яким уже встиг виграти єврокубок – Кубок виклику.
Всіх інших збірників Лосано довелося вибирати з-поміж гравців української Суперліги, яка, м’яко кажучи, не є топовою на європейському рівні. Деякі рішення тренера виглядали неоднозначними, адже, наприклад, основним діагональним став 22-річний Данило Уривкін, який не був гравцем стартового складу в його клубній команді, "Епіцентрі-Подоляни".
Проте все склалося якнайкраще.
Вже у першому матчі вдалося обіграти чвертьфіналістів ЧЄ-2023 румунів, і, здобувши загалом чотири перемоги у п’яти матчах, українці достроково забезпечили собі участь у Фіналі чотирьох. У міні-турнірі найкращих збірних наша команда спочатку впевнено обіграла чехів, узявши реванш за поразку на попередній стадії турніру, а потім у чотирьох сетах здолала й господарів, хорватів.
Далі на Україну очікувала участь у Кубку претендентів, змаганні восьми команд із різних континентів, найкраща з яких отримувала право зіграти у сезоні-2025 у Лізі націй. Там наша збірна через проблеми зі здоров’ям у низки гравців виступала уже точно третім складом і змогла перемогти лише чилійців.
Проте цього виявилося достатньо, адже найкраща за рейтингом команда серед учасників Кубку претендентів автоматично проходила в еліту світового волейболу. Нею і виявилася Україна.
Ліга націй цього сезону розширилася з 16 до 18 команд, кожна з яких проводить по 12 матчів. У плейоф виходять 8 команд, які визначають переможця турніру за олімпійською системою. Вилітає одна збірна.
Перед стартом змагання доводилося читати протилежні думки щодо шансів нашої збірної в ЛН. Хтось вважав, що Україна посяде останнє місце, але вистачало й людей, які вірили в потрапляння до плейоф. Кого точно не було, так це байдужих (привіт футбольній збірній).
Поточного сезону майже всі "відмовники" повернулися до складу. Винятком став лише Плотницький, який заявив про завершення своєї кар’єри у національній команді. Найкращий волейболіст країни й MVP волейбольної Ліги чемпіонів-2025 так і не зміг побороти зіркову хворобу. Шкода, але інтереси збірної мають завжди бути вищими за інтереси окремих гравців.
Окрім екскапітана команди, у першому турі, що проходив у Бразилії, через травми не змогли взяти участь двоє центральних блокуючих – Владислав Щуров та Максим Дрозд – та ліберо Ярослав Пампушко. Раптові проблеми зі здоров’ям останнього призвели до того, що збірна України змушена була заявити лише одного номінального ліберо, Олександра Бойка.
Стартовий склад команди фактично по всіх позиціях можна було передбачити заздалегідь. Центральні блокуючі – Юрій Семенюк, "Проект Варшава", Польща та Валерій Тодуа, "Бендзин", Польща. Догравальники – Дмитро Янчук, "Епіцентр-Подоляни" та Ілля Ковальов, "Барком-Кажани". Діагональний – Василь Тупчій, "Барком-Кажани". Зв’язуючий – Віталій Щитков, "Епіцентр-Подоляни". Ліберо, зрозуміло, Олександр Бойко, "Епіцентр-Подоляни".
На жаль, основні гравці збірної України наразі серйозно переважають тих, хто може їх замінити на майданчику. Тому на стартовий склад випало велике навантаження – зіграти чотири матчі проти сильних суперників за п’ять днів фактично без замін, у тому числі, три гри поспіль. Тільки обидва зв'язуючі, Щитков та Юрій Синиця, провели на майданчику приблизно рівну кількість часу.
Забігаючи наперед, це серйозно відбилося на результатах нашої команди.
Вистачало питань по складах і в інших збірних. Хто дав своїм лідерам відпочити після важкого сезону, а в кого йде зміна поколінь. Американці, наші перші суперники й третя команда світового рейтингу, привезли до Бразилії суттєво оновлений та омолоджений склад. Навіть попри це, збірна США вважалася фаворитом у протистоянні з Україною, 14 командою світу.
Збірна України очевидно переважала суперників у перших двох партіях і впевнено їх виграла. У третьому сеті американці зі старту змогли відірватися на 3-4 очки, однак вчасний таймаут від Лосано вирівняв ситуацію й у кінцівці наші волейболісти дотиснули суперника.
3:0 у стартовому матчі проти третьої команди світового рейтингу. На такий дебют важко було сподіватися навіть з урахуванням питань по складу в суперника.
Після дня відпочинку збірна України зустрілася з командою Куби. Зараз ця команда далека від досягнень команди зразка 90-х років минулого століття, однак завдяки потужності та пластичності її гравців кубинці є незручними суперниками для наших волейболістів. Два роки тому, теж у Бразилії, під час олімпійської кваліфікації Україна без шансів програла 0:3, не вийшовши з 20 очок у кожній з партій.
Нині ж гра була рівною, команди почергово забирали по сету, а тай-брейк залишився за українцями. Друга перемога у двох матчах! І найбільша кількість блоків у матчах збірної за 4 роки – 17.
А далі визначальним фактором стала втома нашої команди. Наступна гра проти грізних бразильців розпочалася приблизно через пів доби після виснажливої зустрічі з кубинцями. Господарі постаралися з розкладом матчів.
Перші два сети все одно проходили за повної переваги українців. Особливо другий, коли Василь Тупчій видав серію з трьох ейсів поспіль. 19:25, 14:25 – такого домашні трибуни точно не очікували.
На жаль, на цьому успіхи нашої команди скінчилися. Як після зустрічі сказав Дмитро Янчук, в першу чергу, не вистачило не фізичних сил, а емоцій. Не можна сказати, що боротьби не було, але бразильці виглядали сильнішими і закономірно перемогли у наступних трьох партіях. Тим не менш, одне очко в них забрати вдалося, адже за поразку 2:3 у волейболі команда заробляє один заліковий пункт. Переможець отримує два очки.
Останнім став матч проти команди Ірану. Перед стартом Ліги націй саме цю зустріч багато хто вважав найголовнішою в турі у світлі можливої боротьби за збереження прописки в еліті світового волейболу. Адже іранці знаходилися нижче за нашу команду в рейтингу (15 місце).
Виграти не вдалося. Хоч цього разу між матчами було трохи більше доби, однак повноцінно відновитися у гравців не вийшло. Перший і третій сет залишилися за українцями, а кінцівка четвертого та п’ятий виявилися повністю проваленими. Заміни Янчука на Полуяна та Тупчія на Уривкіна виглядали трохи запізнілими, а можливо, нічого не змінили б все одно.
Все-таки ми не бразильці, які можуть собі дозволити посадити на лаву свого лідера Дарлана і без нього на майданчику виграти три партії поспіль. Рівноцінної другої шістки збірна України не має. А навантаження на лідерів випало настільки серйозне, що у п’ятому сеті гри з іранцями Юрія Семенюка почали хапати судоми.
У підсумку збірна України за чотири матчі набрала сім очок та посідає сьоме місце у турнірній таблиці. На четвірку з плюсом за п'ятибальною шкалою оцінки наша команда точно заслужила.
Лідирують поляки з максимальними 12 пунктами, і вони єдині, хто виграв усі чотири зустрічі. Нуля в графі перемог не має жодна збірна. Явних аутсайдерів наразі не простежується.
Після невеликої паузи, розіграш Ліги націй продовжиться. З 25 по 29 червня збірна України проведе ще 4 матчі в межах турніру. Тур пройде у болгарському Бургасі. Суперниками зокрема будуть переможець і фіналіст минулорічного розіграшу ЛН, команди Франції та Японії. Ще двома суперниками стануть збірні господарів, Болгарії, та Туреччини. Тепер уже три перші матчі наша команда вимушена буде зіграти без дня відпочинку.
