Орест Лебеденко приєднався до “Віторії” Гімарайнш. Одразу скажемо, що команда претензійна — у минулому сезоні фінішувала шостою, у трьох залікових балах від зони Ліги конференцій.
Регулярно високий результат свідчить про наявність класу, й коли запрошується гравець (тим паче наш), значить, він відповідає затребуваним якостям. Чудово, що ж тоді може дати уродженець Львова та що його чекає загалом?
Не здивуємося, якщо ви запитаєте, хто це — все ж у біографії, крім “Карпат” та донецького “Олімпіка”, присутні іспанські “Луго”, “Депортиво” Ла-Корунья та португальська “Візела”. Клуби з неба зірок не хапають, переважно лише обрані фанати слідкують за нижчими за кваліфікованістю лігами, та і українців, що переїжджають (або їх сватають за кордон), назбиралося чималенько й за всіма фізично не прослідкуєш.
Тим не менш, Лебеденко став видною персоною в Португалії й його перехід там розтиражувався. Лівий захисник здорово підріс у професійному плані — змінив підхід до харчування, краще планує підготовку до сезону та менш травматичний; стабільність та зріст навичок відкрили двері перед куди серйознішим викликом.
Це твердження пояснюється дуже просто: Гімарайнш слідкував за Лебеденком тривалий час, мав підписати його ще взимку, цього не зробив, але повернувся з пропозицією ось зараз. Чудова новина: вочевидь, клуб зібрав достатньо інформації про виконавця, пересвідчився у необхідності трансферу та зрештою його здійснив.
Сам Орест не до кінця знає, чому сторони не зійшлися в міжсезоння — ймовірно “білі янголи” вирішили дочекатися, щоб оборонець нарешті став вільним агентом. Важливо й те, що місцева преса періодично писала про ймовірний союз — у березні, травні та червні. Тобто, усі очікували, що угода ось-ось відбудеться, от вона закрита і це точно не кіт в мішку, покликаний спонтанно.
Сам хлопець не форсував події — міг підписати попередній контракт з іншими охочими, залишився у “Візелі” та допоміг зачепитися за право виходу в елітний дивізіон. “Синьо-білі” фінішували третіми в турнірній таблиці Сегунди, відправилися до плейоф, однак не впоралися з АВС (5:2). Тим не менш, це репутаційно красива історія для Лебеденка, він виклався як міг та пішов без жодних докорів на серці.
Розуміння іспанської, що перегукується з португальською, адаптація до тамтешньої стилістики футболу — все це відкриває двері. Немає жодних сумнівів, що новачок повноцінно інтегрується в побутовому плані, тож головне створити та витримати конкуренцію на полі.
Треба сказати, що у “Віторії” постійна плинність кадрів, але там вміють влучати з іменами. Сьогодні найбільш очевидний опонент українця — 25-річний Жоау Мендеш.
Фулбек є вихідцем із системи, пробувався у дублі “Порту”, проте в 2024-му знову одягнув рідні кольори та застовбичив місце в основі. До цього Гімарайнш користувався послугами Рікардо Мангаса, проданого в московський “Спартак”, та Афонсу Фрейтаса (приєднався до “Насьонала”), але Мендеш спокійненько їх замінив. Прикметно, що впродовж кампанії 2024/25 Жоау зіграв 4 125 хвилин, й це другий показник серед усіх партнерів по роздягальні (першу сходинку застовбичив воротар Бруну Варела).
Чим здатен підкупити Орест? Як продемонструвала практика, “Віторії” не обійтися без якісного підсилення, покликаного розширити лаву запасних. На трибунах “Афонсу Енрікеш” памʼятають, що таке єврокубки, прагнуть до суперництва з грандами Прімейра-ліги, це все вимагає надзвичайних зусиль та витримки.
Торік колектив втратив Руя Боржеса (лісабонський “Спортинг” промахнувся із Жоау Перейрою, як реакцією на відхід Рубена Аморіма, та опісля звернувся до керманича “білих янголів”), виникли логічні проблеми, й якби у “Віторії” вистачило кадрових ресурсів, то можливо б дистанція чемпіонату була подолана плавніше — прямісінько у зону Ліги конференцій.
Тепер ніхто не хоче помилитися, має намір впоратися із кількома фронтами одночасно, й Лебеденко запрошений, як мінімум, підстрахувати. Тут неабияк пригодяться атакувальні скіли — якщо Мендеш хоч і носиться по флангу, але насамперед налаштований на захист, то його новоспечений колега у “Візелі” напрацював на приємну статистику: у 58 матчах відзначився 5 голами та 8 асистами.
Левова частка результативних дій оформлена у другому за престижністю дивізіоні країни, втім, українець володіє “багажем” і у вишці — 23 зустрічі та 2+1 не викреслити. Нагадаємо, що у розіграші 2023/24 наш співвітчизник вразив ворота “Ешторіла” (3:3; провів рятівний мяч) та “Боавішти” (2:2; заклав фундамент нічиєї), також віддав передачу в боротьбі зі “Спортингом” (2:5).
Непоганий бекграунд, навички та інтегрованість — запорука успіху. Навряд чи миттєвого, але ми от бачимо поступовий прогрес. Аби лише був встановлений коннект із тренером Луїшем Пінту, котрий приступив до обовʼязків на початку липня.
До речі. “Віторія” вже мала досвід співпраці з українцями. Якщо памʼятаєте, у сезоні 2019/20 клуб орендував Валерія Бондаренка.
Захисник здорово зарекомендував себе в “Олександрії”, був придбаний “Шахтарем” за 600 тисяч євро в якості підстраховки на тлі відходу Ярослава Ракицького, проте не зумів переконати на новому місці. “Помаранчево-чорні” знайшли варіант у Португалії, розраховували побачити позитивний підсумок, але й тут все обернулося прикрим провалом.
Ні, технічно Бондаренко не підвів — зʼявився у 12 матчах, провів 1 035 хвилин із 1 080 доступних, забив переможний мʼяч у ворота “Фейренсе” в Кубку ліги (1:0).
От тільки менеджмент сподівався отримати стабільну бойову одиницю, а не постійного відвідувача лазарету. Перелом руки та травма підколінного сухожилля забрали так багато часу на відновлення, що “Віторія” ще взимку 2020-го намагалася повернути Валерія додому (можна цілком зрозуміти відповідне рішення).
Сумно, що в подальшому мандри центрбека не припинилися: двічі — “Олександрія”, ще “Ворскла” та “Колос”. Лише влітку 2024-го футболіст остаточно розірвав звʼязки з донеччанами та став повноцінним членом ковалівців. Наразі є капітаном.
Фото - Getty Images/Global Images Ukraine
