13 липня Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика завершила свій 122-й концертний сезон особливою подією, яка об’єднала музику та турботу про постраждалих від російської агресії. Водночас вона стала своєрідною музичною прелюдією до нового напрямку, на якому планує зосередитись симфонічний оркестр філармонії наступного, 123-го сезону.
Новий напрямок діяльності оркестру – участь у проєктах на межі культури й терапії. Унікальний для України проєкт включає інструменти реабілітації травмованих військових, ветеранів та цивільних, що постраждали від війни.
Особливим акцентом дня стала відкрита релаксаційна сесія Renaissance («Відродження»), що відбулася того ж дня у філармонії. У ній поєдналися симфонічне звучання (камерний склад оркестру під батутою молодої диригентки Наталії Кіричук) та електронна ембієнт-музика, створена у співпраці з ветераном ЗСУ Олександром Іваньком. Партитуру аранжував відомий британський композитор і музикотерапевт Найджел Осборн на основі матеріалу з реабілітаційного центру Unbroken, з яким автор працює вже не перший рік.
Цей проєкт — один із перших в Україні прикладів роботи з музикою як терапією для ветеранів на рівні академічного мистецтва.
Закриття сезону було присвячене музиці Мирослава Скорика, патрона філармонії. У програмі прозвучала його «Елегія», яку оркестр виконав під батутою диригента Хобарта Ерла (США-Україна). Вперше у Львові твір Скорика прозвучав у аранжуванні цього диригента, що уже понад 30 років очолює оркестр Одеської філармонії.
Це було гарно та вишукано, проте емоційним вибухом став Концерт для фортепіано з оркестром для лівої руки Моріса Равеля. Історія його першого виконавця, австрійського піаніста Пауля Вітгенштейна: що жив та творив у першій половині XX століття в теперішніх українських реаліях звучить, на жаль, дуже актуально. Трагічно та оптимістично водночас.
Пауль Вітгенштейн народився 11 травня 1887 року у Відні в сім'ї промисловця Карла Вітгенштейна. Через два роки народився його брат, майбутній філософ Людвіг Вітгенштейн. Їх мати, учениця Карла Гольдмарка, була чудовою піаністкою. Серед гостей дому Вітгенштейнів були Пабло Казальс, Едуард Ханслік, Макс Кальбек, Густав Малер, Еріка Моріні, Арнольд Шенберг, Марія Солдат-Регер, Ріхард Штраус, Бруно Вальтер. Дебют Пауля як піаніста відбувся 26 червня 1913 року у Віденському Музикферайні та тримав схвальні відгуки. Проте з початком Першої світової війни Пауля мобілізували. Під Замостям його було поранено та взято в полон російськими солдатами, йому ампутували праву руку. У 1915 році його було звільнено з табору для військовополонених в Омську, він повернувся до Відня.
Попри все Вітгенштейн вирішив продовжити кар'єру піаніста, попри відсутність правої руки. Для цього він вивчив нове видання «П'ятдесяти вправ для лівої руки» Вільгельма Тапперта та звернувся до творів Ференца Ліста для Гези Зічі (цей угорський музикант теж втратив праву руку). Він аранжував для себе твори Баха, Бетховена, Шопена, Гріг, Мендельсон Бартольді, Гайдна, Моцарта, Пуччіні, Шуберта, Шумана, Йоганна Штрауса та Вагнера. Він вивчав нові твори, написані спеціально для нього старим учителем Йозефом Трудом. Крім того, він почав замовляти твори для фортепіано для лівої руки відомим сучасним композиторам.
У 1929 році Моріс Равель написав для нього фортепіанний концерт ре-мажор «Концерт для лівої руки». Це надзвичайно емоційний та динамічний твір, який прозвучав у Львові.
«Мені випала честь виконати один із найсильніших творів, написаних у відповідь на жахи війни. Думаю про тих, хто вижив, вистояв, залишився з втратами — але жив і живе! Українські композитори теж писали такі твори. Концерт Борткевича для лівої руки — вже в моїх планах», ‒ розповіла солістка Віоліна Петриченко. Щодо Вітгенштейна, то він, після анексії Австрії нацистською Німеччиною, емігрував до США, де викладав фортепіано та помер у 1961 році. Твір для лівої руки та історія Вітгенштейна стали символами незламності та своєрідними ключами для нової діяльності музикантів.
А у планах оркестру ‒ продовження серії травмочутливого мистецтва у співпраці з ініціативами Victory Beats та Art Therapy Force ГО «Арт Дот». Уже з початку наступного концертного сезону щомісяця відбуватимуться події, де філармонія стане одним з осередків відновлення через музику. Події відбуватимуться у Львівській філармонії та на інших локаціях, зокрема у Центрі експертизи з лікування бойової травми Superhumans Center. Формат роботи розроблятиметься командою фахівців, які мають ґрунтовний досвід у сфері травмочутливого мистецтва. А одна з основних місій проєкту — це створення безпечного простору для вираження та опрацювання складних емоцій, а також сприяння психоемоційному відновленню військових, ветеранів і цивільних, які проходять лікування та реабілітацію після поранень, отриманих унаслідок бойових дій або терактів з боку Росії.
Цей соціальний напрям роботи оркестру буде реалізовуватися на волонтерських і добровільних засадах. Музиканти запрошують колег з інших інституцій Львова долучитися до цієї важливої справи. У філармонії наголошують, що цей напрям має стати одним з основних в роботі оркестру у наступному сезоні.
