Солодкий перець – одна з найулюбленіших овочевих культур українських городників. Проте не кожен може похвалитися по-справжньому багатим урожаєм. Щоб уникнути втрат і зібрати повен кошик соковитих плодів, необхідно дотримуватися кількох важливих правил догляду саме у другій половині літа. Чим допомогти перцю плодоносити краще наприкінці сезону пише AgroWeek.
Серпень часто приносить неприємний сюрприз: рослини наче завмирають, зупиняють ріст, а зав’язі або не з’являються, або швидко обпадають. Багато хто вважає, що справа у нестачі добрив, тож поспішає внести підживлення. Але головна причина – не у харчуванні, а в погодних умовах. Перець – теплолюбна культура, що походить з тропіків, і при зниженні температури нижче комфортної межі (денні +26-28°C, нічні не нижче +18°C) ріст і розвиток припиняються, навіть якщо ґрунт багатий на поживні речовини.
У прохолодну погоду добрива не засвоюються, а лише накопичуються в ґрунті. Це може не тільки не допомогти, а й зашкодити рослинам, викликаючи токсичні реакції. Тому підгодівлю проводять лише тоді, коли погода стабільно тепла, а ґрунт зволожений, але не перезволожений. У такому випадку найкраще застосовувати комплексне мінеральне добриво.
У серпні та вересні найбільш ефективними стають позакореневі обробки – обприскування листя слабким живильним розчином (не більше 0,25% концентрації). Таку процедуру доцільно проводити у ранкові години або після заходу сонця, у похмуру погоду. Для зняття стресу та підтримки загального стану рослин можна застосовувати стимулятори росту на основі органічних кислот.
Перець дуже чутливий до хлору. У тепличних умовах хлоровмісні добрива краще не використовувати взагалі, адже там вони не змиваються дощами, як у відкритому ґрунті, і можуть завдати шкоди.
Незважаючи на те, що стебла перцю частково дерев’яніють, вони все одно залишаються крихкими. Тому високорослі сорти потрібно регулярно підв’язувати. Оптимально робити це через 10-12 днів після висадки, закріплюючи основне стебло під першим розгалуженням. Бічні пагони формують так, щоб залишити 2-3 найміцніші гілки, решту прищипують. Подальше формування можна вести вертикально або за V-подібною схемою.
У карликових сортів зазвичай достатньо одного підв’язування, а іноді й зовсім можна обійтись без нього. Але навіть у таких кущах слід видаляти зайві квітки, особливо ті, що з’являються в місцях розгалуження основних пагонів, це допоможе краще розвинутись плодам, які вже формуються.
На кожному новому розгалуженні варто залишати лише один сильний пагін, який стане наступним основним. Слабший відгалужений пагін можна обрізати після першого листка, залишивши лише один плід.
Поширена думка про необхідність прищипування верхівки головного стебла має сенс, але варто застосовувати цей метод обережно. Якщо погода стабільна, а плоди добре ростуть, верхівку краще не чіпати. Але якщо видно, що перець не встигає дозріти до кінця вегетаційного періоду, верхівки можна прищипнути за 4-5 тижнів до очікуваного завершення сезону. Це сповільнить ріст зеленої маси і перенаправить ресурси на налив плодів.
Ще один важливий момент – видалення нижнього листя. Його починають обрізати, коли перші плоди досягають технічної стиглості. Поступово видаляють по 1-2 листки, знижуючи загущеність куща, покращуючи провітрювання і доступ сонця. Це знижує ризик грибкових захворювань і сприяє дозріванню плодів.
Надмірне видалення листя призводить до швидкого випаровування вологи, що може спричинити розтріскування плодів. З іншого боку, надто густе листя – це теж ризик, адже затінення не дає зав’язі нормально розвиватися.
