Середа 4 червня – 15-й день, відколи засновниця "Музею однієї нації на Поштовій площі" Ольга Рутковська голодує у відповідь на дії Київської міської ради. 21 травня Київський науковий методичний центр по охороні реставрації використання пам’яток історії та культури і заповідник території (КНМЦ) за участі муніципальної охорони Києва заблокували входи до Поштового будинку, в якому зареєстрована громадська організація. Працівники КНМЦ зірвали замки та перекрили проходи до середньовічної пам’ятки, якою засновники та організація опікуються з червня 2019 року.
У Департаменті пояснюють свої дії підготовкою до реставрації будівлі, але в Ольги Рутковської є інша версія того, навіщо влада заблокувала вхід і не пускає нікого всередину.
Активістам вдалося прорватися на ділянку біля самого археологічного об’єкту площею орієнтовно 6000 квадратних метрів – це майже ціле підземне місто, зведене за часів Київської Русі. Саме тут під час розкопок у 2014–2016 роках археологи виявили залишки міського планування та діяльності порту, князівські печатки, монети, персні, дерев'яні палі, кулі та підвіски. З 22 лютого 2022 року тут намагається функціонувати Музей.
Через дії Київської міськради біля Музею не припиняються чергування. Щоб потрапити всередину, необхідно спуститися під естакаду одразу біля виходу зі станції метро Поштова Площа.
За парканом розташовані намет, спальники та кілька стільців біля входу до підземного Музею. Ольга, яка весь час зустрічає тут активістів, волонтерів та інших гостей. Вона ніколи не залишається тут сама. Разом з нею тут завжди її колега – співзасновник Музею Віталій Білецький.
Кожен відвідувач завжди питає у Рутковської про її стан. Зараз вона схудла до 50 кілограмів, окрім води та цигарок нічого не вживає упродовж 15 днів. Щоразу Ольга іронічно усміхається та відповідає, що все впорядку, а таке голодування йде їй на користь для мислення. Потім серйозним голосом доповнює, що своїм жестом хоче привернути увагу до ситуації, яка тут відбувається.
Ольга Рутковська за фахом мистецтвознавиця, 15 років пропрацювала в Інституті реставрації. Вона була свідком, як тут, на Поштовій, відкривали археологічний об’єкт та діставали унікальні знахідки. Відтоді Ольга стежить за ситуацією та разом із іншими активістами захищає археологічну пам’ятку від забудов та знищення. Зокрема вона напрацювала в Міністерстві культури і стратегічних комунікацій проєкти підзаконних актів про збереження археологічних об’єктів на території України, оскільки, як з’ясувалося, наше законодавство обмежене в цій темі.
Пані Ольга сідає на власноруч зроблену дерев’яну лавку, запалює сигарету та розповідає, що тут сталося і чому вона наважилась на такий відчайдушний крок.
Сутичка відбулася через Поштовий будинок, або, як його ще називають, Поштову станцію. Зранку 21 травня приїхала муніципальна варта та зламала замок, зайшла всередину будиночку без присутності громадської організації, яка там зареєстрована.
"Вони там щось ходили, описували, дивилися. Ми намагалися дотелефонуватися до них. І я, і Віталій Білецький – слухавку ніхто не брав", – розповідає Ольга. Навіть після того, як їм вдалося донести інформацію та пропозицію вирішити це питання мирним шляхом. Влада позицію відхилила.
За словами Ольги, за це відповідальні Олег Коляда, директор Київського наукового методичного центру, та Марина Соловйова, директорка Департаменту охорони культурної спадщини КМДА.
Громадська організація була вимушена опікуватися Поштовим будиночком після початку повномасштабного вторгнення, коли охорона генпідрядника просто покинула цей об’єкт і він залишився без нагляду.
Якби Поштовий будинок лишався без ока, він би швидко перетворився на місце для безхатченків. З цим питанням активісти зверталися до Департаменту охорони культурної спадщини. З 24 березня 2022 року організація офіційно взяла будиночок під опіку.
"Як не гірко говорити, але останні три роки вандалізм лише посилився. Тут дуже вразлива ситуація – над памʼяткою археології стоїть плита, а на ній одноповерховий об’єкт. Колись у ньому були вітринні вікна, а зараз це місце для гулянок, п’янок і через нього можна вилізти до підземної частини, де знаходиться наш Музей", – розповідає Ольга.
Після того, як вітрини розбили, пам’ятку постійно закидають сміттям, підпалюють тощо. Громадська організація неодноразово зверталася до влади, щоб якось вирішити цю проблему. Однак жодної реакції не було. Тож активістам довелося своїми силами перекривати отвори, через які сміття потрапляло в Музей.
Поштовий будиночок – це пам’ятка архітектури національного значення, яка перебуває в складному становищі. Будівельні процеси на ній були незавершені ще з 2016 року. Як наслідок були підтоплені підвали, частково відсутні вікна, двері. Усе це відремонтували активісти. Підвали виявилися більшою проблемою. Ольга згадує, що довелося залучати фахівців за власний кошт. Приміщення досі залишається без світла, води, опалення та каналізації.
Після того, як будівлю привели в більш-менш нормальний стан, у ній створили експозицію з речей, які активістам передавали військові з фронту. Після того як Поштову станцію заблокували, колекція там і залишилася.
"У нас з’явилася ціла колекція експонатів, які хлопці передали з фронту, і там окремі речі мають просто колосальне значення – для них це може бути просто звалище, а для нас це дуже серйозні речі. Ми довго шукали, де можна було б розгорнути експозицію, але в нашому розпорядженні є лише вагончики та підземний простір, який все ж присвячений археології. Тому що в умовах наших, тут є будівельні вагончики і є підземний простір, який присвячений археології. На вулиці робити експозицію теж не підходить, оскільки є багато речей з металу. Тому задіяли будиночок", – пояснює Ольга.
Напад на Поштову станцію не перший – 30 квітня Департамент охорони культурної спадщини вже приїжджав до громадської організації. Знову ж таки з муніципальною охороною та купою інших силових структур, намагаючись потрапити всередину. Вони вимагали, щоб активісти звільнили будинок як "сторонні люди".
Це ще більше обурює Ольгу, оскільки вони співпрацювали разом із Департаментом ще з 2022 року.
"Тоді, 30 квітня, нам вдалося порозумітися. Ми дійшли згоди та поділилися з ними ключами. Тобто після цього у нас був спільний доступ до цієї території", – пояснює Ольга.
Ба більше, 10 травня Соловйова особисто прийшла на толоку до музею та висаджувала квіти біля хреста Миколи Коханівського, який стоїть на території Музею.
Уже 21 травня вони просто прийшли та відібрали будівлю, не давши навіть забрати колекцію. Музей, який з 2022 року працює як волонтерський осередок, також періодично зберігав тут гуманітарну допомогу.
Ольга переконана, що існування музею дратує Департамент, адже він перешкоджає реалізації основного задуму, себто відновлення будівництва двоповерхового ТРЦ.
Хоча Ольга зазначає, що в активістів не було жодних думок про привласнення Поштового будиночку. Все, що їх турбує, це подальша доля музею. Адже Поштова станція досі залишається у складі проєкту будівництва підземного ТРЦ, розпочатого ще за часів експрезидента Віктора Януковича. Будівля не має окремого землевідводу і розташована на території пам'ятки археології.
"Не можна просто взяти та викинути музей. Ми пішли назустріч ситуації, розуміючи, що в умовах воєнного стану важливо зберегти пам’ятку. Ми оберігали її і зробили усе для того, щоб вона не стала центром безхатченків", – каже Рутковська.
Як стверджує засновниця музею, зараз є кілька версій того, навіщо потрібна Поштова станція. Офіційна – реставрація. Однак журналісти провели розслідування та отримали відповідь на власні запити, що реставраційні роботи в будиночку не передбачені – на них немає коштів.
Також 30 квітня представники Департаменту казали Ользі, що хочуть використовувати цей будиночок спільно з Церквою Різдва. Третя версія – будинок потрібен для зберігання речей з об’єктів, які ставляться на реставрацію. Проте, за словами Рутковської, з 21 травня немає жодних рухів із перевезення речей до будинку.
Остання версія – швидко відремонтувати та здати будівлю в оренду.
Ольга додає, що вона планує голодувати доти, доки не відновиться справедливість і ті, хто замішаний у цій історії, не покинуть свої крісла. Водночас 21 травня вона подала заяву в поліцію щодо неправомірних дій з боку влади. У відповідь на це Коляда подав заяву в поліцію на Ольгу з приводу Поштового будинку.
Тим часом до Музею продовжують приходити люди, яким цікаво дізнатися більше історій. Сюди приходять студенти, активісти, містяни. Ольга та Віталій продовжують займатися гуманітарною місією.
Чергувати та охороняти Музей приходять і старі знайомі, і нові – люди, які нещодавно дізналися про Музей. Зокрема сюди навідується пані Валентина, яка з 2018 року захищала цю пам'ятку, студентки, які проводять власні розслідування щодо спадщини, Маркіян та Богдан, студенти та активісти, які щосуботи проводять мітинги біля КМДА з вимогами звільнити Віталія Кличка.
За словами Рутковської, їхню організацію звинувачують у тому, що вона проводить платні екскурсії. Однак засновниця музею стверджує, що це не так і всі візити є безкоштовними. Кожен може прийти сюди та відвідати Музей. Ба навіть, вже створені спеціальні маршрути, якими можна пройтися, втім лише під наглядом. Також з міркувань безпеки команда музейників підготувала каски для відвідувачів локації.
На території памʼятки є підсвітка, влаштована засновниками Музею.
Праворуч від входу на стіні висить підсвічений напис "Музей на Поштовій", а поруч розташована експозиція з деревини. Там же розміщене біле полотно для перегляду фільмів, стенди проєктів всеукраїнського відкритого конкурсу на кращу концепцію розвитку Поштової площі "Річкова брама тисячолітнього Києва".
Ліворуч можна побачити старі дерев’яні конструкції та планування, які збереглися з давніх часів. Далі шлях обмежений, оскільки низ підтоплений водою, тож наступна ділянка перебуває в аварійному стані. Ольга з Віталієм неодноразово зверталися до влади та комунальників, щоби привести все до ладу, однак безуспішно. Усе доводиться лагодити власноруч.
Історія археологічного об’єкту на Поштовій площі тягнеться ще з 2005 року, коли Київська міська рада випустила розпорядження про реконструкцію Поштової Площі. Тоді шукали, хто б міг цим зайнятися, та розробляли проєкт. Ще тоді була ідея побудувати підземний центр, однак усе стихло на етапі розробки.
У 2012 році міськрада випустила нове розпорядження про реконструкцію транспортної розв’язки та роботу по ній. Так наприкінці того ж року з’являється друга черга будівництва багатофункціонального комплексу – двоповерхового ТРЦ. На початку 2013 переможцем інвестиційного конкурсу стала компанія "Хенсфорд-Україна".
Попри те, що ця територія ще з радянських часів входить до археологічної зони, роботи на ній розпочалися без залучення археологів. Їх покликали лише в 2014 році.
"З історії нашого міста давно відомо, що тут знаходився перший київський порт. Зрештою археологи супроводжували будівництво. Ґрунт викривався, і з’ясувалися пласти, коли вийшли на рівень середньовіччя. Знайшли рештки діяльності порту, планування, парцеляцію садиб, об’єкти, які були всередині садиби. Це вже важливо. Тут же знайшли поруч і узвіз легендарний, який згадується у часи ще Володимира та Ольги. Крім того, ця локація пов’язана з хрещенням Русі", – додає Ольга.
Тоді вдалося зберегти цей об'єкт. Але Археологічний інститут стверджував, що місце готове для будівництва, тут треба повністю вигребти археологічний шар, а знахідки просто забрати звідси.
Сюди в 2015 році приїжджав Комітет Верховної Ради України. Тоді вперше постало питання на державному рівні – розкрити археологічний об’єкт і внести до державного реєстру та зберегти його.
Однак, як зазначає Ольга, цьому процесу дуже заважали. Врешті наприкінці 2016 року об’єкт став пам’яткою. Це означає, що пам’ятка археології є власністю держави і не може бути приватизована.
"А тут буквально на той момент вже стояли тимчасові підпорки, що тримають плиту, зверху упоряджену як площа. Тут вже рівень середньовічний, тому зрозуміла історична цінність пам’ятки. І ось уявіть собі, вона заповнює весь оцей підземний простір. Тобто фактично всю територію, яка планувалася під ТРЦ. Відповідно археологам припинили фінансування", – пригадує Рутковська.
Спершу забудовник ще хотів дізнатися від археологів хоч якісь рішення цієї проблеми, але нічого не отримав. Будівництво заморозили. Та зупинятися компанія не хотіла – вирішила зробити на цьому об’єкті залізобетонну плиту, яка б просто знищила пам’ятку.
Завдяки розголосу тоді вдалося запобігти знищенню археологічної пам’ятки.
"Ми почали штурмувати комітет ВРУ, оскільки вони прийняли рішення про збереження культурної пам’ятки", – пояснює Рутковська.
Тоді ж з’ясувалося, що під будівництво торгового центру ділянка не відведена і не оформлена. Тобто це було самовільне будівництво, адже Департамент культури, який на той час займався спадщиною, зробив припис, що будівництво тут неможливе.
На тлі таких новин почали з’являтися публічні заяви від археологів, ніби це не така вже й пам’ятка. Паралельно об’єкт намагалися підпорядкувати Музею історії Києва, але той публічно відмовився.
"Навколо стільки шуму. Одні хочуть забудувати, інші від неї відмовляються. Ті, хто її відкрив, починають спростовувати її цінність. Одним словом, була дуже негарна ситуація з боку усіх учасників будівництва і тих, хто міг би взяти на себе місію музеєфікації та перетворення цього об’єкту на місце для експонування та відвідувань", – каже Рутковська.
Саме тому 20 червня 2018 року 20 громадських організацій об’єдналися разом, щоб захистити цю пам’ятку та створити сучасний археологічний музей. Відтоді почалася безстрокова мирна акція.
Команда розробила документацію та подала об’єкт на пам’ятку національного значення. Зробила проєкт постанови до Верховної Ради щодо збереження об’єкту і створення тут археологічного музею національного статусного рівня. Цю постанову прийняли у рекордні строки, бо тоді голодувала Анабелла Моріна, колега та співзасновниця музею.
"Бачите, ця пам’ятка виборюється самопожертвою", – сумно зауважує Ольга.
Верховна Рада прийняла постанову, яка забороняє продовження будівництва і визначає необхідність вжити всіх заходів, щоби зберегти пам’ятку та створити тут музей. Тоді тут розгорнули купу подій для популяризації пам’ятки. Паралельно велася робота на правовій площині.
Уже в 2018 році прокуратура Подільського району добилася судового рішення по арешту цієї недобудованої конструкції.
"У 2019 році пам'ятка отримала національне значення, а ми з кінця 2019-го року перебували в судовому процесі щодо скасування містобудівних умов і обмежень на будівництво торгового центру та на другу чергу реконструкції транспортної розв'язки.
Це, по суті ,титанічні зусилля. Ця локація може сьогодні виглядати якось дивно, але ніхто не уявляє, яка купа сміття, яка кількість вантажівок була вивезена за наш рахунок", – пояснює Ольга.
Вони самі чистили та прибирали цю територію. Рятували пам’ятку від накриття плівкою, через яку вона почала гнити.
Команда виходила на міжнародні майданчики і там презентувала ідею перетворення пам’ятки на музей та подальший розвиток території. Для самої організації було дуже важливо, щоб цим місцем також цікавилася молодь. Тому багато заходів робили, орієнтуючись на молоде покоління.
Одночасно з усіма подіями активісти зверталися до Міністерства культури, щоб створити державний археологічний музей. Хоча ідея просувалася повільно та вони вбачали у ній потенціал та можливість для реалізації. Однак після реформи міністерства і змін кадрів, нові працівники вже не вбачали в цьому проєкті зацікавленість.
У 2020 році засновиники музею самі розробили дорожню карту завершення будівництва зі створенням міського музею. Її передали Київській міській владі у грудні з проханням спільно просуватися до цієї мети. Відбулися зустрічі безпосередні з Київським міським головою, і з всіма його там профільними заступниками, працівниками.
Обговорювалась подальша взаємодія і адміністрація вирішила йти в форматі робочої групи. Робочу групу вони створювали пів року і зібралася вона лише один раз у 2021 році. Організація неодноразово зверталася, щоб поновити її діяльність, але тоді вже вся Україні очікувала нападу РФ.
Довелося діяти негайно і Ольга Рутковська подала документи на реєстрацію Музею. Відтак з 22 лютого 2022 року тут розташований Музей однієї нації на Поштовій площі. Ольга разом з командою працює над тим, щоби ця локація стала комфртною зоною з музеєм.
За три роки організація створила Центр консервації предметів археології, себто деревини. Що виявилося не легкою задачею, оскільки у Києві попри те, що місто багато століть мало суцільну дерев’яну забудову, не було жодного закладу, який би займався консервацією деревини.
Також за цей час організація добилася оцифрування археологічного об’єкту. Це вдалося зробити завдяки бюро ЮНЕСКО. Вони допомогли відсканувати пам’ятку.
Паралельно на цьому об’єкті продовжуються дослідження пам’ятки, зокрема архівні та історико-бібліографічні. За словами Ольги, тут відкривається дуже широкий історичний контекст. Та власними силами організація охороняє пам’ятку.
Зараз же організація напрацьовує первинну концепцію експонування пам’ятки. Вони рухаються по пунктах дорожньої карти, яку розробили ще у 2020 році.
"Тобто спочатку необхідні комплексні обстеження конструкції, що з ґрунтами та підземною водою. Тут багаторазові були аварії. Лише після цього можна рухатися до перетворення підземної частини під музей".
За цей час громадська організація провела понад 200 музейних подій: просвітницьких, наукових, культурних. Були кінопокази, концерти, презентації книг, дискусії, лекції тощо.
